У Войнилові вчинено злочин проти людськості

Опубліковано: 2012.06.21 | Коментарів: 0 | Переглядів: 319

11 червня у Войнилові відбулася науково-практична конференція до 20-річчя розкопок жертв сталінських репресій. Головний ініціатор проведення конференції — науковець та дослідник визвольного руху Богдан Яневич. Організатори заходу — Калуська РДА, районний відділ освіти, Войнилівська селищна рада, міськрайонна організація товариства “Меморіал”, гурток досліджень визвольного руху ЦНТТУМ, музейно-виставковий центр м. Калуша, Войнилівська ЗОШ.

Вшанування пам’яті жертв політичних репресій розпочалися панахидою, яку відправив на могилі о. Мирон Ящук. Відтак відбулася тематична програма за участю аматорів Народного дому і учнів школи. Зі словами пошани та співчуття до родичів невинно закатованих та присутніх звернувся селищний голова Войнилова Володимир Рудий. Після виступу голови Калуської міськрайонної організації історико-просвітницького товариства “Меморіал” Богдана Яневича директор Калуського музейно-виставкового центру Уляна Паньо ознайомила присутніх з метою конференції та переліком доповідей краєзнавців, істориків, дослідників і очевидців репресій 1940-50 рр., розкопок та перепоховань 1991р.

Конференція розпочалася виступом місцевих пластунів. Під час презентації виставки гуртка досліджень визвольного руху Центру науково-технічної творчості учнівської молоді Калуського міського управління освіти учениця Голинської школи Катерина Носенко розповіла про дослідницьку експедицію до місця можливого поховання розстріляних в 1943 р. учнів Калуської торгівельної школи.

Омелян Левицький з Івано-Франківська розповів, як 20 років тому він, судово-медичний експерт-криміналіст обласного бюро судово-медичних експертиз, брав участь у розкопках у Дем’яновому Лазі й багатьох інших похованнях жертв радянських репресій в т.ч. Войнилові. За даними медично-криміналістичної експертизи Омеляна Левицького, проведеної 3-14 вересня 1991 р., у Войнилові 1991 р. було знайдено 228 жертв комуністичного режиму, з них 51 були дитячими. Тільки на двох черепах були вогнепальні поранення, інші ж були потрощені й знівечені. Цитуємо: “У центрi селища Войнилiв Калуського району на територiї школи, яка будується, при проведеннi земляних робiт будiвельниками виявлено скелетованi трупи людей зi слiдами насильницької смертi. Кiстковi останки знаходилися в землi на невеликiй глибинi, без домовин i без певної орiєнтацiї у вiдповiдностi зi сторонами свiту. Простiр мiж кiстками скелетiв заповнений землею. Кiстки скелетiв вибирались з поховань, очищались i переносились у пiдвальне примiщення селищної ради, де проводилось їх анатомiчне сортування з метою вилучення для проведення експертизи дорослих та дитячих черепiв, плечових i стегнових кiсток.

Всi iншi кiстки скелетiв детально не описувались, тiльки фотографувались i складались в приготовлену домовину поховання. Дослiджено 42 фрагменти нижнiх щелеп, 29 фрагментiв великих трубчастих кiсток верхнiх кiнцiвок та 34 фрагменти великих трубчастих кiсток нижнiх кiнцiвок”.

Далі своїми спогадами поділилися свідки тих трагічних подій. Василь Наконечний, уродженець села Цвітова, один із засновників товариства “Меморіал”, пригадав власні арешти та те, що серед знайдених решток було і 28 обезголовлених. Надія Іванців розповіла про власні поневіряння у Войнилівській тюрмі.

Василь Тимків, науковий співробітник обласного музею визвольної боротьби, наголосив на необхідності залучення школярів до досліджень національно-визвольного руху та проблеми проведення розкопок в Івано-Франківській області.

Богдан Яневич, науковець музейно-виставкового центру Калуша, підсумував наявну інформацію про войнилівські репресії та перепоховання жертв, висловивши сподівання, що незабаром Калуська міська рада прийме рішення про створення Калуського музею визвольного руху, а районна влада долучиться до створення його експозиції, а у Войнилові, як і в Калуші, розпочне діяльність учнівський гурток досліджень визвольного руху. Про це говорила і одна з найактивніших організаторок конференції Любов Зіник — заступник директора Войнилівської ЗОШ.

Ведуча конференції Уляна Паньо під час виступів учасників демонструвала тематичні слайди та уривки з документального фільму Олександра Підліснюка “Похорон через півстоліття”. Вона акцентувала на необхідності ґрунтовного вивчення матеріалів розкопок, зборі свідчень очевидців, дослідження архівних матеріалів, видання напрацювань конференції окремою збіркою. Логічним завершенням цієї роботи, переконана Уляна Паньо, мала б стати підготовка матеріалів для подання на відкриття кримінальної справи за злочин проти людськості.

Богдан ЯНЕВИЧ, голова Калуської міськрайонної організації історико-просвітницького товариства “Меморіал”

Історична довідка

Наприкінці 1990 р. у Войнилові під час будівництва нової школи було знайдено масове поховання людей. В 1991 р. товариством “Меморіал” проведено розкопки. Загалом у Войнилові розкопано рештки 228-ми людей, закатованих радянською тоталітарною системою у першій половині минулого століття, серед них — 51 дитина, 42 жінки.

Розкопки розпочалися 3 січня 1991 р. До 28 січня було очищено від землі останки 11 осіб, 29 січня — 19. Василь Кінаш, Василь Бреславський, Любомир Брусак та працівники виробництва етилен-пропілену об’єднання “Хлорвініл” Іван Юрків і Володимир Байляк до середини лютого відкопали останки більше 80 осіб на мізерній площі близько 8 квадратних метрів. Перший шар захоронено на глибині 80-ти сантиметрів. Далі все пересипано битою цеглою й сміттям, далі — знов кістки й черепи.

Працювали на розкопках Василь Кава, Ярослав Кульчицький, Володимир Мазур, Ярослав Молочник, Владислав Бойко, Василь Литвинець, Ярослав Лаврій, Василь Мельник, Василь Турчин, Йосип Іванічак, Михайло Лесів, Богдан Мазур, Іван Петрів, Юрій Козак, Михайло Касьмін, Володимир Процик, допомагали Ганна Яцущак та Ольга Леськів. Організовував щоденну роботу заступник голови калуської організації “Меморіал” Василь Наконечний. Громадський нагляд за розкопками здійснювали Ольга Руда та голова калуської організації “Меморіал” Олексій Грабчук. У жовтні 1991 року рештки були перепоховані у Войнилові16 священиків різних парафій, декан о. Михаїл Бігун та єпископ Павло Василик правили Архієрейську службу Божу і похоронне богослужіння. На кожній труні були зелені вінки з червоними гронами калини. Портрети безвісті зниклих в 1940-1950-ті рр. Володимира Косара з Сівки Войнилівської, Василя Шпильчина зі Стефанівки, Івана Цвіка (“Цвіркун”) із Завадки, Дмитра Вовка зі Станькової та багатьох інших із Довпотова, Бабина Зарічного, Верхньої, Петранки, Кудлатівки, Дорогова, Медині… виказували довголітні страждання й безнадійне сподівання їхніх родин. Фільм про перепоховання зняв калушанин Олександр Підліснюк. У 2007 р. на могилі встановлено пам’ятний знак.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу