Документальні видання   з історії повстанського руху на Калущині  До 78-ї річниці створення УПА

Опубліковано: 2020.10.30 | Коментарів: 0 | Переглядів: 67

Основою наукового дослідження з повстанської тематитики є його джерельна база, тобто сукупність історичних джерел різного походження, різноманітних типів, родів, видів і різновидів, що зберігають визначальну інформацію про історичний процес та людей-учасників подій.

Вітчизняну археографію українського визвольного руху представляють документальні видання Інституту історії України НАНУ та вузівські збірники. Із академічних публікакацій інформаційно вартісним є збірник документів і матеріалів «ОУН і УПА в 1944 році» у двох частинах та «ОУН і УПА в 1945 році» у двох частинах. Збірка вийшла у світ під науковою редакцією професора Станіслава Кульчицького.

У чотирьох книгах збірки опубліковано 307 документів (154  за 1944 р. і 153 за 1945 р.), чимало з яких почерпнуто не лише з вітчизняних архівів, але й з документосховищ Російської федерації. У більшості, це дерективні, звітні інформаційні та інші джерела. На жаль, у цьому виданні відсутній хоча б стислий джерелознавчий аналіз оприлюднених документів. Немає в ньому й повноцінного наукового апарату. Видання споряджено розлогим вступом від доктора історичних наук Олександра Лисенка.

В окремих документах цього збірника є відомості й про події на Калущині. У цілком таємній доповідній записці секретаря Станіславського обкому КП(б)У Михайла Слоня про стан боротьби з підпіллям ОУН на Станіславщині в листопаді 1944 р., адресованій (15.12.1945р.) секретареві ЦК КП(б)У Дем’янові Коротченку, мовиться наступне: «В ночь на 21 ноября с[его] г[ода] банда УПА численностью около 100 бандитов совершила нападение на село Добровляны Калушского района (что в 4-х километрах от гор. Калуш), подожгли мост по дороге Калуш – Добровляны длиною 320 метров и срезали телефонные столбы на линии Калуш – Новицы» (Новица. – І. Т.).   

Окрему серію документальних видань становить збірка документів «Український національно-визвольний рух на Прикарпатті в ХХ столітті» 1939­–1957  (том. 1–3), підготовлена вченими Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. 

Важливим джерелом з історії визвольного руху на Калущині є також документальна серія «Літопис нескореної України» (Том 1­–5), видана впродовж 1993–2007 років, у якій  акумульовано великий масив раніше засекречених документів, що розкривають масштаби боротьби радянської тоталітарної системи супроти визвольного руху. Зосереджена там джерельна інформація вельми корисна в плані ідентифікації учасників підпілля ОУН і УПА.                      

У томі другому зазначеного серіалу увагу привертає розповідь про трагічну долю Ольги Гросберг-Наконечної «Степанівни» із с. Рошнева, що на Тисмениччині.

Повітова провідниця «Юначок» ОУН, заарештована в грудні в Калуші 1946 р., звільнена у травні 1956 р. Батько Ольги – Сиверин («Незнаний»), підрайонний господарчий, убитий більшовиками. У 1942–1946 рр. на теренах Калущини здійснювала ідеологічний вишкіл. Вибирала в селах дівчат на медсестринські курси. На цих курсах навчалися Зеновія Чекалюк («Невідома») з Калуша, Тамара з Мошковець, що біля Войнилова та ін. Дівчат готували до праці в курені («Різуна») Василя Андрусяка. За участю О. Гросберг були створені медпункти в Завадці, Кадобній, Томашівцях.

6 вересня 1945 р. у Підгорецькому лісі загинув повітовий юнацтва Калущини Володимир Калиній («Артем») з побратимами. За                  свідченнями О. Гросберг: «Хлопці попалили папери і пострілялися». Ольга була знайома з дружиною командира УПА Василя Андрусяка Євгенією. Вона допомагала їй переховуватися з малолітнім сином Васильком у Новиці. 19 грудня 1946 р. до місця перебування Ольги опергрупу енкаведистів привів агент-внутрішник «Ворон».  Підпільників видала також кур’єрка підпільної пошти ОУН на псевдо «Пчілка».  

Сьогодні участь жінок Калущини у визвольній боротьбі з більшовицьким окупаційним режимом досліджує Людмила Андрійчук, науковий співробітник Меморіального музею «Калуська в’язниця» Музейно-виставкового центру Калуської міської ради. Джерельні матеріали з історії жіночого руху в Калуші опублікувала голова «Союзу Українок» Любов Липовська.

Вагомим джерелом для дослідження історії національно-визвольного руху на Калущині є мемуари – систематичні чи фрагментарні записи про події минулого, в яких людина  брала участь чи була очевидцем подій. Натомість, спогади (образи, почуття, враження) учасників українського національно-визвольного руху мають свою перевагу, оскільки передають дух того часу, атмосферу боротьби, подають інформацію, яка свого часу не могла бути зафіксована в документах підпілля чи каральних органів.

На жаль, до нас дійшла лише незначна кількість мемуарів, у яких розкрито події  визвольної боротьби на Калущині у 40-х рр. ХХ ст. Цікаві повідомлення про бойові дії повстанських відділів на Калущині в 40-х рр. ХХ ст. містять спогади сотника Петра Мельника («Хмари») «В огні повстання. УПА на відтинку Чорного Лісу 1943–1945 рр.» (2015), упорядковані дослідниками цієї проблематики Ярославом Коретчуком та Степаном Лесівим. Окремі епізоди повстанської боротьби на Калущині зафіксовано у спогадах учасника подій Василя Гаргата «Повернення до Чорного лісу» (2004).

Чимало цікавих і маловідомих бойових епізодів з повстанського життя занотовано у спогадах Степана Фраcуляка «Ремесло повстанця. Збірник праць підполковника УПА Степана Фрасуляка – «Хмеля» (2007). Цікавим є спомин повстанця Грушко про бій у селі Яворівці на Кaлущині у серпні 1945 р., опублікований у третьому томі  «Літопису Української Повстанської Армії» (1987, кн.1).       

Певне джерелознавче значення мають записи відомостей про життєвий і бойовий шлях повстанських командирів середньої ланки, зокрема, про сотенного УПА  Андрія Марійчина  «Тютюнника», записані Тамарою Галицька-Дідух (2003).

З перебуванням на Калущині пов’язані спогади дружини полковника УПА Василя Андрусяка Євгенії Андрусяк, яка певний час перебувала в Новиці й Калуській в’язниці.

З подіями в Калуші перегукуються окремі епізоди спогадів репресованого за участь у підпіллі ОУН Кузьми Хобзея. Між іншим, у них  автор згадує стрільця УПА Миколу Луцького з Мислова, що на Калущині, який служив у курені Василя Андрусяка («Різуна»). Його у 1945 р. енкаведисти захопили поранененим, і він відбував покарання в Норильських таборах. Така інформація важлива в пошуковій діяльності, бо дає змогу встановити долю вояків УПА, уточнити й доповнити особовий склад повстанського відділу.

Цікаві інформаційні матеріали про учасників національно-визвольного руху на Калущині містять книга Івана Семаньківа «Перемогла ідея» (2002) та мартиролог «Реабілітовані  історією», кн. 3 (2002), де зібрано відомості про репресованих каральними органами учасників визвольного руху з Калущини.

У книзі Іван Семаньківа вперше узагальнено відомості про учасників національно-визвольної боротьби на Калущині у 1942–                 1952 рр. по кожному населеному пункту.  У вступній  огядовій статті упорядника висвітлено основні етапи формування національної ідеї в Галичині, громадсько-політичне життя Калущини в роки ЗУНР, в період польської займанщини, німецької та радянської окупації. З’ясовано, що у відділах УПА воювало 1160 вихідців з Калущини, у тому числі 56 дівчат. У складі боївок ОУН було 542 особи, із них –10 дівчат. До теренової мережі ОУН належало 663 особи, із них – 159 жінок. Загальна чисельність повстанців і підпільників з Калущини становить 2365 осіб. Вказано найбільш відомі боївки Є. Сімківа («Старого), В. Семковича («Ревая»), Готліба («Бурлаки»), Худина («Галайди») та ін. У книзі зафіксовано довідникові відомості про засуджених, загиблих, депортованих, подано біограми діячів повстанського руху тощо.

Більш докладні відомості про згаданих учасників визвольної боротьби містять краєзнавча хроніка Михайла Коломийця «Історія Калуша і Калущини» (1996), біографічно-довідкове видання Світлани Загребельної «Калуська станиця братства ОУН і УПА: долі повстанців» (2006), довідник Миколи Когута «Калущина, люди й долі» (2006) та його краєзнавчий серіал «Герої не вмирають» (Кн.1–9), документальне видання Степана Лесіва «Курінь УПА Промінь» (2017) та інші видання.

Багатим на біографічні відомості про повстанців і підпільників Калущини є збірник статей і документів «Калущина в національно-визвольній боротьбі» (2017), упорядкований Степаном Лесівим. Збірка містить 12 статей та 25 документів у формі витягів із кримінальних справ та протоколів допитів працівниками СБ агентів МДБ, які діяли на теренах Калуської округи ОУН.

Пам’яткознавчий аспект національно-визвольної боротьби на теренах Калущини вивчав краєзнавець Богдан Яневич. 

Чимало важливої інформації про українських повстанців з Калущини зафіксовано в інформаційно-довідковому виданні краєзнавця Петра Арсенича «Діяльність УПА та збройного підпілля ОУН на Прикарпатті» (2007) та першому путівнику на повстанську тематику «Стежками Української Повстанської Армії» (2007) .

Незважаючи на значний обсяг публікацій з історії національно-визвольної боротьби на Калущині, окремого дослідження заслуговує постать Розалії Шуляр («Калини») (1914­–1946) з Боднарова, референта УЧХ Галицького районного проводу ОУН (1945–13.03.1946), яка, щоб не видати таємниці підпілля, кинулася у криницю. 

Маловідомою є діяльність співробітниць референтури Калуського окружного проводу ОУН Ольги Левицької («Буря») та Лідії Бурової, заарештованих в лютому 1945 р. Вартими уваги є долі підпільниць Ярослави Волощук (1923­–1945) з Грабівки (Калущина), доньки старшини УГА Йосипа Волощука. Вона працювала вчителькою, а згодом секретарем-друкаркою Богородчанського надрайонного проводу ОУН. Життєвий шлях Ганни Прокопів («Мотрі») (11.10.1924), із села Бережниця Калуського району – ?), членкині ОУН (05.1944). Після закінчення санітарного вишколу Ганна працювала у повстанському шпиталі. Була референтом УЧХ Солотвинського районного проводу ОУН (11.1944 – 02.1945). Захоплена відділом НКВС 13 лютого 1945 р. в с. Раковець Солотвинського району. Погодилася на співпрацю з ворогом та відпущена до підпілля як агент-внутрішник. Затримана СБ ОУН для допиту на початку квітня 1945 р.  

Отже, сьогодні у користуванні дослідників визвольного руху на Калущині є значна кількість опублікованих джерел та довідкової літера-тури, яка у поєднанні з архівними документами й спогадами учасників подій дасть можливість об’єктивно й докладно висвітлити перебіг збройної боротьби у краї.

 

            Іван ТИМІВ, історик, старший науковий

співробітник Краєзнавчого музею Калущини

 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу