До 100-річчя проголошення Української народної республіки

опубліковано: 2018.04.16 | Коментарів: 0 | Переглядів: 26

                       

Ті, що боронили Україну до останньої миті: Микола  Федюшка  (Євшан), Василь Федюшка,  Володимир Федюшка…

У  роковини  проголошення  Українськоі  Республіки  в  Галичині  31  жовтня  1919  року  у  Вінниці  Микола  Федюшка  (Євшан)  виголосив  промову  до  Українського  війська  на  святі  Галицької Армії.  Це  був  вершина  його  творчості,  популярності  й  останнє  лебедине  слово:

«Ми  можемо  зробити  тілько  одно—посвятити  себе  до  останку. Для  себе  жити  ми  вже  не  устоїмо,  тож  можемо  і  мусимо  думати  тілько  про  життя  будучих  поколінь.  Сімсот  літ  ми  були  плодючим  гноєм  для  чужих  історій  і  чужих  культур

 на  нашій  землі,  своїми  костками  будували  греблі  для  всяких  імперіялізмів  і  гинули  анонімно,  ніким  ніде  не  признані.  А  тепер  ми  маємо  зогнити  аби  на  тим  буйнощі  могли  вирости  нові  паростки  нашого  украінського  життя,  украінськоі  культури  і  державности.  Хіба  це  не  почесна  роля.»

Через три тижні після  геніального  виступу  Микола Євшан  помер  від  тифу.

А  перед  тим,  в  1918  році,  офіцер  Української  Галицької  Армії  поручик  Микола  Федюшка  ( Євшан)  повертається  у  с. Войнилів  і  стає  комендантом  військовоі  міліціі  округу,  де  разом  з  братом  Василем  Федюшком – начальником  Войнилівськоі  міліціі,  організовували  місцеву  владу  і  одночасно  мобілізовували  добровольців  в  Українську  Галицьку  Армію.

В  сім’ї  Василя  Федюшки  на  той  час  були  дружина  Марія ( 39 років )  і  четверо  неповнолітніх  дітей:  Софія  ( 11 років ),  Анна ( 9 років ),  Стефанія ( 2 роки ) –  моя мама,

  і  нвонароджений  Володимир.  Незважаючи  на  це,  Василь— сотник  УГА  пішов  захищати  Українську  Народну  Республіку.  В  день, коли  у  Войнилівській  церкві  хрестили  новонародженого  Володимира, сотня  УГА  з  рушниць  зробили  салют  в  честь  цієі  подіі  і  пішли  строєм  на  Львів  захищати  новостворену  Українську  Республіку.

Через  непорозуміння  в  керівництві  як  в  Армії,  так  і  молодої  Украінської держави,  Українська  Галицька  Армія  зазнала  поразки  під  Львовом.  В  цьому  бою  Василь  Федюшка  загинув,  а  Микола  Федюшка  (Євшан )  з  уцілілими  частинами  УГА  відійшов  на  Велику  Україну,  де  з  десятками  тисяч  бойових  побратимів  попав  у  відомий  чотирикутник  смерті  і  помер  від  тифу.

Місяць  перед  тим,  у  своїй  промові  з  нагоди  роковин  проголошення  Украінськоі  Республіки  в  Галичині  31  жовтня  1919 року,  Микола  Федюшка ( Євшан )  сказав:  «Правда,  ми  були  сильні,  коли  били,  але  за  слабі,  коли  треба  було  утримати  в  руках  свої  здобудки.»  Ці  слова  актуальні  і  для  сьогоднішнього  часу. 

Як     склалася  доля  сім'ї Василя  Федюшка? Дружина  Марія  померла

 в  1937 році  у  віці  58 років  Від  дифтеріі  померли  іх  доньки—  Софія  у  віці  16 років  і  Анна  у  віці  14  років.  Третя донька, моя мама,  Стефа  Гонська  ( Федюшка )  померла  у  2006 році  у  віці  90 років.

Шляхами  батька  пішов  наймолодший  син   Володимир. Моя мама, Стефа Гонська в спогадах  розповіла,  що  Володимир  сказав  ій:  « Мій  тато  загинув  за  Україну  в  1918  році,  а мені  треба  воювати  за  неї  тепер.»  Так  він  став  бійцем  УПА.  Довгий  час  про  нього  не  було  ніяких  відомостей.  Лише  коли  Україна  стала  незалежною  до  мами  у  Войнилів  приїхала  мама  Ярослава  Лесіва – настоятеля  храму  св. муч.  Параскеви,  отця  декана,  пароха  м. Болехова.  Вона 

розповіла,  що  в  них  жив  старшина  УПА  по  кличці  «Кармелюк»  і  просив  її,  якщо він загине,  повідомити  про  нього    сестру  Стефу  у  с.  Войнилові.

Отець Ярослав  Лесів – визначний  громадсько – політичний  діяч,  довголітній  політв’язень,  поет,  у  своій  автобіографіі  писав,  що  народився  3 січня  1945 року  в  невичкому  гірському  селі  Лужки  Долинського  району  у  простій  селянській  сім’ ї.  Народився  якраз  в  той  час,  коли  на  теренах  краю  розгорілась  непримиренна  боротьба  ОУН – УПА  проти  більшовицьких  окупантів,  які  прийшли  сюди  на  зміну  оккупантам –фашистським.  

Знаменно – символічним  знаком  у  долі  майбутнього  поета,  церковного  та  громадського  діяча,  було,  очевидно,  те,  що  його  хрещеним  батьком  став  старшина  одного  з  підвідділів  УПА,  окружний  політреферент,  що  квартирував  у  селі  і  жив  у  сім’ ї  Я. Лесіва.  Мав  псевдо  «Кармелюк».  Власне  він  тримав  Я. Лесіва  до  Хреста, 

ніби  благословивши  немовля  своєю  любов'ю  до  Бога,  до  Правди  і  Свободи,  до  України,  за  яку  поклав  голову  у  сутичці  з  енкаведистами.

З  пошаною  похоронили  селяни  біля  церкви  « Кармелюка»  та  його  бойових  побратимів.  Похоронили  так  і  не  дізнавшись  справжнього  імені  героя. Донині  він  лежить  у  затінку  високих  беріз  —  безіменний,  але  не  забутий  разом  зі  своїми  друзями.  Ще  йшла  війна,  і  червоні  окупанти  залишили  вбитих  повстанців  на  полі  бою.  Катам  було  не  до  них,  і  люди  хоронили  героїв  по – християнськи.  Це  після уже  енкаведисти  не  дозволяли  цього  робити,  а  потім  невідомо  де  і  як  хоронили.

Немало  життів  віддали  наші  діди,  батьки,  рідні,  щоб  ми  могли  жити  в  самостійній  суверенній  Україні.  Ця  боротьба  і  надалі  продовжується.  І  знову  ллється  кров  та  гинуть  патріоти  Украіни,  щоб  захистити  свою  Батьківщину  від  московських  найманців.

Тепер,  коли  ми  збираємось  відзначати  роковини  створення  в  1918 році  Української  Народної  Республіки,  потрібно  згадати  і  тих  невідомих  героїв  з  Войнилова;  Василя  Федюшка,  який  загинув  за  Украіну  в  1918 році  і  його  сина  Володимира  Федюшка – старшини  УПА  ( Кармелюка ),  що  віддав  своє  життя  за  Украіну  в  1945 році.

                                                                                                              Володимир Гонський, Івано-Франківськ      

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини