Катерина Левченко: Ґендерна нерівність – одна з причин торгівлі людьми

опубліковано: 2018.08.14 | Коментарів: 0 | Переглядів: 36

Торгівля людьми належить до проблем глобального характеру. Її вирішенням займаються багато міжнародних інституцій, серед яких – Рада Європи. Урядова уповноважена з питань ґендерної політики, доктор юридичних наук, професор Катерина ЛЕВЧЕНКО є членом моніторингової групи Ради Європи з питань протидії торгівлі людьми - ГРЕТА. На її думку, однією з причин купівлі-продажу «людського товару» є дискримінація за ознакою статі. Без встановлення ґендерної рівності подолати це ганебне явище навряд чи вдасться.

Наша розмова – про особливості роботи ГРЕТА і про те, як її рекомендації допомагають Україні напрацьовувати європейські підходи у протидії торгівлі людьми.

 

- За яким принципом формується ГРЕТА?

- Йдеться про інституцію, що формується відповідно до положень Конвенції Ради Європи про протидію торгівлі людьми. І сьогодні це дуже актуальне питання, бо зараз відбувається висування кандидатів від держав до цього моніторингового органу. Моя особиста друга каденція завершується 31 грудня 2018 року, так само, як і ще в шістьох моїх колежанок. І на наші місця мають прийти інші фахівці.

До 9 вересня приймаються документи, які подаються міністерствами закордонних справ через постійні представництва в Раді Європи. Кожна держава, яка є стороною цієї Конвенції, може висувати свого претендента. І 9 листопада Комітет сторін, а це ще один моніторинговий орган цієї Конвенції, обиратиме найдостойніших серед них.

Минулого разу, коли обиралися 13 експертів ГРЕТА, було 44 претенденти. Тобто конкурс був і конкурс буде цього року також.

 

- Які завдання покладаються на ГРЕТА?

- ГРЕТА здійснює моніторинг виконання державами положень Конвенції про протидію торгівлі людьми. Тобто яким чином національне законодавство, національна політика, практика відповідають закладеним у неї нормам. Перший моніторинговий раунд розпочався 2010 року, другий – в 2014-му. Ми очікуємо, що в 2019 році розпочнеться третій моніторинговий раунд і наприкінці 2018 року вже будуть надіслані запитання державам, щоб вони починали готуватися до візитів.

Під час моніторингу обираються питання, на яких ГРЕТА акцентує особливу увагу. Так, під час другого моніторингового раунду це були питання торгівлі людьми з метою трудової експлуатації, протидія торгівлі дітьми та питання ґендерної дискримінації. Бо експерти не мають сумніву в тому, що вона залишається однією з корінних причин наявності торгівлі людьми.

Представники ГРЕТА досліджували, як у тій чи іншій державі питання ґендерної рівності інституалізуються - чи є відповідна державна структура, координаційний орган, уповноважена особа, консультативно-дорадчий орган, радники. Чи є спеціальні служби, які можуть надавати допомогу постраждалим від різних форм дискримінації за ознакою статі. Наскільки обізнані фахівці, перш за все, державні службовці з цією проблемою. І наскільки ґендерна тема входить у тренінги та в навчальні програми для фахівців, які надають різні послуги жертвам торгівлі людьми або працюють із розкриттям цих злочинів. Тобто це дуже комплексне питання.

Також звертали увагу на те, чи є в національному законодавстві окремий закон про рівні права та можливості, як виконуються положення інших пов’язаних із цією темою Конвенцій Ради Європи. Зокрема, Стамбульської, яка стосується попередження домашнього насильства і насильства над жінками та боротьби з цими явищами.

На початку 2018 року Рада Європи ухвалила нову Стратегію з питань ґендерної рівності на 2018-2023 роки, яка готувалася всіма країнами – членами Ради Європи, в тому числі, й Україною. Цей документ є дуже важливим для європейських країн і для нас. І його положення також  враховуються під час моніторингових раундів ГРЕТА.

 

- Чи всі члени Ради Європи ратифікували Конвенцію з протидії торгівлі людьми?

- На сьогоднішній день цей документ ратифікований 47 державами. Стільки ж країн є членами Ради Європи. Однак йдеться не про цілковитий збіг. Конвенцію ратифікувала Білорусь, яка не є в Раді Європи. І цей документ не підписала та не ратифікувала Російська Федерація.

Поки країни інших континентів не приєднувалися до Конвенції, але мають підвищений інтерес до неї. Наприклад, Туніс, Марокко, Японія, Філіппіни, Бразилія, Ізраїль. Конвенція відкрита до підписання.

 

- Чому Росія так повелася?

- Мені складно про це говорити не лише в політичному, але й в експертному плані. Взагалі Рада Європи і РФ – це проблемний вузол питань. Росія є дуже великою країною призначення. Для всіх країн-сусідів саме тут відбувається експлуатація постраждалих від торгівлі людьми. Це стосується не лише України, але й Азербайджану, Вірменії, Грузії, Таджикистану, Киргизстану, Молдови,  Білорусі та інших країн. Добре відомо, що дешева праця мігрантів є серйозною опорою російської економіки.

Але жодної інформації щодо непідписання Конвенції з боку Росії не було. Для постраждалих від торгівлі людьми це погано. Бо Конвенція закладає гарантії допомоги, зобов’язання протидії та стандарти. І по багатьох країнах видно позитивні зміни після втілення в життя рекомендацій ГРЕТА.

 

- Про які країни йдеться?

- Приміром, я була під час першого моніторингового раунду 2014 року в Литві, знову відвідала цю країну 2018 року під час другого моніторингу. Багато в чому країна наслідувала рекомендаціям, і позитивних змін чимало. Вони будуть відображені в звіті, який готується. Те саме можна говорити й про інші країни.

Але виникають нові виклики. Наприклад, пов’язані з хвилею міграції, з сирійським конфліктом. Там також є дуже серйозні проблеми.

 

- Чому?

- Насамперед, тому, що серед мігрантів дуже погано налагоджений процес ідентифікації постраждалих від торгівлі людьми. Від цього залежить і допомога, яка їм надається.

 Для України це також виклик. У нас не стільки мігрантів, як, скажімо, в країнах Середземномор’я, але ця проблема є.

Крім того, йдеться про ґендерну проблематику. У хвилях мігрантів абсолютна більшість чоловіків. Їхні сім’ї залишаються вдома. Возз’єднання сімей потому - складний процес. Це також потрібно враховувати.

 

- Які фактори позначаються на проблемі торгівлі людьми в Україні?

- Без сумніву, економічна ситуація і низький рівень заробітної плати є вагомими факторами, які підштовхують людей до пошуку кращого життя, підтримки будь-яких сумнівних пропозиції тощо. І це в ситуації, коли внутрішній попит на робочу силу зростає. Але ми бачимо різні види експлуатації чоловіків та жінок. Чоловіки - це здебільшого трудова експлуатація, жінки окрім трудової експлуатації можуть зазнавати й сексуальної.  Діти експлуатуються в жебрацтві, примусовій праці.

Ми також бачимо, що є поки що невизнані форми торгівлі людьми. Наприклад, сурогатне материнство. Це складне і спірне питання, але є чимало приводів у різних країнах, в тому числі, в Україні говорити про те, що воно може призводити до торгівлі людьми. Тобто це ризикова група.

Або торгівля тканинами, клітинами, яка не заборонена в нас на рівні законодавства. Достатньо популярною, якщо відкрити Інтернет, є торгівля яйцеклітинами - без достатньої медичної допомоги та реабілітації після здійснення такої операції. Загалом це потрапляє під дію іншої Конвенції Ради Європи, яка стосується боротьби з торгівлею людськими органами. Вона поки що не підписана та не ратифікована Україною. Але ці міжнародні документи дуже пов’язані між собою. І тому ГРЕТА у своїх звітах завжди закликає держави приєднуватися до цього документу.

 

- Окрім економічних, які ще чинники впливають на торгівлю людьми в Україні?

- Війна на сході України призвела до того, що в нас близько 1,8 млн. внутрішньо переміщених осіб. Більшість із них – це жінки, діти. Вони не є постраждалими від торгівлі людьми, але вони складають так звану вразливу групу для цього явища. Назріла необхідність запровадження ґендерно дезагрегованої статистики в цьому питанні, щоб оперувати точними даними.

Хочу звернути увагу також на те, що сьогодні в міжнародному праві дуже широко трактується поняття вразливості. Таке сучасне трактування відображається і в рішеннях Європейського суду з прав людини, і в національних судових системах. Так, якщо раніше йшлося про торгівлю людьми лише тоді, коли постраждалим взагалі не платилася заробітна плата і було брутальне фізичне насильство, то сьогодні під визначення «торгівля людьми» потрапляють випадки, коли постраждалі отримують кошти за працю, але вони значно менші встановленого мінімуму на рівні тієї чи іншої країни. І суди, зокрема, в Нідерландах, недоплату заробітної плати розглядають як трудову експлуатацію, а точніше – торгівлю людьми з метою трудової експлуатації.

Основними країнами призначення для українських громадян є Російська Федерація, Польща, Туреччина, сама Україна (це говорить про наявність внутрішньої торгівлі людьми), Німеччина, Ізраїль, Арабські Емірати. Я багато років займалася цією темою і зараз причетна до неї як член ГРЕТА, і бачу, що перелік країн, в яких наші громадяни здебільшого потерпають через торгівлю людьми, фактично залишається постійним.

З іншого боку, за останній рік в Україні не було ідентифіковано іноземців, які потерпіли через торгівлю людьми. Це теж своєрідний виклик для нас, це питання необхідно вирішувати.

З цього приводу я хочу звернути увагу на заяву, яку нещодавно до Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми зробила Марія Грація Джаммарінаро, Спеціальна доповідачка ООН з питань протидії торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми. Увагу вона приділила проблемі торгівлі людьми серед мігрантів, біженців і шукачів притулку. При цьому наголосила на трьох питаннях.

По-перше, на тому, що мігранти мають ті ж самі права людини, що й інші, і їх треба поважати. По-друге, держава зобов’язана попереджати, протидіяти торгівлі людьми. І третє – це роль громадських організацій, яка є дуже важливою.

 

- Наскільки важлива роль недержавних структур в Україні у протидії торгівлі людьми?

- Я починала свою громадську і наукову діяльність з питань захисту прав жінок і просування ґендерної рівності, започатковувала громадську організацію «Ла Страда – Україна». Ми дуже швидко побачили, що є зв’язок між торгівлею людьми і ґендерною дискримінацією, домашнім насильством. Не випадково таку назву має Національна «гаряча лінія» - 0800-500-335 або 116123 (з мобільного) – цілодобова.

ГРЕТА починає свої візити в країни із зустрічей  з громадськими та міжнародними організаціями. Відомо, наприклад, що громадські організації та Міжнародна організація з міграції ідентифікують значно більше постраждалих, ніж державні структури - Міністерство соціальної політики чи Національна поліція України. І така ситуація не лише в Україні. Відповідь, яку експерти ГРЕТА отримують на питання про такий стан речей по всій Європі, полягає в тому, що до міжнародних і громадських організацій люди звертаються більш відкрито, ніж до державних структур. До речі, це потрібно враховувати при організації послуг з надання допомоги. І дуже добре, що в багатьох країнах саме громадським організаціям надаються гроші з державного бюджету на підтримку притулків для жертв насильства, торгівлі людьми, організації надання медичної, соціальної, психологічної допомоги для них чи підтримки роботи «гарячих ліній». Так працюють в Литві, Латвії, Естонії. Такий досвід варто запозичувати.

Крім того, разом із експертами «Ла Страда» проаналізували звіти ГРЕТА з приводу дотримання ґендерної рівності. Це важливо і в контексті моєї роботи як Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики і спеціального представника ГРЕТА з питань ґендерної рівності (бо кожний підрозділ Ради Європи, кожний комітет або комісія мають таких представників). Ми вважаємо, що ці питання обов’язково мають бути враховані при плануванні, формуванні, реалізації та моніторингу політики, адже тут можна відшукати пояснення, чому в країні гострою є проблема торгівлі людьми і які інструменти можуть бути ефективними для її подолання.

 

Володимир ДОБРОТА,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини