Як мирні лелеки стали ворогами…

Опубліковано: 2015.03.13 | Коментарів: 0 | Переглядів: 364
…Фронт на початку вересня 1944 року перемістився з колишньої Станіславської області на Львівщину. Все менше було чути команду в Луці, де ще недавно проходила лінія фронту. Власне, фронтові дії залишили свої сліди в нашому селі. Шістьох осель недорахувалися луківчани, серед них і автор цих рядків. Артилерійський снаряд також влучив у сільський клуб. 
Зі сходу через село рухалися все нові загони бійців, що направлялися для підмоги радянському війську. На околиці вулиці, яка нині носить звання Грушевського, колона піхоти зупинилася для короткого відпочинку. В її хвості на підводі перевозився ручний кулемет Дегтярова. За сотню метрів від стоянки бійців була дерев’яна стодола, на даху якої споконвіку гніздилися лелеки. А коли не стало цієї будівлі, то мирні птахи оселилися на солом’яному даху сусідньої стодоли, яка не згоріла. Зате залишилися стіни із житла…
Як сьогодні пам’ятаю, того  вересневого дня 1944 року була тепла сонячна погода. Пара лелек стояла на даху, аж раптом було спрямовано кілька черг для їх ліквідації. На щастя, жодна куля не влучила в птахів. Всі вони пролетіли мимо. Перехожі люди, побачивши таку картину, не могли второпати, що коїться. У бік бійців лунали вигуки: “Грішники!.. Куди, в кого стріляєте?!  Краще збережіть патрони для фашистів”. Але  кулеметник навіть слухати  нікого не хотів. Навпаки, ще азартніше і з іще більшою люттю натискав на гашетку кулемета, аж поки не спорожнив з коробки всю стрічку патронів. 
Перехожі чули від “героїв” вульгарщину на свою адресу. Здивувала і позиція офіцера-фронтовика. Він стояв поруч бійців і лаяв підлеглого за те, що не вразив ціль…
І тут пригадався інший епізод. Було літо 1942 року. Продовжувалася фашистська окупація. Офіцерський “Опель”, який прямував зі Львівщини, зупинився на дорозі поруч нашого обійстя. Ще здалеку, проїжджаючи через Луку, німецький офіцер запримітив сімейство лелек на нашій стодолі. Саме в цей час лелеки годували виводок свіжою рибою, щойно спійманою у ріці Дністер. Поживу зі своїх дзьобів лелеки вкидали у дзьоби пташенят. Ця картина настільки сподобалася офіцерові, що він вийняв фотоапарат і почав знімати процес годування лелеками своїх пташенят. Таке пташине видовище німець фотографував і фотографував у різних ракурсах. А коли всі кадри були використані, фашист-окупант, який досхочу налюбувався лелеками, поїхав задоволений у східному напрямку до (сусідньої) Сівки-Войнилівської, а звідти, мабуть, подався на Тернопільщину… Цими спокійними мирними птахами любувалися і ми, сільські діти. Часто їм кидали у дзьоб жаб і рибу, щоб лелеченята краще росли і не були голодні. А тут раптом знайшлися вороги, котрі хотіли знищити цих мирних птахів, на душі стає моторошно…
Михайло ЛЕВИЦЬКИЙ, уродженець с. Лука, учасник війни, Почесний ветеран України

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу