Ольга Бреславська:  “А знаєте, чим пахне стометрівка, коли її розбудить Станіслав?”

Опубліковано: 2013.07.09 | Коментарів: 0 | Переглядів: 599

Заблукала старість в посивілих скронях

Заплела у коси паростки весни

 Заховала завтра у страху долонях

Загорнула вчора в чорно-білі сни

Лиш одне сьогодні тішить ясні очі,

 Бо дитячим сміхом розмалює дім

 Витинає з ранку наміри пророчі

 І ховає смуток в плетиві густім

Заблукала старість в посивілих скронях

Висіяла мальви з бабциних кишень

 Усміхнувся тепло пожовтілий сонях

І зронив на плечі літа новий день

 

Не людно у Раю…

Не людно у Раю…

Сліди поподинокі

Змиває із піску піниста хвиля.

До горизонту днів і відчайдушних кроків

Лиш сотня літ – піщана миля.

Не людно у Раю…

Самотні сірі душі

Гойдають ненароджених із лона.

Земним-бо до небес і до життя байдуже,

Бо моляться до ідола і клона.

Не людно у Раю…

Вже сонце у зеніті,

І дзвін луною кличе на молитву.

Та люди на землі ще грішні й ненаситні,

Рвуть на шматки любов…

Хіба в Раю їм жити?

 

Мій  Станіслав

А знаєте, чим пахне стометрівка,

Коли її розбудить Станіслав?

І як голосить втоптана бруківка,

Лиш тільки б вечір скроні причесав?

А як тримає ритм вокзальне плесо

На перевеслі колій і доріг?

А он  манить у храм вечірня меса

Органний бас мажорно переміг

Чи бачили,  як лебеді  танцюють

Гортають хвилі  озера крильми?

А як мости над ріками тупцюють,

Зігнувши руки-спини  під людьми?

А хочете…?  Чи чуєте? Не треба!

Зайві слова  - то  ранок приласкав

Люблю це місто, в нім моя потреба

А Вам також наснився Станіслав?

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль: