Пам’ять про загиблого в зоні АТО Василя Боднара увіковічнили пам’ятним знаком

Опубліковано: 2014.12.30 | Коментарів: 0 | Переглядів: 1026
Горельєф відкрили у с. Ріп’янка на приміщенні місцевої школи 29 грудня — у день, коли Василь Боднар, миротворець під час війни у Югославії, активний майданівець, доброволець батальйону “Айдар”, мав би відзначати своє 42-річчя. Та не судилося. У ніч з 26 на 27 вересня на бойовому посту під м. Щастя Луганської області від був тяжко поранений від розриву артилерійського снаряду. Ще до сходу сонця молодий чоловік помер від ран, несумісних із життям. 
…У кожного юнака чи чоловіка, котрий загинув у пекельному вогні на Сході нашої колись квітучої України, є мама і тато, котрі втратили на старість опору; є кохані дівчата, які так і не одягли весільні обручки; вірні дружини, які мріяли, ні, напевне знали, що проживуть разом з обранцями до старості і відсвяткують золоте весілля; маленькі сини та дочки, яких батько уже ніколи не візьме на руки та не приголубить, не поведе до школи, не благословить на самостійне життя. Так би не мало бути…
29 грудня у Ріп’янку — село, де проживають батьки Василя Боднара, прибули представники обласної та районної влади, ветерани ОУН-УПА, воїни АТО, представники ГО “Автомайдан Калущини”, інших громадських організацій, жителі Ріп’янки і навколишніх сіл, учні сільської школи. Зібралися, щоб віддати шану тому, хто не пошкодував найдорожче — життя, аби спинити супостата, не дати йому загарбати всю Україну, яку любив понад усе, загинув, аби ми тут мали мирне небо над головами. І ми повинні пам’ятати про своїх Героїв, бути єдиними, щоб гідно протистояти ворожій агресії. Бо прийде день, коли на нашій багатостраждальній землі настане мир — мир, про який так мріяв Василь Боднар.
Ведучий заходу Юрій Барна повідомив, що на Івано-Франківщині вперше проходить Всеукраїнська акція “Воїни світла”, яка була започаткована у м. Харкові громадською спілкою “Українська Спілка Автомайдан”. Її мета — підняття прапора “Воїнів світла” біля могил, меморіальних знаків загиблих воїнів АТО. Активісти ГО “Автомайдан Калущини” теж долучилися до акції: честь підняти прапор біля пам’ятного знаку “айдарівцю” Василю Боднару доручено заступнику голови калуського Автомайдану Тарасу Кушлику та учаснику АТО, бійцю 54-го окремого розвідувального батальйону Олександру Ковалю. 
Опісля голова районної ради Василь Дзундза (який, до речі, взяв на себе всі видатки, пов’язані зі встановленням пам’ятного знаку), в.о. голови РДА Святослав Кавінський та дядько Василя Боднара депутат районної ради Василь Іванишин зняли із горельєфу покривало. З пам’ятного знаку дивився, наче живий, боєць, що постав у бронзі. Скульптор Ігор Семак досить точно відтворив усі риси обличчя Василя Боднара. 
Місцевий парох о. Ігор Кучера відслужив панахиду та здійснив чин освячення пам’ятного знаку. “Ми сьогодні зібралися тут, щоб вшанувати нашого земляка, — зауважив отець, — молодого чоловіка, який, здавалось би, був таким же пересічним громадянином, як і ми усі. Проте в його серці жила жага до справедливості, любові до України. Він загинув, захищаючи рідну землю. Ми в неоплатному боргу перед ним. І ми повинні вірити, що в цій війні ми обов’язково переможемо, бо з нами Бог!”
Хвилиною мовчання присутні пом’янули усіх Героїв, які віддали своє життя за Україну, увійшовши в безсмертя, схилили голови перед світлою пам’яттю Героїв “Небесної Сотні”, Січового Стрілецтва, воїнів УПА, усіх загиблих в зоні АТО. І лягли до підніжжя пам’ятного знаку квіти, запалали маленькі лампадки. Учні Ріп’янської ЗОШ презентували літературну композицію “До миру” (кер. Оксана Матіїшин). 
У своїх виступах заступник голови обласної ради Остап Дзеса, голова районної ради Василь Дзундза, депутат обласної ради Іван Данів, станичний Калуської міськрайонної станиці братства ОУН-УПА Степан Петраш, Ріп’янський сільський голова Микола Іваськів відзначали, що всі ми повинні пам’ятати таких Героїв як Василь Боднар. І будувати сильну незалежну України, таку, якою її хотіли бачити наші Герої. Василь Дзундза, зокрема, зазначив, що він добре знає батьків Василя — п. Федора та п. Марію, і їхні діти не могли бути іншими. Бо ж і молодший брат Василя Андрій Боднар теж зараз несе службу на Сході, у Дебальцеве. Іван Данів, який перед тим повернувся звідти (як волонтер відвозив “підшефній” частині обласної ради — 128 окремій гвардійській гірсько-піхотній бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України, де якраз служить Андрій), повідомив, що хоча він і домовився з командуванням про те, щоб Андрія відпустили додому взяти участь у відкритті пам’ятного знаку, Андрій відмовився. Бо мав виконувати бойове завдання і не міг підвести побратимів. Щиро, від усього серця, зі слізьми на очах, дякував всім, хто допоміг перевезти тіло сина на батьківщину, організувати похорон, відкрити пам’ятний знак, всім, хто не забуває пом’янути його у своїх молитвах батько Василя Федір Боднар.
Тож молімося, молімося за те, щоб ця війна якнайскоріше закінчилася. І рідні та близькі більше ніколи не зустрічали домовини.
Наталія ПАВЛЕЧКО
 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу