Підміна трудових відносин цивільно-правовими. Суд не погодився з доводами Держпраці

опубліковано: 2018.10.03 | Коментарів: 0 | Переглядів: 82
Автор: Кірюшин Артем Андрійовичюридичний інтернет-ресурс "Протокол",(Дніпропетровський ОАС № 804/2857/18 від 10.08.2018 р. )

Фабула судового акту: У 2018 році у зв’язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» суттєво збільшився розмір штрафів, які накладаються органами Державної служби України з питань праці. На даний час такі штрафи сягають десятки, а той й сотні тисяч гривень.

У даній справі органом Держпраці на товариство з обмеженою відповідальністю було накладено штрафні санкції у розмірі 3 574 080 грн. за те, що на підприємстві працювало без належного оформлення трудових відносин 32 працівника з якими було укладено цивільно-правові договори підряду. Проте на думку Держпраці вказані угоди мали ознаки трудових договорів, що і стало підставою для накладення штрафу.

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу підприємство звернулось до суду із адміністративним позовом обґрунтовуючи його тим, що положень зазначених договорів виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт. Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Тому виходячи із наведеного договори підряду є цивільно-правовими, а не трудовими.

Заперечуючи проти позову орган Держпраці вказав, що пналізом наданих договорів підряду встановлено, що зазначені у договорах послуги відносяться за КВЕД до постійного характеру виконання, тобто їх можуть виконувати лише штатні працівники, які пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці. Неприпустимо оформляти договори цивільно-правового характеру на виконання небезпечних робіт. Тобто йдеться про підміну трудових договорів цивільно-правовими. Таким чином, підприємством фактично було допущено тридцять два працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

В свою чергу окружний адмінсуд погодився із доводами позивача та вказав, що згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, можна прийти до висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори підряду, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

Водночас про виконання робіт та їх оплату свідчать акти здачі прийняття робіт, видаткові касові ордери.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів підряду ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Крім того, позивачем надано суду податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податків.

 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини