о. Григорій Токарик: “Все думаю, яка життя мета…”

Опубліковано: 2014.07.04 | Коментарів: 0 | Переглядів: 1333

Минулої неділі громада Новиці віддала шану своєму багаторічному парафіяльному священику, настоятелю Свято-Преображенського храму, багаторічному благочинному Калуського деканату митрофорному протоієрею Григорію Токарику. Саме в цей день Новицький навчально-виховний комплекс (директор Богдан Дадяк) гостинно запросив усіх на презентацію книжки «Невтомний сіяч Божого слова. Митрофорний протоієрей Григорій Токарик» (автори Галина Іванюк (Токарик), Катерина Токарик, диякон Ігор Луцан). Раніше презентація цієї книжки відбулася у Добровлянському НВК. У книжку увійшли розповіді про життєвий шлях о. Григорія, світлини різних часів, документальні свідчення, сторінки рукописів, поезії, звернення, письмові роздуми душпастиря, спогади священнослужителів, парафіян, рідні.

Видання побачило світ з благословення Високопреосвященнійшого митрополита Івано-Франківського і Галицького Іоасафа, який у своєму слові до читачів, зокрема зазначив: “Отець Григорій завжди добре усвідомлював, що вибрана ним дорога священнослужителя вимагає постійної та важкої праці, насамперед, над самим собою, адже пастир Церкви Христової за своїм покликанням, окрім звершувача священнодій, повинен бути мудрим учителем для своєї пастви., зобов’язаним вести її до єднання з Богом…” Цими ж словами коротко можна передати і зміст всього сказаного на презентації книжки про о. Григорія Токарика. Спогади перемежовувалися поетичними рядками о. Григорія Токарика, розповіді тих, хто знав і шанував пастиря, ілюструвалися відеокадрами, які підібрали організатори заходу — педагогічний і учнівський колективи Новицького НВК. Для багатьох новичан стала справжнім відкриттям поетична спадщина їх душпастиря. Особливе бачення світу о. Григорія крізь призму поетичного слова на презентації доносили до всіх присутніх учні навчально-виховного комплексу Мар’яна Меленюк, Ірина Комарин, Владислав Шулик, Христина Король, Аліна Шулик. Тужлива мелодія скрипки у виконанні Анни Мотики доповнювала незбагненну силу поезії, яка лягала на папір у безсонні ночі з-під пера священика. Екскурс душпастирською нивою і життєвими дорогами о. Григорія провели ведучі презентації Микола Дадяк і Христина Осколіп. Про високу місію священицтва, філософську заглибленість поетичного слова о.Григорія Токарика у проблеми суспільних явищ, людського буття, про його щирість, відвертість, людяність говорила у своєму виступі бібліотекар школи Галина Качур.
Спогадами про о. Григорія поділився протоієрей Василь Мотика, настоятель Успенського храму с.Зелений Яр, згадав їх тривалі розмови на різні теми, зауваживши, що о. Григорій був вельми освіченим і ерудованим, ніколи не старався вивершитися, терпеливо зносив образи і щиро молився за тих, хто його засмучував. А коли хтось когось намагався осуджувати отець Григорій казав: “Ви не знаєте, як би повелися, будучи по той бік барикади або будучи в його шкірі”. Отець Григорій, як зазначив о. Василь, не прагнув розкоші, обходився при тому, що Бог давав, не шукав скарбів на Землі, дбав про скарби вічні.
До розкошів й багатства не тягнись,
До бога ввись спрямовуй зір і серце.
У християнському покликанні о. Григорій, як зазначає о. Василь, був вимогливим найперше до себе. Він став вчителем для багатьох молодих священиків, які нині в різних куточках України несуть до людей Боже слово, Христову науку, душпастирські настанови. Один із учнів о. Григорія Токарика диякон Ігор Луцан, викладач Богословського відділення Київської православної богословської академії при філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, співавтор книжки “Невтомний сіяч Божого слова” у передмові до видання про о. Григорія Токарика написав: “Його життя — терниста дорога, сповнена страхом, постійним тиском і випробуваннями, при цьому отець ні на мить не забував про своє покликання, призначення і складені обітниці перед Богом”. У цих словах — все те, що випало у Новиці на долю о.Григорія Токарика у неспокійні для української церкви 90-і роки: осуд, незадоволення тих, хто ще донедавна був однодумцем, обвинувачення, зверхнє ставлення, відвертий глум… Однак у день презентації книжки про це намагалися якомога менше згадувати. Та зрештою і сам о.Григорій Токарик давно пробачив все і всім, ніколи нікому не мстив, завжди прощав і щиро молився за всіх, дякував Господу за послані терпіння, адже через них пролягає шлях до спасіння.
Навчімося усяке зло прощати,
Щодня навчає цього Церква-мати,
Простить нам Бог, як ми прощаєм людям,
І це нам треба завжди пам’ятати
Про своє знайомство з о. Григорієм Токариком, про перші настанови і уроки духовного вчителя розповів протоієрей Любомир Надорожний, настоятель Преображенського храму с. Новиця. Згадав о. Любомир, як з цікавістю чекали кожної зустрічі з благочинним студенти-богослови, на його щирі відповіді на всі запитання. Пізніше, коли о. Любомир став служити на парафії у с. Тужилів, доля теж не один раз зводила з о. Григорієм. Вражали світлість душі, харизма, інтелект благочинного, справедливість, вимогливість до священиків деканату. “Кожну розмову з отцем я намагався переосмислити, проаналізувати. — зауважив о. Любомир. — Пам’ятаю той час, коли о. Григорія не стало. Його смерть стала трагедією для тисячі людей… На похороні я бачив гіркі сльози, смуток, сум та ридання пастви…”. Провести Григорія Токарика в останню путь прийшли всі, незалежно від віку, статусу, конфесійної приналежності…
Отець Любомир продовжив на парафії невтомну працю о. Григорія, який 25 років свого життя віддав храму. І тоді випала можливість оцінити колосальний внесок о. Григорія у розбудову парафії: “Куди не глянеш — усюди видно його труд.., —каже о. Любомир. — Отець Григорій навчив паству любити храм Божий, молитися, постити, постійно приходити до таїнств сповіді і причастя, прощати…”
У своїх роздумах, які лягли на папір добірними рівненькими рядками, о Григорій написав: “Я створив свій світ у собі і заховав його на саме дно”. І справді, навіть рідні й друзі не змогли збагнути ту жадобу до духовної творчості, до пізнання, яка була притаманна о. Григорію. Для багатьох несподіваним відкриттям стала священикова літературна спадщина, зокрема поетична. Скільки в ній недоспаних ночей, праці розуму й душі!
Я прислухаюся до голосу душі,
І не наважуюсь лукавити в письмі,
І ті думки, що виникли у мене,
Висловлюю у цім простім вірші.
Родина трепетно береже книжки, читані-перечитані, де найважливіше о. Григорій підкреслював олівцем, а на полях ставив позначку NB — своєрідний орієнтир, щоб знову і знову повертатися до уже опрацьованого джерела знань, пізнання світу і людини в ньому. Ці книжки, вірші, настанови, батькова наука, добрі вчинки як приклад — це найбільший скарб, який залишив о. Григорій своїм 5 дітям, дружині, онукам. Адже цей скарб не зрівняти з тлінним, матеріальним багатством. Для парафіян їх пастир залишив про себе добру пам’ять і нині потребує лише щирих молитов до Господа Бога за спасіння його душі.
Завершилася презентація книжки “Невтомний сіяч Божого слова” у Новиці багатоголосим виконанням церковного гімну “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”, слова якого нині, у час тяжких випробувань, актуальні, як ніколи.

Галина КОГУТ


 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу