Ярослав Ковалишин: “Якщо скласти час, проведений на дорозі під час бігу, вийде більше 10 років”

Опубліковано: 2015.02.13 | Коментарів: 0 | Переглядів: 854
Три рази на тиждень — по 6 кілометрів, раз — 10, а ще — загартовування холодною водою, заняття з гирями чи інша гімнастика. Приблизно такий спортивно-оздоровчий розпорядок тижня у Ярослава Ковалишина з Войнилова. З 1970 року він набігав уже 87 тисяч кілометрів. Цієї неділі, 15 лютого, чоловікові виповниться 60, проте завдяки такому насиченому режиму важить стільки ж, скільки й у 20 років, до того ж, не знає, що таке підвищений тиск чи біль у серці. “Вісті Калущини” дізнавалися таємниці молодості і здоров’я у вчителя фізичної культури Войнилівської ЗОШ Ярослава Ковалишина напередодні його ювілейного дня народження.
 
— Ярославе Федоровичу, розкажіть, коли зацікавилися спортом?
— Любов до спорту з’явилася ще у школі. Напевно, передалася від першого спортивного натхненника і вчителя фізкультури Федора Іващенка. Федір Федорович викладав фізкультуру у Копанківській ЗОШ, де я навчався. Федір Іващенко — бігун, лижник, плавець, турист, “морж”. Великий фізкультурник, фанатична відданість спорту якого передалася і багатьом його учням. Він повіз нас на перші змагання, змотивував бігати крос, тоді я й зрозумів, що спорт, біг — захоплення для мене. Другим вчителем фізичної культури став Петро Пітулей. Під його керівництвом брав участь у змаганнях з легкої атлетики, баскетболу, лижних перегонів. Тоді й відбулися мої перші маленькі спортивні перемоги — став переможцем районних змагань з бігу на 800 м і лижних перегонів на 5 км. Після сільської восьмирічки навчатися пішов у ЗОШ №6 м. Калуша (вчителі фізкультури — Лев Сисоєв та Марія Вагилевич), одночасно почав займатися у ДЮСШ №1 м. Калуша (напрям — легка атлетика). Не забарилася і друга перемога — у жовтні 1970 року став чемпіоном області з бігу на 3 тис. м. 
— Напевно, це й визначило Вашу подальшу долю?
— Так, минали роки, а я вже не уявляв свого ранку без звичної пробіжки та  ранкової зарядки. Займався у спортивній школі під керівництвом тренера Омеляна Куцука, два роки поспіль ставав чемпіоном області з бігу та кросу. Тому й вирішив пов’язати свою професійну долю зі спортом — вступив до Львівського державного інституту фізичної культури. Був учнем олімпійських чемпіонів і призерів олімпіад, знаменитих професорів та викладачів. Я вдячний кожному з них за знання, які вони передали мені разом з любов’ю до спорту. Так само з перших уроків фізкультури намагався передати своїм учням цю любов до фізичної культури, виховати в них дисциплінованість та організованість, стійкий характер, допомогти сформувати навички ведення здорового способу життя.
— Вчительству, школі Ви присвятили вже 37 років життя. Розкажіть про вчительський “хліб”.
— Трудову діяльність почав з посади інструктора по спорту в колгоспі, відтак працював інструктором з виробничої гімнастики у в/о “Хлорвініл”, тренером з легкої атлетики у Войнилівському ПТУ. А з вересня 1978 року — вчителем фізкультури у Войнилівській ЗОШ. За сумісництвом працював у Перевозецькій, Цвітівській, Довговойнилівській школах. Не шкодую про обраний вчительський шлях, бо люблю свою роботу, хотів бути вчителем ще змалку. В роботі з дітьми є закономірність: якщо вкладаєш у навчання дитини працю, душу — обов’язково буде результат. 
— Фізкультура, на жаль, у школі є далеко не головним предметом. Тому часто як діти, так і їхні батьки приділяють їй мало часу. Як боретеся з таким явищем?
— На жаль, це справді так. Діти свідомо чи несвідомо уникають фізичних навантажень. А треба б було навпаки приділяти спорту більше часу, бо діти з року в рік все більше й більше хворіють. Є діти звільнені від фізкультури на певний час. А це — шлях до це більшого погіршення стану здоров’я. Тож батьки часто роблять ведмежу послугу для своїх дітей, виробляючи довідки про такі звільнення. Бо ж, насамперед, батьки мають дбати за здоров’я дітей, прищеплювати їм звички до занять спортом, режиму та раціону харчування. Фізкультура може замінити будь-які ліки, важливо, аби пропаганда здорового і активного способу життя велася з дитинства. А приклад повинні показувати батьки.
— Біг, спорт в цілому — це робота чи хобі? 
— І те, і інше. Це — життя, здоров’я, добрий настрій. Спорт розвиває загальну витривалість, покращує здоров’я. Хоч “на носі”  — 60, досі не маю проблем з тиском чи серцем. Якщо й хворію на застудні захворювання, то вони швидко минають. 
— Все ж для Вас, так розумію, зі всіх видів спорту на першому місці — біг?
— Напевно, таки біг. Бо першим був біг. Бо ти вчишся довіряти своєму тілу, розвивати витривалість, слухати свій організм. 
— Скільки років загалом займаєтеся бігом? 
— Рівно 45 років. Звісно, і до того бігав, але безсистемно. 
— Скільки вже набігали кілометрів? 
— З 1970 року — 87 тис. кілометрів. Знаю точно, бо з того року веду щоденники тренувань. Зараз за рік приблизно набігаю більше 1000 кілометрів. Найбільше за день пробігав 56 кілометрів, правда, з зупинками, без зупинок — 39 кілометрів. 
— Скільки разів на тиждень бігаєте і в який час? 
— Бігаю переважно вранці.  Прокидаюся о 6 ранку і до 7 займаюся. Окрім бігу, роблю вправи з гирями, вправи на прес, обливаюся холодною водою. Дотримуюся свого графіка — бігаю 3 рази на тиждень по 6 кілометрів, раз на тиждень — 10. Узагалі, якщо скласти час, проведений на дорозі під час бігу, вийде більше 10 років. 
— Як мотивуєте себе до такого навантаження? Чи не хотілося хоч раз перенести тренування на інший день чи взагалі не проводити? 
— Я не змушую себе. Знаю, що маю пробігти, це вже, швидше, звичка. Можу хіба на день-два змістити графік тренувань, наприклад, після свята чи недоспаної ночі. 
— З чого порадите починати займатися новачкам? 
— Будь-яка людина може займатися спортом, головне — поступово, без фанатизму. Найкраще б було звернутися до вчителів, тренерів, аби розпочинати заняття під їхнім керівництвом. Але головне — дотримуватися єдиного правила — слухати свій організм і пам’ятати, що не дистанція вбиває бігуна, а темп. Все решта — деталі, які потім зрозуміє кожен сам для себе. Так, я, наприклад, люблю бігати сам, хтось — тільки в компанії. Я займаюся вранці, а хтось — тільки увечері. Це все залежить від індивідуальних особливостей кожного. 
— Маєте ще якісь захоплення окрім спорту?
— Люблю відпочинок у горах. Хоча ритм життя такий, що не часто вдається вирватися. Кілька разів навіть здійснював забіги на Говерлу, Хом’як, Синяк, Петрос. 
— Дотримуєтеся в житті і спорті якогось девізу?
— Бути кращим, перемагати, а програвши — не здаватися, шукати вихід. Цих слів намагаюся дотримуватися як в спорті, так й у житті. 
— Якісь спортивні цілі ставите перед собою на майбутнє? Можливо, плануєте пробігти свій 100- тисячний кілометр?
— Як би добре не почувався, 60 років — вже не той вік, щоб загадувати і планувати наперед. Як буде, так і буде. Тепер вже тішуся здобутками учнів, їхніми маленькими спортивними перемогами чи великими досягненнями. Вони — моя радість. І, звичайно, мої власні діти й онуки. Тішуся, що професію вчителя фізичної культури вибрали два мої сини, до речі, молодший син працює зі мною вчителем у Войнилівській ЗОШ. Донька хоч і обрала спеціальність фізика, спорту присвячує чималий відсоток часу. 20 моїх учнів теж вирішили присвятити життя фізичній культурі і спорту. А ще найбільша радість вчителеві — коли приходять учні до школи і дякують за те, що я прищепив їм любов до занять спортом. Це і є найбільша нагорода вчителю за працю. Це і надихає мене на подальшу роботу в школі. 
— “Вісті Калущини” бажають Вам, Ярославе Федоровичу,  подальших успіхів на всіх дорогах життя, досягнення спортивних і життєвих результатів. З ювілеєм! 
 

Тетяна Грегораш

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу