90-літній ювілей Катерини Парцей і Григорія Фідика. В одну ніч народилися, в один день хрестилися

Опубліковано: 2017.09.08 | Коментарів: 0 | Переглядів: 178
Катерині Парцей і Григорію Фідику у неділю 3 вересня виповнилося 90 років. Ювіляри народилися недільної ночі 1927 року, одного дня хрестилися в церкві святого Василія Великого, що в Довгому-Калуському, і в день хрещення їхні сім’ї стали кумами. Із визначною датою ювілярів привітав священик церкви св.Василія Великого о. Ігор Кучера нагородив грамотами за активну участь у добрих справах на славу святої церкви.
 
У десятий десяток — з Богом і людьми
Катерина Парцей народилася в багатодітній сім’ї Марії та Івана Костівих, в яких, крім неї, було п’ятеро братів — Микола, Петро, Павло, Іван і Василь. До сьогодні живе тільки Петро, якому в цьому році виповнилося 85. 
 
Катерині доля прослала нелегкий життєвий шлях. Із приходом радянської влади їхня сім’я, яка на той час була однією із найзаможніших у селі, залишилася без землі, тяглової сили та сільськогосподарського інвентарю. Все конфіскували для колгоспу. В часи Другої світової війни багатодітна сім’я залишилася без годувальника. Вночі перед Різдвом Христовим невідомі люди забрали батька Івана, і ніхто до сих пір не знає, де його могила. Шестеро дітей залишилися сиротами. Всі турботи лягли на плечі матері Марії. 
 
Згодом донька й сини створили власні сім’ї. Катерина вийшла заміж за Івана Парцея і пішла в невістки. Разом із батьками чоловіка збудували нову хату і завели господарку. Молодій сім’ї довелося пережити чергові випробування. У часи переселення села в 1951 р. Катерина з чоловіком і сином Василем поселяються в родичів у с. Тужилів, а сім’ю Іванових батьків відправляють в с. Богданівка на Кіровоградщину. Представники влади, що організовували вивезення людей із села, розібрали новозбудовану хату і відправили до місця призначення переселенців. Однак сім’я батька Михайла нічого не отримала.
На зруйноване владою подвір’я  повертаєть­ся Михайло з родиною з Кіровоградщини, з Тужилова перебирається його син Іван із сім’єю. Знову відбудовують хату, поступово відновлюють господарку. Іван влаштовується на роботу в Калуші на фабрику із видобутку солі “Саліна”. Мав на той час престижну роботу за спеціальністю, яку отримав у Калуському ФЗУ (фабрично-заводське училище). Катерина працювала в колгоспі. Згодом Іван перейшов працювати в Брошнівський лісокомбінат “Осмолода”. У новій хаті народилися Оксана, Емілія, Степан та Ангелина.
 
Та доля знову підкинула Катерині нові випробування. Після раптової смерті чоловіка вона в сорок років залишилася вдовою, а п’ятеро дітей — сиротами. Незважаючи на всі труднощі, які лягли на плечі Катерини, сім’ї вдалося вийти із складного становища. Повиростали діти, вивчилися, влаштувалися на роботу, згодом усі створили свої сім’ї.
 
Тепер у Катерини 10 онуків і 16 правнуків. Указом Президента України як багатодітна мати нагороджена медаллю “Мати-героїня” і грошовою премією. Катерина проживає з дочкою Емілією. У свої роки вона ще доволі непосидюча жінка. Здоров’я дозволяє їй допомагати дітям по господарству, а у вільний час читати Біблію. Найбільше радіє Катерина, коли на свята в її домі збирається багатодітна родина: діти, онуки, правнуки.
Катерина — продовжувачка добрих справа християнської родини, яка зробила великий внесок у розвиток нашої церкви. Дід Микола був провізором, а в повоєнні і переселенські роки й хранителем церкви, від якої зберігав ключі. Мама Катерини Марія довгі роки була старшою сестрицею, брати Микола і Петро — провізорами, а сама Катерина перебувала в сестринстві. Вона досі відвідує всі богослужіння, що проходять у нашій церкві. 
 
Гриньо Фідик не одну хату і стодолу людям збудував
Григорій Фідик офіційно проживає у Тужилові. Його будинок на межі сіл Довге-Калуське й Тужилів. 
Григорій Фідик згадує: “Першим поселенцем цієї місцевості був мій дідо Гриньо Фідик. Земля на той час була дуже дорога, і кожний господар передавав її у спадщину своїм дітям. Дідо Гриньо жив зі своєю сім’єю на Дрогобиччині. Мав певну суму грошей, зароблених в Америці. Викупити землю і завести господарку там, де проживав, не було можливим, всі землі були вже розділені між ґаздами. На той час у Тужилові помер пан, і його діти вирішили продати частину панських земельних та лісових угідь. Вони зробили оголошення через газету. Про це довідався мій дід Гриньо і приїхав на оглядини в Тужилів. Йому запропонували ще не обжиті земельні ділянки під границею між Довгим і Тужиловом.
 
Зваживши на те, що Довге розташоване близько до Калуша, а поряд протікає р. Млинівка, дід і викупив через управу Тужилова 28 морґів поля і частину лісу, що називаємо “Ялинки”. Побудував уже на своїй господарці хату і аж тоді перевіз свою сім’ю з Дрогобиччини.
Добре пам’ятаю батькову розповідь про його участь у відбудові згорілої довгіської церкви. Цілий тиждень тато фірою допомагав перевозити розібрану калуську церкву, всіма роботами з відбудови якої керував провізор Федір Мельник, багатий сільський господар, та священик о. Михаїл-Олексій”.
Господарство Григорія від Довгого відмежовує лише дорога, будинки ж тужилян починаються десь за кілометр. Тому Григорій Фідик більше спілкується з мешканцями села Довге. Знає всі родини в селі і їхні родоводи.
 
Старше покоління родини Фідиків, діти й онуки навчалися в початковій школі в Довгому, а потім — у середній у Пійлі. На богослужіння ходять до церкви св. Василія Великого. В Довгому директором Народного дому працює його дочка Марія. Лише родичі, які відійшли у вічність, спочивають на тужилівському цвинтарі. Дідо Григорія похований на цвинтарі в Довгому.
 
Родина Григорія Фідика завжди бере активну участь у житті села, є в добрих стосунках із сусідами, які проживають одразу за дорогою, що є межею між Довгим і Тужиловом. Григорій часто зустрічається зі своїми ровесниками, проте, на жаль, із кожним роком їх стає все менше й менше. Щороку, як заведено з давніх-давен, колядування і щедрування закінчуються в його хаті. Пригощає колядників і щедрувальників запашним солодким медом із пасіки, яка залишилася йому в спадщину від діда, і радіє їхнім щирим словам: “Такий смачний і цілющий мед є лише на пасіці в Гриня Фідика”.
 
Мешканці нашого села і навколишніх сіл добрим словом віддячують Григорієві за збудовані ним хати, стодоли, стайні. У свій поважний вік Гриньо Фідик ще добре тримає косу в руках, заготовляє на зиму сіно, допомагає по господарству дочці Марії і доглядає за пасікою. У Григорія 5 онуків і 7 правнуків, які часто навідують його.
 

 

Василь Парцей, с. Довге-Калуське

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу