• Політика
• Економіка
• Суспільство
• Економіка
• Суспільство
• Освіта
• Медицина
• Культура
• Спорт
• Кримінал

Лютий 03,2012

Чи допоможе Кабмін кропив’янам?

Екологічні проблеми Кропивника техногенного характеру — не нинішні. Вони почалися в 60-70-х роках минулого століття — в період потужного розвитку хімічної та гірничо-добувної промисловості на теренах Калущини. Через безпосередню близькість промислових об’єктів, Кропивник було зараховано до так званих неперспективних населених пунктів, що в буквальному розумінні означало — село повинно перестати існувати, щезнути з мапи держави. Попри таку невтішну перспективу, визначену державою, люди продовжували господарювати на своїй, Богом даній, землі. Правдами і неправдами будували житло, школу, храм, газифіковували оселі, народжували дітей, словом — життя продовжувалося. Ніхто й гадки не мав, що держава, у варварський спосіб використавши природній ресурс території, напризволяще залишить люд — мешканців сіл, що заселяють цю, нині понівечену “господарською діяльність” держави, територію. Та не так склалося, як гадалося.

Десь із середини 90-х років минулого століття хімічне виробництво почало згортатися. З якихось причин не затребуваними в державі став магній, каустична сода, унікальні калійні добрива тощо, вичерпався ресурс рудників. Мало-помалу закривалися окремі виробництва, частину майна за безцінь (для держави і певно аж ніяк не для наближених до корита можновладців) викупили росіяни. Залишився непотріб та його розпорядник, колишній надпотужний гігант хімічного виробництва, а нині банкрут — ВАТ “Оріана”. А ще залишки “ґаздівства” — на полях залізобетонні сваї, вирви, напівзруйновані будівлі та споруди, токсичні полігони, хвостосховища, кар’єр, гірничі пустоти — всього не перелічити. Кажуть, що творчим особистостям Голівуду, які продукують фантастичні фільми про техногенні катастрофи, кінець світу тощо, кращих декорацій, як у нас, не знайти.

Не обійшла біда стороною і кропив’ян. Більше 84% мешканців села проживають в оселях (586 хат), які розташовані в зоні можливого впливу гірничих пустот, в цій же зоні — школа, дитячий садочок, Народний дім, амбулаторія, будується приміщення Церкви. Що ж означає вислів “можливий вплив”? Як пояснюють фахівці гірничої справи, в т.ч. науковці ДНДІ галургії, значна частина будівель розташована на так званих циліках, тобто безпосередньо під ними немає камер (гірничих пустот). Вплив гірничих виробіток на ці будівлі зводиться до мінімуму у вигляді незначних тріщин фундаменту, стін, тощо. Такі будівлі, як кажуть, можуть стояти 100 років. Гірша ситуація із тими будинками, які розміщені в безпосередній близькості до камер. У результаті просідання земної поверхні та зсувних процесів вони можуть розколюватися, тобто руйнуватись. Та найгірше тим, чиє житло побудоване безпосередньо над камерами. У випадку прояву карсту, безодня ковтатиме житло разом з мешканцями, як галушки. А ковтати є кому. Сумарна висота порожнин рудника “Ново-Голинь” в окремих місцях сягає більше 100 метрів (орієнтовно дорівнює висоті 35 поверхового будинку).

Але це не все. Є ще презенти, якими обдарувала велика хімія кропив’ян — хвостосховища:

- радіаційне, не до кінця рекультивоване №1 (на 1 т вмістимого припадає 1,05 кг радіоактивного стронцію), солі з якого вимиваються та забруднюють все навколо і плинуть аж до Чорного моря. До речі, на цьому хвостосховищі люди випасають худобу, ловлять рибку, збирають гриби!

- заповнене розсолами №2, яке, дозаповнившись атмосферними опадами у 2008 році, мало не спричинило катастрофу через ймовірний прорив дамби. За неофіційними даними, в той період “власть імущі” розглядали варіант розкриття дамби та злиття розсолів у сторону Кропивника. Про наслідки можна хіба що здогадуватися. Обидва хвостосховища розташовані за 200-400 метрів від села.

Не вселяє довіри щодо надійності підземна частина (тунель) обвідного каналу річки Кропивник. Свого часу на заваді будівництва третього хвостосховища постало русло річки Кропивник. Проблему вирішили просто — збудували відвідний канал до р. Сівка. Щоб не будувати двох мостів, частину каналу проклали під землю — залізобетонним тунелем. Про якість будівництва красномовно засвідчують три, наявні нині, провальні воронки над тунелем. У випадку руйнації несучих конструкцій тунелю Кропивнику загрожує затоплення.

Не “натішаться” кропив’яни разом з сівчанами дорогою, що поєднує їхні села з Калушем. Її стан можна охарактеризувати хіба-що “японською” — to jama, to kanava. Дорога, по суті, нічийна: юридичному власнику підприємству-банкруту ВАТ “Оріана” вона непотрібна, а місто чи район не квапляться взяти її на свій баланс. Так що, шановні селяни, маєте те, що маєте, тіштеся! До речі, перед тим, як наважитесь їхати цією дорогою в Калуш і назад, виговоріть тричі “Отче наш” і “Богородице Діво”, бо це може бути остання ваша молитва на сім світі. І це не жарт, це реальність. Технічний стан галерей калійного заводу, що розташовані над вказаною дорогою, катастрофічний. Будь-якої хвилі галерея може впасти і похоронити під собою все живе, що на той момент буде під нею.

Ще одна “втіха” зачіпає цілі регіони і навіть сусідню Молдову. Річ у тім, що в результаті руйнації каналізаційної системи, фекалії з житлового масиву Гірниче (м.Калуш) безпосередньо скидаються у згадуваний вище канал, а далі — в річку Сівку, Дністер, Чорне море. Можна собі тільки уявити, на які творчі помисли надихає галичан, подолян, молдаван та інший нарід добротне, підсолене солями хвостосховищ, калуське гі…но, гойдаючись на хвилях Дністра, що несе свої води їхніми землями.

Не торкаюсь багатьох інших болючих питань, бо вони трохи менше допікають кропив’янам.

Слід відзначити, що впродовж багатьох років проблеми, описані вище, були відкритими, за їхнє вирішення ніхто не брався аж до 2010 року. Надія зажевріла з виходом у світ Указу Президента України №145 від 10.02.2010 року “Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації”. Складалось враження, що держава усвідомила неординарність ситуації і зробить все, щоб її виправити, не шкодуючи на це ні коштів, ні ресурсів. Ми сподівалися, що держава візьме на себе витрати щодо:

- розробки наукових висновків про необхідність відселення із небезпечних зон конкретно визначених громадян із встановленням черговості відселення;

- розробки генерального плану забудови села;

- фінансової підтримки забудівників-переселенців;

- ліквідації хвостосховища №2;

- вирішення проблеми аварійного тунелю;

- вирішення проблеми утримання дороги, що поєднує село з містом;

- демонтажу аварійних галерей заводу калійних добрив.

Були й інші надії.Та не так сталось, як гадалось. Державні грошики потекли, але не в Кропивник. Не буду вдаватися до аналізу щодо законності та раціональності їхнього використання, це час від часу роблять більш обізнані достойники краю, публікуючи свої судження з цього приводу на шпальтах різних часописів, але не можу втриматись і запитаю тих, хто виконував, і тих, хто проплачував одну роботу: “Шановні добродії! Роз’ясніть мені і всьому кропивницькому та сівецькому люду, на який “фіг” ви зарили в землю пластмасову руру, а разом з нею мільйони державних, а точніше наших платників податків, грошей ?”

На превеликий жаль, мушу констатувати факт: на нині село Кропивник та його мешканці залишилися наодинці із проблемами, що їх “обсіли”. З часу прийняття згадуваного Указу село не отримало жодної копійки на ліквідацію наслідків техногенного лиха. Чи отримає коли-небудь? — Питання риторичне. Така ситуація спричинює соціальну напруженість, неспокій, прояви акцій непокори тощо.

Не дали жодних результатів щодо зрушення з мертвої точки процесу вирішення проблем численні звернення сільської ради в різні інстанції районного та обласного рівня. Зважаючи на це та враховуючи рішення зборів села, які відбулися в перший день нового року, депутатський корпус сільської ради на своєму засіданні 4 січня 2012 року ухвалив текст звернення до Прем’єр-міністра України п. М.Азарова та голів обласної ради та адміністрації. Чи допоможе Кабінет Міністрів України кропив’янам, покаже час. Будемо надіятися.

Михайло БАРНИЧ, Кропивницький сільський голова

ЗВЕРНЕННЯ

до Прем’єр-міністра України п. М.Азарова, голови Івано-Франківської обласної ради п. О.Сича, голови Івано Франківської обласної державної адміністрації п. М.Вишиванюка

Ми, депутати Кропивницької сільської ради, висловлюємо стурбованість щодо подальшої долі нашого села, яке розташоване в зоні надзвичайної екологічної ситуації. Всі потуги відповідних владних структур, пов’язані з виконанням Указу Президента України №145 від 10 лютого 2010 року “Про оголошення території міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації”, жодним чином не торкнулися проблем Кропивника. На численні звернення до районної та обласної адміністрації щодо вирішення проблемних екологічних питань, ми або не отримували жодної відповіді, або ж вона зводилася до банального “якщо вони нам… то ми тоді вам…”. Складається враження, що ні в області, ні в районі не знають, що робити і як вчинити в даній ситуації, бо інакше був би розроблений план, програма чи концепція щодо ліквідації наслідків надзвичайної екологічної ситуації техногенного характеру в селі Кропивник.

Найбільш суттєвими і такими, що потребують негайного вирішення, є наступні проблеми:

1. Наше село розташоване над гірничими пустотами соляних рудників. У зоні можливого впливу цих пустот знаходиться 586 житлових будинків з господарськими спорудами, школа, дитячий садочок, Народний дім, церква, амбулаторія тощо. В результаті просідання земної поверхні (в окремих місцях до 4-х метрів) розпочався процес руйнації житлових будинків, існує реальна загроза утворення карстових проваль. З небезпечних зон потрібно відселяти людей, проте кого саме відселяти і в якій черговості не визначено, та головне — куди відселяти.

Для вирішення питання відселення необхідно, в першу чергу, мати експертне наукове обґрунтування щодо необхідності відселення конкретно визначених жителів села із встановленням черговості відселення з небезпечних зон, а також висновки про зони, безпечні для проживання, де вплив гірничих пустот є незначними, адже значна частина осель, школа, Народний дім, церква тощо побудовані в місцях, під якими нема пустот рудника.

Наступним кроком є розробка генерального плану забудови села та фінансова підтримка державою забудівників-переселенців або ж надання бажаючим готового житла поза межами села знову ж таки коштом держави.

2. У результаті будівництва хвостосховищ, природне русло річки, що протікає через село Кропивник, змінено і за посередництвом каналу відведено в р.Сівка, в тому числі приблизно 250-метровим тунелем. Над поверхнею тунелю утворилися три провальні воронки, що свідчить про його ненадійність. У випадку руйнації несучих конструкцій тунелю та перекриття відтоку води село буде затоплюватись, а в період паводку це станеться протягом 1-2 діб.

3. Жахливий стан практично нічийної дороги, що поєднує села Кропивник та Сівка-Калуська з містом Калуш, та вкрай аварійно небезпечні об’єкти дочірнього підприємства “Калійний завод”, що розташовані над нею. Вказані об’єкти несуть реальну загрозу життю та здоров’ю пасажирам рейсових автобусів, автомобілістам, перехожим. Зазначені об’єкти є власністю підприємства банкрута ВАТ “Оріана” та розташовані на території м. Калуша.

4. Соціальна напруга ситуацій спричинена невизначеністю та невпевненістю у завтрашньому дні пересічних громадян — жителів села. Крім перелічених вище факторів, цьому також сприяє:

- бездумне, неконтрольоване витрачання державних коштів нібито на ліквідацію наслідків екологічного лиха, зокрема закопані в землю мільйони гривень у вигляді пластмасової труби, по якій мали б відкачуватися розсоли із хвостосховища №2 у Домбровський кар’єр;

- відсутній будь-який контроль за процесами заливу гірничих пустот розсолами та впливу цих розсолів на несучі елементи рудників, а також не ведуться спостереження за просіданням земної поверхні в межах села. Брак інформації з даних питань породжує домисли, тривогу, страх тощо.

Всі негаразди кропив’ян техногенно-екологічного характеру спричинені “господарською” діяльністю держави. Для їхнього усунення необхідні значні кошти, проблеми дотаційним сільським бюджетом не вирішити.

Вважаємо, що в ситуації, яка склалася, держава зобов’язана взяти на себе тягар витрат, пов’язаних із ліквідацією наслідків екологічного лиха техногенного характеру в селі Кропивник Калуського району.

Звертаємося з проханням зробити все можливе щодо вирішення екологічних проблем нашого села.

Відправити другу | Версія для друку |