Світлій пам’яті Яросава Кубрака

опубліковано: 2018.01.12 | Коментарів: 0 | Переглядів: 31
На 67 році пішов із життя Ярослав Васильович Кубрак. Журналіст, дослідник, краєзнавець. Для багатьох мешканців Калущини старшого покоління ця особистість закарбувалася в пам’яті як багатолітній редактор місцевого радіомовлення. Двічі на тиждень у різні куточки Калуського району, доносилися позивні місцевого радіомовлення, а відтак в ефірі вже звучав мелодійний голос Ярослава Васильовича, котрий знайомив численну аудиторію радіослухачів з останніми новинами Бойківського краю. Перебуваючи одночасно в амплуа диктора, кореспондента та редактора місцевого радіомовлення, Ярослав Кубрак не тільки самотужки монтував кожну передачу, а й намагався робити її змістовною, цікавою, корисною.
За свою працю його неодноразово удостоювали Почесних грамот та Подяк від керівництва міста та району. На підготовлені Ярославом Васильовичем  радіоматеріали з нетерпінням очікували й  колеги з обласного радіомовлення, і він намагався сповна виправдовувати їхнє довір»я, завчасно готував  до ефіру  обласного радіо матеріали  різних жанрів.
У будь-яку пору року, за будь-яких погодних умов  Ярослава Кубрака  можна було побачити з мікрофоном у руках на будівельних майданчиках, у виробничих цехах промислових підприємств, на фермах, у школах, дитячих садках…Він над усе любив свою справу, не уявляв свого буття без журналістики. Ця мрія зародилася у хлопчини  ще під час навчання в Підмихайлівській десятирічці, де здобував середню освіту.
Саме тоді й з’явилися перші дописи Ярослава у міськрайонній газеті «Зоря Прикарпаття», а відтак й інших виданнях.  Вони окрилювали хлопчину та розсіювали будь-які сумніви щодо вибору своєї майбутньої професії. І володар золотої медалі поніс документи  для вступу на факультет журналістики Львівського держуніверситету ім. І.Франка.
Успішно склавши вступні екзамени, Ярослав влився в когорту студентів цього престижного на той час факультету. Уже після першої сесії професорсько-викладацький склад факультету заговорив про Ярослава Кубрака, як про здібного та талановитого студента. І він постійно доводив це своїми знаннями – закінчив ВУЗ з відзнакою. Йому пропонували залишитися на кафедрі, та Ярослав над усе любив свій край, де планував жити та працювати за фахом. Невдовзі вливається в колектив міськрайонної газети «Зоря Прикарпаття» і на довгі роки залишається йому вірним. 
Ми, колеги по перу, не раз дивувалися його працездатності, вмінню зробити чудовий фоторепортаж, відшукати цікаву кандидатуру для замальовки чи нарису. Він завжди віддавався обраній професії сповна, не рахуючись ні з часом, ні з обставинами, що складалися. Він був журналістом у повному розумінні цього слова! Та, на жаль, так склалися обставини, що із закриттям часопису «Зоря Прикарпаття» журналістська діяльність Ярослава Кубрака на цьому припинилася. Натомість, почала даватися у знаки важка недуга, яка у помітно прогресувала. Та життя тривало. І потрібно було якось жити … Вже без улюбленої справи.  І він продовжував своє буття. Заробляв на хліб насушний так, як мав змогу, намагався приносити користь людям, родині…
Важка недуга обірвала земне  життя Ярослава Кубрака, яке могло ще тривати й тривати. Вічна пам’ять Тобі, друже! Ми пам’ятаємо про Тебе! Спи спокійно! Нехай земля Тобі буде пухом!
За дорученням колег по перу Богдан Тимків, колишній редактор газети «Зоря Прикарпаття».   
 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини