Розрита могила

Опубліковано: 2011.04.07 | Коментарів: 0 | Переглядів: 153

Погожого весняного дня на теплого Олекси на старому цвинтарі у Старому Угринові вшанували пам’ять Олекси Перегіняка-“Кармелюка”. З ініціативи працівників Історико-меморіального музею Степана Бандери та активістів місцевого осередку історико-просвітницького товариства “Меморіал” ім. Василя Стуса проведено ряд пошукових експедицій, підсумком яких стали записані та передані до фондів музею спогади жителів Старого Угринова та Бережниці, віднайдені світлини Олекси, підготовлена історична довідка на наукову конференцію, і насамкінець — віднайдене місце поховання патріота-націоналіста.

Напередодні працівниками музею та активістами “Меморіалу” впорядковано віднайдену могилу (з допомогою жительки с. Бережниця п. Мирослави Базюк).

Розпочався захід освяченням хреста та поминальною панахидою, яку відслужив місцевий священик о. Ярослав Мельничук.

На урочистості з вшанування пам’яті підпільника прибули представники Калуської станиці Братства вояків ОУН і УПА, депутат Калуської районної ради, працівники музею, активісти місцевих осередків “Меморіалу” та КУН.

До гостей та учасників заходу звернувся голова Калуської станиці Братства вояків ОУН і УПА ім. полк. В. Андрусяка- “Різуна” п. Степан Петраш, який подякував усім, хто долучився до роботи з відновлення могили, наголосив на значимості дослідження та відновлення могил людей, які поклали своє життя на вівтар боротьби за державність України. Наявність великої кількості молоді серед учасників заходу вселяє впевненість у те, що ця справа активно продовжуватиметься і надалі, — резюмував промовець. На завершення виступу п. Степан запевнив усіх присутніх, що спільними силами, долучивши підприємців, небайдужу громадськість, органи місцевого самоврядування зможемо в скорім часі встановити на місці березового хреста гранітний гробівець.

Депутат Калуської районної ради, житель Старого Угринова, п.Василь Кобиляк пообіцяв організаційно та фінансово підтримати всі починання музею, пов’язані із відновленням та увіковіченням імен староугринівців, які боролись в лавах ОУН і УПА. Насамкінець зобов’язався активно долучати до таких акцій шкільну молодь та працівників сільських установ.

Завідувач музею Степана Бандери Степан Лесів у короткій історичній довідці, підсумував всю пророблену працівниками музею та активістами товариства “Меморіал” пошукову роботу, результатом якої стало посвячення березового хреста в день іменин Олекси на його відновленій могилі. Відзначив усіх, хто долучився до пошукової роботи: науковців музею Іванюк Л.П., Худик Л.Д., доглядача музею Євчук А.Д. і безпосередньо сам доповідач.

Озвучені завідувачем музею основні віхи короткого, але жертовного життєвого шляху, представили присутнім Олексу свідомим активним молодим чоловіком. Народився в 1922 році в багатодітній сім’ї Василя Перегіняка (по сільському “Черемшиного”), змалечку привчається до самостійності. Під впливом активної роботи просвітницьких громадських організацій, молодіжно-спортивних товариств “Луг”, “Відродження” до яких був заанґажований Олекса формується його світогляд. Самостійно здобуває освіту, ініціативно бере участь в діяльності сільського хору і театрально-аматорського гуртка. Завжди вирізнявся дисципліною і порядком. Вісімнадцятилітнім юнаком починає вести пропагандивну роботу в своєму та довколишніх селах. В 1944 році очолює референтуру пропаганди Перегінського районного проводу ОУН. Разом з односельцями Дмитром Юрківим, Іваном Рученчиним долучається до розбудови мережі підпілля ОУН на рідних теренах. Через провокацію був арештований і відправлений на заслання, звідки зміг втекти і повернутися до села. Довіра до Олекси і його авторитет у підпіллі дозволити продовжити в подальшому боротьбу. В 1949 році Олекса був важко поранений в одній з облав у рідному селі, але зумів втекти від переслідувачів і сховатись у бункері за селом. Рана виявилася смертельною. Побратими Олекси привезли його тіло, заховане у березове гілля, до села і вночі поховали на місцевому цвинтарі, ретельно замаскувавши місце поховання.

Місцеві агенти МҐБ довідалися про поховання Олекси і через кілька днів комісія з району прибула на цвинтар. У присутності сільського голови Якова Рученчина було встановлено місце поховання, і для перевірки могила Перегіняка була розрита. Переконавшись у смерті підпільника, тіло залишили і могилу знову засипали.

На початку 1990-х років племінниця Олекси Перегіняка (дочка брата Івана Надія), відновила могилу, на якій встановила березовий хрест. Після її смерті з плином літ хрест зруйнувався і могила вважалася невідомою. Наполеглива робота і пошуки дали свій результат. І нині до переліку староугринівців, імена яких викарбувані на могилах сільського цвинтаря, додалося ще одне — Перегіняк Олекса Васильович — референт пропаганди ОУН Перегінського району”.

На завершення свого виступу п.Степан поінформував присутніх про те, що в результаті пошукових експедицій працівників музею стали відомі місця поховання чи загибелі наших земляків, які спільними зусиллями зможемо невдовзі належним чином упорядкувати.

Ще одна поминальна панахида була відслужена о. Ярославом спільно з учасниками заходу того дня на могилі вояків ОУН і УПА, які загинули в Старому Угринові в 1944-1945 роках і спочивають на цьому цвинтарі.

Степан Лесів, завідувач музею, Любов Іванюк,науковий співробітник музею

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу