З історії Студінки: Їх останніми словами були “Слава Україні!”

Опубліковано: 2015.10.02 | Коментарів: 0 | Переглядів: 424
Згадує Дарія Мелимука (1931 р.н.): 
“6 лютого 1946 року був трагічним днем в історії села Студінка. Того зимового дня у криївці на Черковому полі загинуло четверо повстанців — брати Михайло (1923 р.н.), Микола (1924 р. н.) і Василь (1927 р. н.) Мелимуки та Іван Мочарський (1921 р.). Перші троє були рідними братами мого чоловіка Олексія. 
 
Криївка, у якій переховувалися хлопці, була під однією із куп гною. Братів Мелимук та І.Мочарського хтось видав. Їх оточили облавники і кричали: “Бандери, здавайтесь!”. “Михайло з братами й Мочарський крикнули: “Слава Україні!”, а після підірвалися гранатою. Чекісти витягли їх тіла й завезли в центр Студінки, де тепер магазин “Смак”. Страшно було дивитися на побиті тіла… Пізніше чекісти закопали тіла братів Мелимук і Молчарського в кінці Стусового городу — не давали людям похоронити Героїв на цвинтарі. 
 
Лишень у часи незалежної України — на початку 1990-х років — мій чоловік Олексій викопав прах братів Михайла, Миколи і Василя та Івана Мочарського. Перебрав руками кожнку кістку, перемив їх. Було запрошено й медексперта з Івано-Франківська. Люди склали прах Героїв у дві труни й пере захоронили за християнським звичаєм на сільському цвинтарі у Студінці. Відправиви панахиду тодішній парох о.Роман Балагура та ще п’ятеро священиків”.
 
 Записав Микола КОГУТ, краєзнавець
 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу