Боднарівське будування: у селі на Калущині тривають роботи на трьох інфраструктурних об’єктах

опубліковано: 2020.06.22 | Коментарів: 0 | Переглядів: 260

Село Боднарів Калуського району розташоване обабіч автошляху національного значення Стрий – Мамалига за два десятки кілометрів від Івано-Франківська. Нині у селі реалізують одразу три соціально важливі інфраструктурні проєкти, які свого часу були довгобудами: вистраждане у громадських акціях протесту будівництво нової школи, моста з гірким «присмаком» через річку Лукву на названому шосе та вкрай потрібного відтинка автодороги Боднарів (Калуський район) – Залуква (Галицький район).

Такий будівельний рух тут відбувається всупереч тому, що децентралізаційна недореформованість села створює відчутні труднощі в планах розвитку Боднарова. Річ у тім, що, згідно з Перспективним планом децентралізації на Прикарпатті, затвердженим недавно Кабміном, село Боднарів з примусу і без волі громади приписали до Калуської ОТГ, не взявши до уваги, що калуські села Ріп’янка, Мислів, Боднарів і галицьке Бринь ще кілька років тому офіційно й документально означили себе у складі Боднарівської ОТГ. Тож про сільські будні зблизька – в ексклюзивній для «Галичини» розмові з головою Боднарівської сільської ради Миколою ДРОГОМИРЕЦЬКИМ.

Микола Дрогомирецький – голова Боднарівської сільської ради.
Микола Дрогомирецький – голова Боднарівської сільської ради.

Цього року минає п’ять років відтоді, як Микола Дрогомирецький очолив Боднарівську сільську раду. Саме на цей період, на наш погляд, припадає чи не найактивніше будівництво на об’єктах довгобудах – школи, моста, дороги на Залукву та ін.

Виборена школа

Це вже тепер при в’їзді в село кожен може побачити величні корпуси школи, що будують у Боднарові. Але ще на початку 90-х років зародилися мрії громади про новий навчальний заклад. І люди своїми вірою, небайдужістю, активністю і навіть численними радикальними акціями нагадування таки, образно кажучи, вибороли втілення її в життя. Будівництво нової школи вже на завершенні.

– Так, спорудження нашої школи розпочали ще 1992 року, – розповідає Микола Дрогомирецький. – Тоді заклали фундамент. А 2010-го повторно зробили перерахунок і змінили кошторисну вартість об’єкта. Того ж року виділили кошти, демонтували старий фундамент і збудували новий. На цьому будівництво припинили аж до 2016-го. Тож уже за моєї каденції вкотре переробили проєктний кошторис, і завдяки спільним зусиллям нашої сільської ради, облдержадміністрації, народного депутата Віктора Шевченка ми виготовили проєкт для Державного фонду регіонального розвитку. Таким чином будівництво школи означили пріоритетним. Суми були виділені в межах 5 млн грн. Але й за такі невеликі кошти школу сьогодні вже зведено, накрито, встановлено вікна, зроблено електропроводку тощо.

Збудовані корпуси нової школи.
Збудовані корпуси нової школи.
– Ще багато роботи?

– 2019 року ми викопали котлован і почали будівництво спортивної зали – звели фундамент і майже завершили перекриття, а нинішнього заручилися підтримкою народного депутата від нашого округу Едуарда Прощука, який побував на об’єкті і визнав, що школа – пріоритет для району. Тож цього року з Державного фонду регіонального розвитку за його сприяння маємо 10 млн грн. Цих коштів, на мою думку, мало би вистачити для добудови спортзали. До того ще буде 10 відсотків від тієї суми як співфінансування з сільської, районної і обласної рад. Ще залишиться прокласти комунікації, збудувати очисні споруди завдяки обласним проектам і т. ін. Внутрішні роботи можна буде закінчити, якщо матимемо освітню субвенцію в межах 12 млн 900 тис. грн. Також надіємося відтак на сприяння нардепа Едуарда Прощука у дофінансуванні. Сьогодні завершується перерахунок проєктно-кошторисної документації в управлінні капітального будівництва облдержадміністрації. Буде проведено тендер. Вже із середини липня продовжимо будівельні роботи на об’єкті.

– Миколо Степановичу, то ще скільки потрібно коштів, щоб була «квітка»?

– Ще треба приблизно 50 млн грн. Школу зводить ТзОВ «Рембудкомінвест» з Івано-Франківська. Все залежить від Держбюджету. Але вже сьогодні ведуться розмови, що на вересень 2021-го школу треба здати в експлуатацію. Ця будова фактично перебуває на контролі Президента України. А також її розглядають як майбутній опорний навчальний заклад на 500–540 учнів.

Нашу школу відвідують діти з восьми сіл: це Боднарів, Височанка, Майдан, Гута, Ценжів, Бринь, Бабин Зарічний та Вістова. Деякі корпуси старої школи ще з 1939 року, без необхідних умов і розкидані по обидва боки автодороги державного значення Стрий – Мамалига. Рух транспорту – 10-15 тис. одиниць за годину. Є велика небезпека для дітей. Представники громади за ініціативою сільських депутатів та громадських активістів свого часу не раз перекривали цю дорогу. Бо тоді не було розуміння сільської проблеми і підтримки. Таким чином свою нову школу, повторюю, громада фактично виборола. А завдяки підтримці районної і обласної влади, депутатів різних рівнів та мудрих і небайдужих людей сьогодні боднарівці тішаться зробленим.

Міст через Лукву

Цей міст за роки його будівництва з 2006-го вже оповитий легендами і переказами… 2010 р. роботи на цьому об’єкті припинили через брак коштів. І до 2017-го з Держбюджету не виділяли жодних фінансів.

– Лише завдяки ініціативі Служби автомобільних доріг в області як замовнику будівництва, – розповідає М. Дрогомирецький. – 2017-го було виконано проєктно-кошторисну документацію, зроблено експертизу і всі дозволи. А цього року на об’єкт завдяки старанням нардепа Едуарда Прощука приїжджали міністр інфраструктури Владислав Криклій і прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Вони зрозуміли потребу будівництва. По той бік річки також живуть люди, кілька вулиць, а вся інфраструктура – у центрі села. Люди користуються лавками. Вже провели тендер на 74 млн 886 тис. грн, який виграла дорожня компанія «ТзОВ «ПБС», зареєстрована в Івано-Франківську. Виконано всі земельні і дренажні роботи, облаштовано відбійники, побудовано тротуар для пішоходів тощо. Незабаром почнеться асфальтування моста і розширення проїзної частини дороги – до трьох смуг – у бік Івано-Франківська, аж до автозаправки А відтак демонтують старий міст і добудують нову його частину. Міст буде освітлено.

Вид на село Боднарів і будівництво моста.
Вид на село Боднарів і будівництво моста.

Дорога дорога

Значна частина автодороги обласного значення Залуква – Боднарів нині у жахливому стані. А два кілометри її пролягають теренами Боднарівської сільської ради. У наш час добра дорога – не дешева, а досить дорога. Тож, зі слів сільського голови, незабаром капітально відремонтують лише її відтинок завдовжки півтора кілометра. Тому що виділено на дорогу 5 млн грн.

– Чому взялися за цю дорогу?

– Громада Боднарова сьогодні тішиться доброю співпрацею з державним підприємством «Дороги Прикарпаття», де є велике розуміння необхідності належного стану цієї автодороги. Виготовлено проєктно-кошторисну документацію і потрібні експертизи, проводиться тендер. Наша громада все підготувала, зокрема за свої кошти проклала каналізаційні мережі. Село готове до будівництва дороги. Сподіваємося, її буде належно зроблено. Розумієте, ця дорога є свого роду об’їзною Івано-Франківська – пряме сполучення між Калушем і Галичем. Ще 2018 року частину її на відтинку Комарів – Сапогів зробила дорожня компанія «ПБС».

Від чого болить голова у голови

Микола Дрогомирецький вважає, що такою децентралізацією, яка відбувається, громади Боднарова та низку інших сіл на Калущині намагаються, образно кажучи, перегнути через коліно – примусово приписати до тих ОТГ, до яких люди ніколи не мали наміру приєднуватися. Більше того, чимало громад хотіли б господарювати осібно. Навіть попри те, що у селах були необхідні громадські слухання, сесії сільських ради, а їхні керівники надали всі потрібні документи на розгляд комісії в ОДА, долю громад фактично вирішили без їхньої волі.

– Які села мали б об’єднатись у Боднарівську ОТГ з центром у селі Боднарові?

– Мислів, Ріп’янка, Яворівка – Калуського району і Бринь – Галицького. А села Височанка і Майдан мають право на доєднання. Адже Боднарів відповідає всім вимогам. Та й історично свого часу був ґміною. Діють у селі Народний дім, амбулаторія, зростає народжуваність, у школі навчається понад 300 дітей, у дошкільному навчальному закладі – 140 малюків, та й жителі не виїжджають, навіть молоді сім’ї залишаються…

Але нам відмовили без пояснень. Я переконаний, що нашу громаду вважають неспроможною необґрунтовано. Тим більше, що перспективний план і висновки ОДА юридично мають лише рекомендаційний статус, а не обов’язковий до виконання. А з другого боку, яким чином, наприклад, ми повинні бути у складі Калуської ОТГ, якщо її немає? Та й жодних пропозицій про об’єднання з Калуша нам та іншим керівникам згаданих сіл не було, навіть попри те, що на слуху – створення міської Калуської ОТГ. Ми не маємо часу чекати... Такий стан справ нас не влаштовує. Зрештою, Калуш має свої проблеми, тож не можемо розраховувати на якусь допомогу чи підтримку для наших громад. Але не все втрачено – надія є. Громади все тримають на контролі.

…Громади, які мали намір об’єднатися в Боднарівську ОТГ, за інформацією Миколи Дрогомирецького, попри всі перешкоди не втратили надію на справедливість, взяли ініціативу в свої руки і продовжують відстоювати свої права. Люди вважають, що напруга виникла через недолугі дії відповідальних за децентралізацію чиновників облдержадміністрації. Всі документи надіслано Президентові й Кабміну. А паралельно дві сільські ради – Боднарівська і Ріп’янецька – звернулися з позовами до суду про визнання неправомірними дій ОДА.

– Нас, простих сільських людей, дуже дивує, що ніхто до нас не дослухається. Нас не просто не чують, а не хочуть чути. Відмахуються, як від мух. Але ж обласна держадміністрація – вертикаль президентської влади…

 
, редактор відділу соціальних розслідувань та комунікацій з читачами "Галичини"

 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини