Захисники України – символ незламності всієї нації!

опубліковано: 2018.10.10 | Коментарів: 0 | Переглядів: 667

14 жовтня Україна на державному рівні уже традиційно відзначатиме національне свято – День захисника. Указ щодо його святкування було підписано Президентом П.Порошенком 14 жовтня 2014 року.

В Указі наголошено: «З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості постановляю: 1.установити в Україні свято – День захисника України, яке відзначати щорічно 14 жовтня…». Це національне свято має давні історичні традиції. 

14 жовтня відзначається одне з найбільш шанованих релігійних свят в Україні – свято Покрови Пресвятої Богородиці, або «Покрови» чи «Святої Покрови». За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста з молитвою звернулись до Божої Матері, прохаючи про порятунок. Богородиця з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором), після чого русичі вже не могли їх побачити. Як вказують деякі джерела, Аскольд та його дружинники стали першими християнами серед східних слов’ян.

      З 1999 р. свято Покрови в Україні відзначалося як День українського козацтва.  Таким чином, «Покрова» асоціювалася в українців не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.

Історія цього свята яскраво демонструє - українці у всі часи та понад усе цінували свою свободу. І значною мірою через це воювати нам доводилось багато і часто. Доводиться і нині. Захищати себе від нападників і не допустити завоювання території. Хто б міг подумати, що брати до рук зброю українцям доведеться й у третьому тисячолітті.

Напередодні Дня захисника України варто згадати всі покоління захисників України. Від скіфів до «кіборгів» - кожен з них є символом волелюбного духу та незламності України. Не раз ми воювали і боролись. Переможемо і цього разу. Бо славні справжні герої були завжди і не перевелися досі в Україні.

Історію захисників України варто почати ще з часів VII-III ст. до н.е. Саме тоді скіфи створили першу на території України державу — Велику Скіфію, яка була могутньою державою, а скіфи — великими воїнами. Далі перенесемось до IX-XIII ст. та дружинників Київської Русі, здобули собі славу відважних і вправних воїнів. Відомо, що їхні загони не раз перемагали кількісно переважаючі сили ворогів. Візантійський літописець Лев Діакон так писав про них: “…роси, що здобули славу переможців у сусідніх народів, вважаючи за величезне лихо втратити її і бути переможеними, билися відчайдушно“.

Невід’ємною віхою історії захисників України є, звичайно ж, козаки, які заселяли терени України в XV – XVIII століттяю Українців називають козацькою нацією, за звичаями, традиціями, за духом.  «Ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, їх не брали». Так говорили про легендарних характерників. Вважали, що вони знають таємну силу речей, знають майбутнє та вміють те, що звичайному воїну не під силу. Письменник Андрій Чайковський пише про них: «Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Окрім цього, у XVI-XVII ст. Покрова було одним із найбільших свят запорозького козацтва. Цього дня відбувалися вибори нового отамана. Впродовж століть в Україні це свято набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву – Козацька Покрова. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 р. козаки, які емігрували за Дунай, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. 

Майже паралельно з козацькою епохою у XVI – XIX століттях на  Західній Україні діяли опришки, які були воїнами-повстанцями. Вони боролись проти панського гніту: польської шляхти, австрійських та угорських панів, молдавських бояр. Тих, хто поводився зверхньо та несправедливо із простими людьми. Таких вони грабували, нападаючи зненацька і знову тікаючи у свої засідки. (А скільки є легенд про награбовані і досі незнайдені скарби опришків). Збирались у ровти і жили в горах майже цілий рік. Опришки діяли у довколишніх територіях Карпат: від Галичини до Закарпаття.

ХХ століття подарувало Україні Січових стрільців (1914-1920 роки) та вояків  УПА (1942—1954 роки). 14 жовтня 1942 р. було офіційно утворено Українську Повстанську Армію, яка теж обрала собі свято Покрови за день Зброї. «Якби у французької армії був такий дух, як в УПА, то німецький чобіт ніколи не топтав би Францію» – сказав колись Шарль де Голь. Ці хлопці відзначались надзвичайно сильним патріотичним духом, вірою в ідею української соборності, аж до готовності самопожертви заради неї. У своїй присязі кожен з них обіцяв: «В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України».

А сьогодні, в 2018 році незалежна Україна відновлює свій бойовий потенціал, адже на час здобуття незалежності наша армія  була однією з найбільших в Європі, до того ж, оснащена ядерною зброєю. Нація здобула нових захисників в обличчі «Небесної сотні», Героїв Майдану, незламних «кіборгів» та військовослужбовців Збройних сил України, Служби безпеки України, Національної гвардії ,які пройшли випробування війною проти агресії Росії. Пам’ятаймо всіх, хто боронить нашу землю та є символом незламності, героїзму , патріотизму та людяності.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини