Життєписи священиків із Довгого

Опубліковано: 2013.05.02 | Коментарів: 0 | Переглядів: 549

У селі Довге-Калуське збереглися могили трьох священиків, які у свій час були парохами місцевої церкви. Краєзнавець Василь Іванович Парцей, мешканець цього села, звернувся до мене з проханням скласти біографічну довідку про кожного з них на підставі церковних та архівних документів Львівської архиєпархії, до якої в 19-му та першій половині 20-го століття належав Калуський деканат (спільне захоплення — краєзнавство — було причиною нашого з Василем Івановичем знайомства, ще коли я працював над книгою про навколишні села “Калущина в Королівстві Галичини і Володимирії”). Скупа інформація, віднайдена мною в шематизмах, наштовхнула на думку звернутися до мешканців району: раптом хтось допоможе розширити подані тут життєписи священиків на підставі власних спогадів, фото, документів чи літератури.


Симеон Стефанович. Народився в 1812 році. Після закінчення духовної семінарії в 1838 році рукоположений і призначений місцевим адміністратором капеланії Воскресіння Христового у селі Окняни Тлумацького деканату. Вже в 1839 році став місцевим адміністратором церкви Св. Миколая в селі Озеряни цього ж деканату. В 1841 році став парохом цієї церкви. Одружився в 1851 році. У 1866 році переведений на службу в село Шешори як парох церкви Св. Параскеви, а також дочірньої церкви Собору Пресвятої Діви Марії у селі Пекурава Пістинського деканату (Косівщина). 26 березня 1872 року призначений на службу в село Довге (тепер Довге-Калуське) Калуського деканату як парох церкви Св. Василія Великого, а також дочірньої церкви Св.Ігнатія Мученика в селі Тужилів. У 1885 році о. Симеон Стефанович значився як титульний радник Митрополичої Консисторії, з відзнакою крилоса, а в 1888 році — як священик-ювілят. Помер 23 квітня 1890 року.
Іоан Каратницький. Народився 6 липня 1843 року. Після закінчення духовної семінарії греко-католицького обряду у Львові в 1867 році рукоположений і призначений приватним співробітником під керівництво о. Сильвестра Вітошинського (1807 р.н., рукоположеного в 1832 році, вдівця), пароха церкви Св. Апостолів Петра і Павла в селі Красноїля та приселків Голови, Перехресне, Стебне і Гринява Косівського деканату. Одружився в 1870 році. У 1881 році переведений на службу в село Солуків Болехівського деканату як парох церкви Св. Миколая, а також дочірніх церков Св. Василія (с. Якубів) і Богоявлення Господнього (с.Яворів). У 1885 році став заступником декана (другим віцедеканом) Болехівського деканату. У 1891 році значився заступником декана (віцедеканом) і комісаром для сервітутних справ цього ж деканату, будучи парохом у Солукові. В 1892 році переведений на службу в село Довге (тепер Довге-Калуське) Калуського деканату як парох церкви Св. Василія Великого, а також дочірньої церкви Св.Ігнатія Мученика в селі Тужилів (після смерті о.Симеона Стефановича місцевим адміністратором цих церков був у 1891 році о. Євгеній Чубатий, 1864 р.н., рукоположений у 1888 році, одружений). У 1893 році о. Іоан Каратницький став деканом Калуського деканату. В 1894 році став деканом на пенсії (вислуженим деканом), залишаючись парохом Довгого і Тужилова. У 1900 році о. Іоан Каратницький значився як вислужений декан, із відзнакою крилоса. Помер 6 травня 1903 року.
Михаіл Олексій. Народився 9 вересня 1844 року. Після закінчення духовної семінарії греко-католицького обряду у Львові в 1874 році рукоположений і призначений системним співробітником під керівництво о. Іоана Гарасимовича (1811 р.н., рукоположеного у 1837 році, вдівця), пароха церкви Св. Трійці в селі Микуличин та дочірніх церков Св. Іоана Милостивого (с. Ямне) й Різдва Пресвятої Діви Марії (с. Ворохта) Надвірнянського деканату. Одружився в 1875 році. У 1876 році призначений приватним співробітником під керівництвом о. Йосифа Завадовського (1807 р.н., рукоположеного в 1835 році, одруженого), пароха церкви Св. Миколая в селі Виноград та дочірньої церкви Покрови Пресвятої Діви Марії в селі Велесниця Тисменицького деканату. В 1881 році переведений на службу в село Грабівку Калуського деканату як місцевий адміністратор капеланії Різдва Христового. В 1885 році став капеланом, а в 1888 році значився як парох. Запис у шематизмі 1904 року засвідчує, що в нього була дочка, яка вийшла заміж за Олександра Сушку. В 1907 році о.Михаіл Олексій переведений на службу в село Мечищів Бережанського деканату як парох церкви Св. Миколая. В 1911 році переведений на службу в село Довге (тепер Довге-Калуське) як парох церкви Св. Василія Великого та дочірньої церкви Св. Гнатія Мученика у селі Тужилів Калуського деканату. В цьому ж році церква в селі Довге (дерев’яна, збудована в 1869 році) погоріла, і для відправ збудували тимчасову Богослужбову каплицю. Відновили церкву в 1916 році. У 1923 році о.Михаіл Олексій став удівцем. У 1927 році він значився як священик-ювілят, радник Митрополичої Консисторії, з відзнакою крилоса. Помер 5 жовтня 1930 року в 56 році священства.
Будемо щиро вдячні за будь-яку інформацію і просимо зв’язуватися з нами через місцеву школу або Пійлівську сільську раду.
 

Богдан Василів, м. Львів

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу