Боднарівський сільський голова  про недобудовану школу, аварійний міст, земельні наділи для учасників АТО та інші сільські турботи

Опубліковано: 2016.04.29 | Коментарів: 0 | Переглядів: 1154
“Село Боднарів розташоване в долині ріки Лукви на Приломницькій та Прилуквиській височинах. Віддаль до Івано-Франківська — 18 км, до районного центру Калуша — 12 км, до м. Галича — 18 км. Особливо захоплюючий краєвид Боднарова приваблює кожного, хто дивиться на цей населений пункт з боку села Майдан. Перед вашими очима видно хати, сади, річку, шосе, а найбільше — храм Пресвятої Богородиці. Дивишся і думаєш: прекрасні люди тут живуть. Вони своєю працею створили цей Божий Храм” — такими натхненними словами розпочинається книга “Історія розвитку села Боднарів” Миколи Івановича Луцького (2005 рік). 
Пропонуємо читачам “Вістей Калущини” помандрувати історичними перехрестями мальовничого села над Луквою-рікою, у чому нам допоможе уже згадана книга, та дізнатися, як живе сучасний Боднарів, — з розмови з Боднарівським сільським головою Миколою Степановичем Дрогомирецьким. 
 

Два об’єкти-довгобуди: школа та міст

Боднарів сучасний — це 2459 жителів. Більшість населення працює в Калуші чи Івано-Франківську. “Відрадно, — ділиться сільський голова Микола Дрогомирецький, — що молодь не покидає село, навіть якщо доводиться їхати на роботу за кордон, — все одно зводять у селі нові будинки, тут народжуються і зростають діти.
 
— А тим часом Боднарівську школу можна назвати однією з найбільш проблемних не тільки у районі, але й у цілій області. 
— Річ у тому, що корпуси школи розташовані по обидва боки дороги. Головному корпусу — понад сто років, приміщення вологе, поражене грибком. Це й не дивно, адже тільки 5 років тому школа отримала нормальну систему опалення — до того часу було тільки пічне. Хоча Калуська СЕС періодично рекомендує припинити навчання в школі, діти мусять там навчатись, бо більше — нема де. Та найгірше те, що в їдальню та в інші корпуси учням доводиться ходити через дорогу загальнодержавного значення. І, хоча на дорозі між корпусами школи — пішохідний перехід, не кожен водій на нього зважає. У результаті, діти наражаються на величезну небезпеку. Раз на кілька років на цьому місці трапляються ДТП. Тож зведення нового навчального закладу у Боднарові — велика необхідність. Таке будівництво у селі розпочав у далекому 1992 році місцевий звірорадгосп. Проте після краху звірорадгоспу будівництво припинилося, тож довший час боднарівчанам доводилося дивитися на напівзруйнований бетонний фундамент. Звісно, жителі села були дуже невдоволені, час від часу перекривали дорогу державного значення, вимагаючи владу звернути увагу на наших дітей. Зрушити проблему з місця вийшло лише у 2011 році. Тоді з бюджетів різних рівнів було виділено кошти і розпочато будівництво: демонтовано старий фундамент, зведено новий, збудовано цоколь приміщення. Проте все-таки будівництво рухається дуже повільними темпами. Причина у тому, що проект дороговартісний. А в сільському та районному бюджеті немає таких грошей. 
 
— У жовтні минулого року об’єкт-довгобуд під час робочої поїздки відвідав голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук. Тоді зазначалося, що, щоб змурувати і накрити школу, потрібно кілька мільйонів. А це — чимала сума. 
— І відразу велику суму нам ніхто не виділить. Проте сподіваємося отримати її частинами за кілька років. Разом із головою Калуської РДА Наталією Бабій ми надіслали листи у Кабінет міністрів України, міністерства освіти та науки, регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Голові Верховної Ради. Сільська рада отримала відповідь від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що на Боднарівську школу-довгобуд передбачено виділення коштів у 2017 році. Але, як відомо, нещодавно змінилися прем’єр-міністр, спікер, профільні міністри. Тож, напевне, доведеться писати нові запити. Мусимо зробити все можливе, щоб наші діти навчались у нормальних та безпечних умовах. 
Місяць тому з’явився новий клопіт. Однієї ночі, скоріш за все через замикання електропроводки, згорів дах у майстерні  трудового навчання. Велике спасибі районній владі, що не залишила нас наодинці з проблемою. Начальник відділу освіти Калуської РДА Оксана Савчук посприяла у виділенні пиломатеріалів на відновлення даху. Тож зараз ведуться роботи. 
 
— Школа в Боднарові — не єдиний об’єкт-довгобуд. 
— Є ще недобудований міст через річку Луква на трасі державного значення Н10 Стрий — Мамалига через Івано-Франківськ. Старий міст — в аварійному стані, новий почали зводити ще в 2006 році, проте через брак коштів його будівництво призупинили. А тим часом старий міст щодня перетинають тисячі машин, зокрема і вантажівки. Коли-небудь може статися біда. 
 Проблема аварійного мосту насправді стосується не тільки Боднарова, а всього Прикарпаття. Дорога державного значення Н10 з’єднує не тільки Калущину з Івано-Франківськом, а й дає вихід з обласного центру на автошлях міжнародного значення Київ — Чоп. 
У кінці минулого року я звертався до Служби автомобільних доріг України та в “Облавтодор”. Мені відповіли, що будівництво моста відновлять цього року. Будемо сподіватися, що не обмануть. Я також заручився підтримкою обласних депутатів Івана Даніва та Михайла Якимчука. 
 

Земля для учасників бойових дій — буде

— Законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, зокрема, це стосується і надання земельних ділянок. Проте багатьом сільським радам важко забезпечити учасникам АТО їх конституційне право на безоплатне отримання земельних ділянок через відсутність земель запасу державної (комунальної) власності.
— У Боднарові для учасників АТО потрібно знайти місце для 26 ділянок. Це досить багато. Річ у тому, що до списку ми включили не тільки 18 чоловіків, які зареєстровані в Боднарові, а й уродженців села (які проживають в Калуші, Івано-Франківську та ін.) та тих, хто живе в Боднарові разом із сім’ями. Бо справді, навіщо чоловікові земельна ділянка в іншому куточку нашого району, якщо його дружина і діти живуть у Боднарові? Так от, сесія Боднарівської сільської ради попереднього скликання прийняла рішення про надання учасникам бойових дій по 15 сотих вище кладовища. Але те місце не зовсім до вподоби хлопцям. Адже туди буде важко підвести комунікації. Тож думаємо виділити під будівництво “атовцям” земельні ділянки, де нині одне із пасовищ. До речі, у нас немає ніяких чвар з приводу того, що місцеві люди не хочуть віддавати землі учасникам бойових дій, як це є в інших населених пунктах. Боднарівчани — люди дружні й свідомі. Тож десь у травні, коли більшість бійців демобілізується, ми разом зберемося й обговоримо все детально. 
Принагідно хочу подякувати всім підприємцям та жителям села, волонтерам з м. Івано-Франківськ, які у нелегкий для нашої держави час завжди знаходили можливість допомагати учасникам АТО — грошима, продуктами, іншими потрібними речами. 
 

Сільські реалії:  без грошей, зате з надією

— Сім років тому я була в Боднарові на відкритті нового ФАПу, який зі старого аварійного приміщення переїхав у колишній будинок тваринника. Тоді зазначалося, що невдовзі там буде відкрито сільську лікарську амбулаторію.
— Справді, згідно з  проектом реконструкції, у цьому приміщенні повинна розміщуватися амбулаторія, в якій передбачено лабораторію, денний стаціонар, гінекологічний, терапевтичний, педіатричний, фізіотерапевтичний, маніпуляційний, стоматологічний кабінети, перев’язочну. Але досі таке велике село як Боднарів немає своєї амбулаторії, а обслуговується в Мислівській АЗПСМ. Причина все та ж — відсутність коштів. Тож доводиться робити все потроху. З цього питання неодноразово радився з головою РДА Наталією Бабій, головним лікарем Калуської районної лікарні Миколою Гудимом. Насамперед плануємо провести до ФАПу водопостачання та каналізацію, зробити внутрішній ремонт, потрібно кілька нових вікон. Відповідно до  проекту у приміщенні повинно було розміщуватися й житло сімейного лікаря. Та треба бути реалістами: сільська рада стільки “не потягне”. Тож ці кімнати, можливо, віддамо в оренду. 
 
— Ви згадали про водопостачання та каналізацію. Знаю, що для Боднарова є великою проблемою відсутність води в криницях. 
— Практично виходить так, що в селі є центральна каналізація (тож до амбулаторії потрібно тільки зробити врізку), а з водою справді у селі проблема. Річ у тому, що Боднарів розміщений на розломі річок Луква та Лімниця, тож вода просто “тікає”. А якщо ще й рік посушливий, то це направду стає великою проблемою. Ми навіть обговорювали з громадою можливість провести селом зі ставка технічну воду (ставок — посередині села, його наповнюють 5 джерел), щоб люди могли використовувати її для господарських потреб. Але чи щось з цього вийде — не знаю, треба радитися зі спеціалістами, працівниками держепідслужби тощо. 
 
— Дитячий садочок, Народний дім, бібліотека у Боднарові працюють без проблем?
— Більш-менш все гаразд. Звісно, установи соцкультпобуту потребують поточного ремонту. Варто б покращити благоустрій біля Народного дому, встановити лавочки тощо. Громадська організація “Ініціативи села Боднарів” у рамках Проекту Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй та Європейського Союзу завершує роботи із впровадження енергозберігаючих заходів у Боднарівському ДНЗ “Льонок” — утеплює фасад будинку. У цьому приміщенні розташовані  дитсадок на 75 дітей і початкова школа на 120 учнів.
 
— Проблем, які потребують вирішення, у Боднарові справді чимало. І на все потрібні гроші. Що можете сказати про сільський бюджет?
— А що тут скажеш, коли дотації ледь вистачає на захищені статті — заробітну плату та енергоносії? Власних надходжень — теж не густо: у селі є кілька крамниць, невеликі надходження від податку на нерухомість та з акцизного збору. Всього цього не вистачає на повноцінний бюджет розвитку села. Проте незабаром у Боднарові запрацює автозаправка, тож податки від продажу пального поповнюватимуть сільську скарбничку. Також сільський бюджет має кілька боржників, які не сплачують податки багато років. Якщо вдасться вирішити це питання — надходження будуть суттєвими. І, звісно, не втрачаємо надію знайти хорошого інвестора, який візьме в оренду землі колишнього “Льонозаводу”, а це більш як 24 га.
 
— Чим зараз займається Боднарівський сільський голова?
— Зараз основну свою увагу я приділив виготовленню документації на введення земель за межами населеного пункту в межі села. Роботи — чимало, доводиться ледь не кожного дня їздити до Калуша, Івано-Франківська, привозити спеціалістів зі Львова. Але клопоти того варті. Бо ці землі — також додаткове джерело доходів.
— Дякую за розмову!
 
Розмовляла Наталія ПАВЛЕЧКО © 
 

 

Історична довідка

Перша згадка про Боднарів належить до 1421 р., хоча археологічні знахідки свідчать, що люди тут жили у давньокам’яному віці. Вони займалися землеробством, скотарством і полюванням, збиранням меду диких бджіл, обробляли камінь, шкіру. Селяни постачали у княжий двір Галича хутро, сіль, худобу, мед, віск, вироби ремісників. Для перевезення солі, риби, меду по Дністру потрібні були бочки, які постачали бондарі — звідси і пішла назва “Боднарів”. 
Друга письмова згадка про поселення Боднарів датована 1442 р. У “Словнику географічному королівства Польського й інших країв словенських” (1886 p.) записано, що Боднарів відомий завдяки битві з татарами у 1442 р. Татари спустошили Русь аж по Львів, але Львів не здобули. Взявши в полон 10 тис. хлопців і дівчат, вони зупинилися під Боднаровом. Тут їх розбив Глинянський староста Віндик. Тепер ділянка Лугів над р. Луквою між с. Боднаровом і с. Мисловом носить назву “татарське болото”.  Принагідно у “Словнику” повідомляється, що в другій половині XIX ст. в селі є 1129 жителів — греко-католиків. Парафія місцева, це означає, що в селі вже була церква і священик.
Є згадки, що влітку 1672 р. під Боднаровом були розбиті рештки орди Селім-Тірея, “який втікав з-під Львова”. Боднарівчани брали участь у цій битві, за що їм було присвоєно титул “шляхтич”, що означає “знатний, відомий”.
Під час визвольної війни українського народу, коли військо Б. Хмельницького стояло під Львівською фортецею, на Прикарпатті в 1648 р відбулося повстання під проводом Семена Височана. (До речі, батько Семена, Гнат, родом із с. Вікторів Галицького району, що 8 км від Боднарова, збудував замок під Боднаровом над урвистим берегом потоку висотою 18-20 м у пд.-сх. частині села. Ще й тепер потік носить назву Замковий.) У повстанні на Калущині найактивніше піднялися жителі села Грабівка, у народно-визвольній боротьбі, скоріш за все, брали участь і боднарівці.
У 1772 р., після поділу Польщі, Галичина перейшла під владу Австро-Угорщини. Було складено опис всіх земель Галичини — т. зв. Иосифінська метрика. У ній зазначається, що власниками землі в Боднарові були Кусман і Елла. Пізніше — Річард Розвадовський, маєток якого був у Бабин-Зарічному.
У роки І св. війни австрійський уряд збудував вузькоколійну залізницю із Боднарова повз село Бринь і Сапогів до Комарова, де були склади із зброєю та іншим військовим спорядженням. За селом, з боку Брині, де льонозавод, є сліди окопів та могил періоду війни. Більша могила, очевидно, є місцем, де закопано побитих коней.
У 1914 р. Австро-Угорський уряд дав згоду на створення українського війська. В “Історії розвитку села Боднарів” Микола Луцький згадує, що учасниками “Січі” були 19 боднарівчан. Разом з тим, наводить відомості і про 13 боднарівчан, які воювали у складі Української Галицької армії.
Боднарів був сільською ґміною Станіславського повіту Станіславського вооєводства Польської республіки, а після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року — адміністративний центр ґміни Беднарув того ж повіту. В селі розміщувався постерунок поліції, котрому підлягали також села Бринь, Майдан, Височанка  та інші присілки. У 1939 році в селі проживало 2020 мешканців, з них 1770 українців, 10 поляків, 120 польських колоністів, 100 латинників, 20 євреїв.
У Боднарові народився Михайло Васильович Дяченко  (“Гомін”, “Марко Боєслав”) (1910–1952) — воїн, референт пропаганди ОУН-УПА, редактор багатьох повстанських журналів, поет та Олександр Андрійович Луцький (“Довбня”,”Богун”, “Марко”, “Беркут”, “Богдан”, “Андрієнко”, “Клименко”, “Боднар”) (1910 — 1946) — діяч ОУН, організатор та командир Української Народної Самооборони та УПА-Захід. Михайлу Боднару та Олександру Луцькому у Боднарові у 2010  році зведено пам'ятники.
 

 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу