Леона Вишневська: “Жити потрібно зараз і сьогодні — так, наче кожен день може бути останнім”

Опубліковано: 2015.08.21 | Коментарів: 0 | Переглядів: 534

Тонке і гостре відчуття життя — цим сповнена лірика молодої цілеспрямованої івано-франківської поетеси Леони Вишневської. Вона не схожа ні на кого ні зовнішньо, ні внутрішньо — тендітна, розумна, надзвичайно душевна, добра й привітна. Її вірші — глибокі, чуттєві та живі — приголомшують з перших рядків, у них вкладена душа і серце. Вона називає їх “поезії зі спеціями”, пояснюючи це тим, що вірші додають смаку, гостроти відчуттів. Завжди пише про те, що хочеться. Під настрій. Про любов, про відчай, про невимовне щастя, про сум. Обожнює людей чуйних, з тонкою душевною організацією, з хорошим відчуттям смаку (в одязі, в музиці, їжі), з відкритими світлими посмішками. У житті має один девіз, якого дотримується завжди — Carpe diem (лови момент). 

— Як давно проявився талант до написання?
— З того моменту, коли почала не просто все розуміти, а усвідомлювати, здається, з років чотирнадцяти.
— Для Тебе творчість — це спосіб самовираження, певна сублімація чи стиль життя?
— Раніше, мабуть, творчість була способом показати власний світогляд, а зараз це вже переросло у навіть не стиль, а спосіб життя.
— Маяковський писав, що він спочатку придумував “музику віршів”, пізніше нанизував на ритм слова. А як у Тебе все відбувається? 
— Спочатку з’являється сама ідея, свого роду вісь, довкола якої згодом формуються слова, створюючи відповідну форму та надаючи їм сенс.
— Твоя творчість якимось надзвичайним чином зачіпає найцінніші почуття і емоції людей. Як Ти все це відчуваєш?
— Це не завжди добре. Існують такі речі, від розуміння та пізнання яких я б із задоволенням відмовилась, але іноді реалії дійсності не залишають вибору, тому з кожною новою болісною емоцією серце стає все важчим, але чомусь… тоді ти починаєш писати зовсім по-іншому, ти ростеш.
— Що для Тебе є тим стимулом, що штовхає Тебе розвиватись, рости, йти вперед?
— Бажання самореалізації та усвідомлення того, що насправді одне життя — це надто мало, щоб змогти пізнати його цілком.
— Ти сильна людина? І в чому, на Твою думку, проявляється людська сила?
— В умінні тримати удар, прораховувати все на кілька кроків вперед, прощати та вірити.
— Чим у вільний час займаєшся, окрім написання віршів?
— Люблю!
— Як Ти вважаєш, вірші приходять до поетів самі, як натхнення, чи це лише результат зусиль та праці?
— Це складові загальної формули — ти працюєш, надихаючись, а згодом плоди твоєї праці надихають тебе на нові творіння.
— Звісно, не можу не торкнутись теми воєнних подій у нашій країні. 
— Ми самі собі країна. Головне, не втрачати віру в світле прийдешнє.
— Що з недавно прочитаного Тебе вразило та що порадиш прочитати читачам?
— Донна Тартт “Маленький друг” зачепило. А пораджу читати таких авторів: Бредбері, Сартр, Уелш, Моем.
— Звідки черпаєш джерело натхнення? І чи є люди, які Тебе надихають?
— Натхнення можна знайти в усьому — від постаментів Родена і до миті, коли відчуваєш, як через легкий подих вітру під шкірою, наче починають ворушитись табуни мурах. 
І, звісно, джерелом натхнення є рідні серцю люди.
— Які асоціації викликає слово щастя ? Що воно означає особисто для Тебе?
— Небо. Дім. Колір очей коханої людини. Це моє щастя.
— Хто є Твоїм кумиром і чому саме?
— Ліна Василівна Костенко. Для мене вона — головний приклад та орієнтир не тільки в творчості, але й світоглядних позиціях.
— У 2011-році Ти видала свою першу збірку “Серветкова лірика”, а у 2013 році вийшла нова, ще більш лірична збірка поезій “Ти мій всеsweet”, а нещодавно — роман “Маятник”. Розкажи про кожну з них. 
— “Серветкова лірика” — це перша проба пера, перший досвід. “Ти мій всеsweet” — це більш зріла, багата на емоції лірика, яка ще й досі (враховуючи, що перевидавалась вона вже двічі) не залишає читачів байдужими.“Маятник” — перший роман, історія про життя, яка сколихнула сотні сердець і примусила повірити у те, що дива таки трапляються.
— Перші кроки завжди важкі, сьогодні є багато обдарованої, але нерішучої творчої молоді, яка тримає, можна сказати, свої таланти у шухлядах. Які можеш дати їм поради та настанови?
— Все до банального просто — бути сміливим та вірити у власні сили. Тоді все неодмінно буде добре! Навіть, якщо одні двері зачиняються перед самим носом, не забувайте про відчинене вікно (усміхається. — Авт.).
 

Юлія Турелик, студентка 3 курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу