Грабіж у Добровлянах

Опубліковано: 2013.07.22 | Коментарів: 0 | Переглядів: 739

Написати цю статтю мене змусили останні події, що відбулися у нашому
маленькому, мирному мальовничому селі. Грабіжники вночі в масках, немов
чорти, вдерлися в будинок однієї жительки і, зв’язавши дітей і жінку,
забрали гроші та цінні речі. Треба віддати належне Калуській МВС, яка
по гарячих слідах відправила в село купу купенну міліціонерів. Сумлінно
вони ходили хата в хату два дні, випитували, записували свідчення і… Що
з того вийде, побачимо.
Та чи на пустому місці відбулося таке резонансне пограбування?
Очевидно, що ні. Ночі на 19 липня передували мабуть з десяток
пограбувань в різних частинах села протягом останнього року. Жодного з
цих злочинів чи то від браку кваліфікації чи від банального небажання
працювати, районна міліція не розкрила.
В селі стало страшно жити. Якщо раніше злодії вправлялися в «мистецтві»
по міських квартирах, то зараз перебралися в село. І хто ж ті злодії?
Як кажуть прості люди: «Далекий не пішов». І від цього ще страшніше.
Злодії поміж нас. Вони ходять ніким не помічені у злодіяннях. Їм
довіряють ключі від будинку і від своїх думок. Вони відвідують церкву,
може рідко, але ж ідуть до храму. Вони добре знають заповідь – «не
вкради».
Краяни! Земляки! Що з нами трапилося? Любов до Бога і до України була
на протязі століть для нашого народу священною. Я гордилася нашою
Західною Україною, нашими боголюбивими людьми. Десь там, на Донеччині,
в Одесі грабунки стали майже нормою. Але ж у нас…
Чому людина іде на злочин? Крайня біда? Нема що їсти? Ні. Хоч як ми
нарікаємо на погане життя, на владу, але якщо подумати, мало яка сімя
відчуває крайню нужду. Люди, слава Богу, не голодують. Хто хоче
працювати, хто не лінивий – кожен знаходить засоби для існування.
Бідують хіба що одинокі пенсіонери або інваліди. Але така верства
населення якраз не стає на злочинний шлях. То хто ж краде? Молоді,
здорові, сильні, спритні, ті, хто за бажання може добре заробляти.
Крадуть не бідні, а убогі, убогі душею, ті, у кого нема Бога в серці. І
у кого вони крадуть? У пенсіонерки, у сусідки, у родички, у людини, яка
довіряє. Серце болить, як згадую самотню жінку, у якої вкрали
багаторічні заощадження, до того ж два рази протягом півроку. Гроші
вона сховала під іконою Богородиці. Плачучи жінка питає: «Матінонько,
чому ти не вхоронила? Матінонько, як ти допустила?»

Та чи безвинні ті наші земляки, хто не краде? Небагато, але
трапляється поміж людей такі, хто каже: «На бідного не попало», «Як
прийшло, так пішло», «Заробить ще». Дехто навіть зловтішається. Поки
поміж людей буде існувати така думка, поки ми не станемо одностайними
і згуртованими, доти поодиноко нас будуть грабувати. Біда на одному
сидить, а на іншого дивиться. Не впійманий злодій неодмінно знову піде
на злочин. Міліціонери – не боги. Вони не знайдуть порушника, поки
люди не підкажуть, не допоможуть. Тільки якщо міліція не може чи не
хоче працювати, то люди повинні взяти ініціативу у свої руки. Ми
мусимо припинити злодіяння, не можна відхрещуватися, мотивуючи: «моя
хата з краю…».
Моя знайома розповідала, що бабуся навчила її прибирати в хаті ввечері
– «щоб ангели прилітали». Жоден ангел не прилетить до хати, якщо в душі
господаря літають чорти. А вони літають, з вечора до ранку, з ранку до
вечора. Чорні, страшні, в масках…
Краяни! Земляки! Ми – українці. Ми віками жили з власного труду. Ми не
загинули від рук ворогів у буремні роки. Нація вижила, тому що вірила в
Бога і в справедливість. Та вона може знищити сама себе. Не допустімо
нечистого в наші серця. Доля не дає нам всього, що ми хочемо, але вона
дає те, що нам треба, на що ми заслуговуємо.

Ольга Будзан,
с. Добровляни.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль: