Що вразило в Україні чеських друзів зборянського мецената?

Опубліковано: 2011.11.11 | Коментарів: 0 | Переглядів: 309

Кожній інтелігентній людині притаманна любов до рідного краю, „малої батьківщини”, як ми часто величаємо цю непримітну цяточку на карті, де з’явилися на світ. Але по-справжньому дорогою і ближчою стає батьківщина тоді, коли ти далеко за її межами.

Для Романа Гнатіва рідне село Збора — найкращий куток на землі. Ще зовсім юним він, як і більшість його однолітків, поїхав до Чехії. Не тому, що хотілося вирватись із села, побачити світ, “знайти себе” на чужині. А тому, що молоді, перспективні, освічені люди були не потрібні своїй державі.

Чужа для Романа Чехія стала знайомою, але не рідною. За довгі роки з’явились вірні друзі, своя справа, впевненість у завтрашньому дні. І мрія — повернутися на Україну, щоб працювати для людей, на своїй землі.

Не є таємницею, що наша держава асоціюється у багатьох наших закордонних сусідів із безладом, дешевим алкоголем, мігрантами та корупцією. А дехто взагалі досі вважає, що Україна — то частина Росії.

Хотілося Роману довести своїм чеським друзям, що Україна — це багата культурна спадщина, вродливі дівчата, родючі чорноземи, козацький патріотизм. Тому і запросив своїх друзів із Чехії знайомитися з Україною.

Приємно здивовані були Севалд Петро Яновіч та Гелебрант Томаш Вацлавовіч, коли дорогою їм зустрічалися не похилені будинки із дірявими дахами, а дбайливо прибрані садиби українських господарів. Милували око картини карпатської осені. Мальовничі гірські краєвиди, чудотворні джерела лікувальних курортів, середньовічні замки, які, як виявилося, є не лише у Чехії, але й на Україні. А древнє місто Львів їм “чимось дуже нагадувало “Злату Прагу”.

Але найбільше, що запам’ятається чехам — це знайомство із найголовнішим, найпочеснішим для Романа Гнатіва куточком України — рідним селом Зборою. Не тому, що воно чимось відрізняється від інших сіл Прикарпаття. А тому, що не кожен, хто вибився в люди, може залишатися простим сільським хлопцем, який зовсім недавно пас корову, босим бігав рибалити до річки, і не загордився перед земляками. Гордиться рідним селом Роман. Гордиться школою, в якій навчався. За 20 років змінилося тут багато. Не змінилися діти. Допитливі, пустотливі, щирі. І подарунки люблять. Про це Роман завжди пам’ятає. Коли не приїде до рідного села — про школу не забуває. За його кошти зроблено ремонт підлоги у спортзалі, придбана форма для футбольної команди, спортивний інвентар, вишиті костюми для шкільної художньої самодіяльності. От і цього разу разом із своїми чеськими друзями подарував школі 11 м’ячів. А оскільки в Чехії не прийнято ходити в гості без солодощів, то Севалд Петро Яновіч та Гелебрант Томаш Вацлавовіч пригостили всіх учнів школи шоколадом. Відвідали гості шкільну музей-світлицю. Заглянули у класи, шкільну їдальню, спортзал. Поспілкувалися з вчителями та учнями і дійшли висновку, що система освіти України та Чехії подібна: є безкоштовною, починається дитячим садком і закінчується базовою школою з 1 по 9 клас. У середній школі Чехії існує розгалужена система гімназій: восьмирічні, шестирічні та чотирирічні. В них відповідно можна вступити після 5-ого, 7-ого та 9-ого класів. Саме з гімназій система освіти розпочинає формувати майбутнього працівника чи спеціаліста. Після гімназії щаблем вище стоять середні професійні навчальні заклади та ВНЗ.

Цікаво та корисно було дивитися на себе очима іноземців і прислухатися до того,що про нас говорять. А може щось нове у собі побачимо?

Що їм найбільше сподобалось? Природа. Людська щирість, доброзичливість. Що здивувало? Велика кількість пустуючих земель та погані дороги.

Звичайно ж, більшість іноземців, що приїздять до нас, порівнюють Україну зі своєю країною і з тими життєвими умовам, до яких вони звикли. У чомусь в їхніх очах ми програємо, а в чомусь і виграємо. В будь-якому разі для них Чехія залишиться найдорожчим куточком на Землі, а для нас — наша Україна. Коли Севалд Петро Яновіч та Гелебрант Томаш Вацлавовіч, успішні чеські підприємці, повернуться з поїздки до себе на батьківщину, то неодмінно будуть розповідати своїм близьким про ту країну, в якій побували. Всім же цікаво, а як у них, тобто у нас! І хочеться вірити, що саме ці люди будуть формувати у своїх знайомих хорошу думку про Україну та українців.

Мар’яна Лугова, директор Зборянської ЗОШ

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу