27 березня. Пам’ятні дати

опубліковано: 2020.03.27 | Коментарів: 0 | Переглядів: 145
Щороку, 27 березня, відзначається Всесвітній день театру. День був заснований у Відні на ІХ конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО в 1961 році.

Це свято для всіх, хто розуміє цінність і важливість театрального мистецтва, і прагне привернути до нього увагу державних структур, політиків і організацій, які ще не досягли розуміння цінності театру для загалу і окремої особистості, а також його значення для економічного розвитку.

Події дня:

Цього дня у 2014 році Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід’ємними частинами. За відповідну резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Проти проголосували 11 країн, 58 країн утрималися, решта не брали участі в голосуванні

Ювілеї дня:

149 років від дня народження Генріха Манна (1871–1950), німецького письменника. Брат Томаса Манна. З 1933 року в еміграції, з 1940 мешкав в США. Автор романів: «Земля обітована», «Учитель Гнус»; історичної дилогії «Молоді літа короля Генріха ІV», «Зрілі літа короля Генріха ІV»; публіцистичних творів. Твори письменника перекладені і українською мовою.

109 років від дня народження Михайла Сороки (1911-1971), відомого українського політичного діяча, правозахисника, члена ОУН, багатолітнього в’язня польських і радянських концтаборів. В ув’язненні Михайло Сорока пробув 31 рік – половину свого життя. Його дружина – Катерина Зарицька віддала мордовським концтаборам 25 років. Після чотирьох місяців щасливого сімейного життя, 22 березня 1940 року, за причетність до діяльності ОУН Михайло Сорока і Катерина Зарицька були заарештовані більшовиками і вже більше ніколи в житті не бачили один одного. Лише в 1991 році (у двадцяту річницю смерті Сороки), багатолітня розлука закінчилася – роз’єднані життям, вони поєдналися в могилі, коли прах Михайла Сороки був перевезений із Мордовії і разом із прахом дружини перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові. Їхній єдиний син Богдан (відомий український художник-графік), народився у львівській тюрмі у вересні 1940, і вже з перших років свідомого життя став об’єктом психологічного терору чекістів. Задовго до смерті Михайло Сорока виклав власне життєве кредо в одному із листів: «… Я нікому ніколи не вдіяв кривди свідомо. Якщо й довелось кому переживати через мене, то всупереч моїм бажанням… Чуюся спокійним, бо моя совість чиста, бо те, за що вже довелося багато страждати особисто, йменується Правдою. Почуття справедливості власних вчинків завжди буде джерелом рівноваги та спокою душі. Доки буде панувати несправедливість, брехня, кривда, утиск – доти мені буде погано жити, бо я боротимусь з тим. І тому, що найчастіше силу мають ті, що послуговуються перечисленим, вони триматимуть за гратами тих, хто виступає проти панування зла…»

Цього дня 1963 року народився Квентін Тарантіно, американський кінорежисер, сценарист, актор. Поставив фільми: «Скажені пси», «Кримінальне чтиво» (головний приз МКФ в Канні, 1994; премії за кращий сценарій «Оскар», «Золотий глобус», BAFTA, 1995), «Вбити Білла», «Вбити Білла-2», «Докази смерті», «Мерзенна вісімка». Шість його фільмів входять до сотні кращих фільмів сучасності, а він сам – до десятки кращих кінорежисерів.  Зазвичай Тарантіно сам пише сценарії фільмів які знімає, а до процесу кінозйомок ставиться як до сходження на Еверест. Кіно – це його захоплення, але для того, щоб воно було цікавим, треба жити повноцінним життям, відчуваючи його смак. Про своє дитинство Тарантіно згадує так: «Я трохи гордий з того, чого досяг у цьому житті… Адже я не отримав навіть середньої освіти. Я так ненавидів школу, що втік з неї у 9 класі… Проте зараз, якби довелося робити все заново, я закінчив би школу і пішов до коледжу. Все робив би по-людському. Впевнений, що у мене б усе склалося». Він народився, коли його матері ледве виповнилося 16 років. Ріс безбатченком. Ніколи не зустрічався з батьком і не хотів його бачити. Той, у свою чергу, висловив палке бажання бачити сина лише після того, коли він зажив всесвітньої слави. Як зауважив Квентін, «Що поробиш, ця бісова слава притягує людей…» У грудні 2015 року Тарантіно отримав іменну зірку на Голлівудській алеї слави.

Роковини смерті:

14 років від дня смерті Станіслава Лема (1921–2006), польського письменника, визначного представника науково-філософської фантастики. Народився у Львові в родині лікаря. Навчався 1939-1941 і 1944-1946 у Львівському медичному інституті. Після війни оселився в Кракові, де закінчив медичний факультет університету. Працював при кафедрі психології, займався історією і теорією науки, співробітничав у редакціях науково-популярних журналів. Літературну діяльність розпочав у 1946 році публікацією в періодиці роману «Людина з Марсу». Перший науково-фантастичний роман «Астронавти» побачив світ п’ять років потому. Найвідоміші романи Лема – «Едем», «Солярис», «Голос Неба», «Щоденник, знайдений у ванні», «Магелланова хмара», «Мир на землі». Відомий також філософсько-соціологічними дослідженнями, серед яких і знаменита «Сума технології». Автор понад 70 книг, перекладених 41 мовою світу і виданих загальним накладом майже 30 мільйонів екземплярів. Помер у Кракові, в клініці кардохірургії Ягеллонського університету на 85-му році життя. З белетристикою Лем покінчив наприкінці 80-х років ХХ століття. «Від фантастики намагаюся триматись якомога далі, – зізнавався він в одному з інтерв’ю. – Собаки-телепати, летючі тарілки і бермудські трикутники здаються мені дурістю і смертельною нудьгою. Скільки у світі реальних проблем, дивуюся, що людям кортить вигадувати якісь історії…»

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини