Кропивницький сільський голова про відсутність генплану, екологічну ситуацію і варіанти об’єднання громади

Опубліковано: 2016.02.12 | Коментарів: 0 | Переглядів: 736
За якихось півгодини з Калуша можемо доїхати до Кропивника. Здавалося б, така близька віддаленість від міста мала б робити Кропивник привабливим  місцем для інвесторів та для тих, хто мріє оселитися за містом. Але в селі нема генплану забудови, більше того, ніколи й не було. Тож які перспективи розвитку Кропивника, чи є план відселення людей, що живуть над шахтними виробітками, — у розмові з Кропивницьким сільським головою Михайлом Барничем. 
 
— Михайле Михайловичу, Ви з 2008 року сільський голова с.Кропивник, розкажіть, будь ласка, що зробили для села, перебуваючи на посаді?
— Насамперед, усе, що зроблено навіть за мого головування, не тільки моя заслуга, бо без підтримки депутатського корпусу, жителів села ми б не досягли всього того, що маємо. Зараз у селі повністю забезпечена потреба місць у дитсадку для діток-дошкільнят, більше того, навіть з інших сіл батьки, якщо їм ближче до нашого дитсадка, віддають на виховання дітей. Дві групи виховуються у старому приміщенні колишньої школи. Зараз це приміщення утеплене, повністю замінені вікна. Ще одна група — у частині теперішнього приміщення школи. 
Також у селі зроблений капітальний ремонт Народного дому — і зовні, і всередині. Серед здобутків можу назвати і те, що на 70-80% у селі є зовнішнє освітлення. Звісно, є ще чимало роботи, але на все одразу не вистачає коштів. 
— Охарактеризуйте в цілому сільський бюджет на 2016 рік. Яким він є у порівнянні з 2015?
— У 2011, 2012, 2013 і навіть 2014 у нас дохідна частина бюджету збільшувалася. Вже у 2015 році цей процес пішов на спад. А в 2016 — дохідна частина ще менша. Більше того, додалася інфляція і різкий “скачок” курсу валюти. А зараз фактично всі матеріали “прив’язані” до ціни долара. Відповідно, це з’їдає наші можливості. 
— Є такі сільради, які навіть не мають коштів на забезпечення заробітної плати працівникам. 
— Кропивницька сільрада має повністю кошти на забезпечення заробітною платою. Дохідна частина бюджету на 2016 рік складає 737 тис. 900 грн. Основна дохідна частина — плата за землю. 
— Наскільки Кропивник є інвестиційно привабливим і що плануєте зробити для поліпшення інвестиційного іміджу села?
— Географічне розташування села — дуже вдале для інвесторів, адже Кропивник розміщений близько до міста. Єдине, коли йдеться про інвестиційну привабливість, нам не вистачає генлану забудови села. Але тут маємо проблему. Так, частина будинків у Кропивнику і Сівці-Калуській розміщені над шахтними виробітками, за радянського часу фактично вважалося, що ці села мають зникнути, а людей мають забезпечити житлом в іншому місці. Але село не  зникало, люди одружувалися, народжували дітей, будували школу, церкву.  І зараз треба шукати місце, куди відселювати людей, визначити, який має бути порядок відселення. Бо земля просідає, і буде просідати. На кінець процесу земля має просісти на 29-30 метрів. За який час це може статися — невідомо. А там живуть люди. Насамперед, треба науковий висновок, кого треба відселяти і в якій черговості. Якщо село стоїть над шахтними виробітками — це не означає, що під всіма  хатами — суцільна діра. Відповідно є небезпечні, а є безпечні зони. Але такий висновок мали б дати науковці, а вже на підставі нього мав би розроблятися генплан забудови. 
З дня указу президента про оголошення Кропивника і Сівки-Калуської зоною надзвичайної екологічної ситуації нічого не змінилося. Ми неодноразово зверталися до Кабінету Міністрів, Прем’єр-міністра, Президента. Деколи не було і відповіді на наші звернення, в решту випадків — стандартні відписки. 
У січні знову написали таке звернення, заадресувавши депутатові Верховної Ради Ігорю Насалику, голові обласної ради, ОДА, до районної ради і РДА. Але наразі нема ані плану, ані концепції чи навіть бачення, як все має відбуватися. Чекаємо. 
А щодо інвесторів, впевнений, буде генплан забудови — будуть інвестори. 
— Які компанії, підприємства ведуть діяльність на території сільської ради? 
— Основним бюджетонаповнюючим підприємством для сільського бюджету є ТзОВ “Карпатнафтохім”, яке сплачує орендну плату за землю. Є й інші дрібніші підприємці. 
— Спільною проблемою для сіл Калуського району є погане дорожнє покриття. Наскільки гострою є проблема з якістю доріг для Кропивника?
— Дорожнє покриття в селі — ще півбіди. Основна проблема — дорога від роздоріжжя, що в Калуші, до Кропивника. Ця дорога — не на балансі ні в автодору, ані в міста. Колись її обслуговувала “Оріана”, зараз вона — банкрот. Тому відповідно ніхто нею і не опікується. 
— Чи задоволене населення транспортним сполученням з містом?
— Суттєвих проблем нема. У нас є 18 основних рейсів. Ще один додатковий рейс їде з с. Кадобна через Кропивник, другий — Івано-Франківськ-Кропивник. 
— Цьогоріч перевезення пільгових категорій у приміських маршрутах держава переклала на сільські бюджети. Чи достатньо коштів у сільському бюджеті Кропивника, щоб забезпечити безкоштовне перевезення кропив’ян-пільговиків?
— У нас, напевно, єдина країна у світі, яка має десятки різних пільг. Відповідно, зрозуміло, що державний бюджет не справляється. Аби бути добрими “наверху”, дозволили органам місцевого самоврядування вирішувати питання перевезення пільгових категорій. Це нечесна гра, як на мене. Сільські бюджети, здебільшого, мізерні. Є такі випадки, що навіть бюджети не забезпечені коштами для виплати заробітної плати. Скажіть, як може в такому разі сільська рада компенсовувати пільгове перевезення?
— Тобто у кропивницькому бюджеті для цього нема коштів?
— Я не можу сказати, що ми бідні, і в нас нема коштів. Але давайте подумаємо разом. Що робити: виділяти кошти на заміну вікон у школі, ремонтувати дорогу, працювати над встановленням вуличного освітлення чи дати кошти на пільгове перевезення? А кошти немалі! Якщо порахувати, виходить, що необхідно орієнтовно 230-250 тис. грн, аби компенсувати вартість пільгового перевезення. Крім того, є різні види пільговиків. Є, наприклад, такі, які отримують пенсію, а ще працюють на роботі. Тож чи буде правильно, що діти в школі будуть без нових вікон, а з бюджету будуть “викидатися” чималі кошти на таких пільговиків? Не знаю. Вважаю, це питання має регулювати держава. 
—  Калущина посередньо виконала шосту хвилю мобілізації, але Кропивник — у числі лідерів навіть по області. Чи забезпечені учасники АТО земельними ділянками?
— Річ у тому, що люди отримували повістки і йшли свідомо. Більше того, майже половина — добровольці. Тому моєї заслуги в тому, що Кропивник — серед лідерів з мобілізації, нема. Усе — свідомість і відповідальність самих кропив’ян. До сільської ради звертався один учасник АТО щодо виділення земельної ділянки під забудову. Але ми вже говорили — в нас нема генплану забудови, відповідно нема жодної ділянки, яку можна було б виділити.  
— Зараз на часі — децентралізація з її першим етапом — об’єднанням громад. Скажіть, як ставляться до ймовірного об’єднання жителі Кропивника, і який саме формат об’єднання розглядається за найбільш прийнятний — об’єднання із сусідніми селами чи містом Калушем?
— Я скажу так, якщо б Кропивнику віддали ті податки, які держава забрала, то Кропивник міг би самостійно існувати. Разом з тим, я усвідомлюю, що процес об’єднання неминучий. Не знаю, чи він затягнеться на півроку, на рік, на п’ять, але він відбудеться, хто б що не говорив. На сесії сільської ради ми обговорювали питання об’єднання, щоправда, рішення ніякого не приймали, бо для такого важливого кроку треба радитися з громадою. 
— А який Ви особисто формат об’єднання розглядаєте як найперспективніший?
— Є ініціатива від Голиня об’єднатися навколо нього. Але я не розглядаю цей варіант як той, який дасть перспективу розвитку нашого села. Чому? Адже у Голині — жодного потужного бюджетонаповнюючого підприємства. Так само на території інших сіл, які мали б входити в цю об’єднану громаду. Якщо таке об’єднання відбудеться, на мою думку, ми будемо мати ще гіршу ситуацію, ніж маємо зараз.
— А як щодо об’єднання з Калушем? 
— Люди трохи побоюються такого об’єднання. Місто — є місто. Люди переживають, що село може бути обділене при такому форматі об’єднання. Проте, якщо читати порядок об’єднання, там вказано, що треба при об’єднанні враховувати щоденну міграцію населення з села. А 90% кропив’ян працюють в місті. 
Також треба враховувати коефіцієнт податкоспроможності, він має бути не нижчим 0,9%. До прикладу, у міста цей коефіцієнт 1,04, у Голиня — 0,135. Цифри говорять самі за себе. Тож у фінансовому плані, звісно, краще об’єднуватися з містом. Але вирішувати буде громада.
— Дякую за розмову! 
Інна БігуН
 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу