Святкування 200-ліття Антіна Могильницького

Опубліковано: 2011.03.11 | Коментарів: 0 | Переглядів: 478

Калущина гідно вшанувала свого славного земляка. Заходи тривали від 24 лютого до 6 березня, тому варто подати інформацію про них у хронологічному порядку.

24 лютого.

Представники Калущини з ініціативи Миколи Когута та Ігоря Семака відвідали могилу Антіна Любича Могильницького в селі Яблунька Богородчанського району. Отець Михайло Бойчук із Підгірок відправив панахиду. Краєзнавець Микола Когут, депутат міської ради Леся Кирилович у своїх виступах розповіли про пасторську і громадську діяльність А. Могильницького, авторка цих рядків розкрила питання його літературної творчості, прочитала уривки із вірша “Рідна мова” та поеми “Скит Манявський”. Сільський голова Яблуньки Тетяна Сульжик висловила вдячність калуській делегації, ознайомила із заходами на честь ювілею А. Могильницького, які проводитимуться у селі.

Щира молитва, земля, привезена із рідних Підгірок, запалені свічки, вінки від калушан та членів Калуського міськрайонного товариства “Просвіта” стали знаками особливої шани священикові і поетові Антінові Могильницькому.

27 лютого.

Народний дім імені А. Могильницького у Підгірках зібрав у цей недільний день усіх, кому не байдужа доля рідного народу, його історія, культурно-мистецька спадщина. Тематичний вечір “Будитель українського духу в Галичині” пройшов, здавалося, на одному подихові.

Високий та урочистий тон, заданий муніципальною чоловічою хоровою капелою “Прометей” (диригент— Андрій Краєвський), оркестром народних інструментів (керівник — Любов Курник) та отцем Михайлом Бойчуком, підхопили виконавці-солісти Тетяна Буркацька, Марія Андрусяк, декламаторка Христина Мирон, яка майстерно прочитала вірші А. Могильницького “Рідна мова”, “Пробудися, соловію”. У виконанні ведучої вечора Галини Бойко та Ольги Федьків прозвучала балада “Русин-вояк”, а також уривки із поеми “Скит Манявський”.

Під час кожного виходу на сцену ведуча знайомила присутніх зі сторінками непростої долі Антіна Могильницько. Доповнили розповідь новими фактами, цікавими деталями заступник міського голови, депутат обласної ради Оксана Табачук, депутат міської ради Леся Кирилович. І постала перед кожним, хто був у залі, постать людини-патріота, духовного отця, непересічного письменника.

Оглянемо, хоч коротко, життєву дорогу того, кого Юрій Федькович назвав “пресвітлим Бояном галицької раті”.

Антін Могильницький народився 3 березня 1811 року у селі Підгірки Калуського повіту. Правда, уже через два роки, після смерті батька, сім’я переїхала на Богородчанщину, до Солотвина. Тут пройшли Антінові дитячі роки. Навчався хлопець у гімназіях у Бучачі, Чернівцях, Львові, Будапешті. Закінчивши у 1840 році Львівську греко-католицьку духовну семінарію, займав посаду парафіяльного адміністратора в селі Хитарі Стрийського повіту, а так повернувся на рідні терени — був парохом у Станькові Калуського повіту. Пізніше ніс священичу службу в Комарові Станіславського округу, а потім у селі Бабче на Богородчанщині. Став богородчанським деканом, обирався депутатом до австрійського парламенту. Завжди і всюди активно обстоював народні права, особливо українську мову. Це, звісно, не подобалося тодішній владі, тому й життя священика і поета було дуже непростим, злиденним.

Славу і безсмертя А. Могильницькому принесла літературна творчість, яка в радянський час була заборонена. Вона невелика за обсягом: вірші, написані упродовж 1848-1850 років, — “Рідна мова”, “Голос радости”, “Піснь радостна”, “Згадка старовини”, поетичний маніфест “Судьба поета”, послання “Пробудися, соловію” (до Я. Головацького), “Ученим членам руської Матиці (Нового року 1849)”, балада “Русин-вояк”, незавершена епічна поема “Скит Манявський” (1852), побудована на народних переказах про заснування Манявського монастиря, і декілька поетичних творів польською мовою.

Друкувався Антін Могильницький у газетах “Зоря галицька”, “Новини”, “Слово”, а також в альманасі “Вінок русинам на обжинки” (книга 2). Український поет-романтик закликав сучасників творити літературу народною мовою, любити “отцівський язик”, шанувати українські звичаї, традиції, історію рідного народу.

Недовгий вік відміряла доля А.Могильницькому: 13 серпня 1873 року він переїжджав через село Яблунька, візок перекинувся, і отець забився так, що через кілька годин помер.

Чи то через брак коштів на перевезення тіла, чи з якоїсь іншої причини, але похоронили панотця не в Бабчому, а тут-таки в Яблуньці.

На могилі тривалий час стояв масивний бетонний хрест, а в 1983 році з ініціативи Львівського відділення Спілки письменників України тут встановлено мармурову плиту, перпендикулярно до якої розміщена стела з написом:

“Антін Могильницький

1811-1873

Український поет”.

Дуже прикро, що від напису залишилися тільки дати. Рука вандала позбивала всі букви. Звичайно, через деякий час усе буде поновлено, але можемо казати, що занепад духовності набрав загрозливих масштабів. Саме тому слова А. Могильницького, написані понад 150 років назад, звучать так актуально:

Кожний нарід, хоть би дикий,Любить свій родимий край,Любить отцівські язики,Свою мову і звичай.

1 березня.

У цей день шанувальники таланту А. Могильницького прийшли до музею родини Франків у Підгірках. Твори поета читали учні Калуської ЗОШ № 8, а Лідія Іваницька, Микола Когут, Леся Кирилович, авторка цих рядків охарактеризували найважливіші етапи його життя та діяльності. Калуський скульптор Ігор Семак подарував музеєві виготовлений ним скульптурний портрет Антіна Могильницького, розповів, як працював над ним.

3 березня.

У день народження нашого славного краянина у Калуській міській масовій бібліотеці № 1 була проведена літературна година, присвячена 200-літтю від дня його народження. На запрошення завідувача закладу Миколи Когута, який і вів захід, відгукнулися представники інтелігенції міста і району: голова Калуського міськрайонного товариства “Просвіта” Іван Ткачик, Почесний голова “Просвіти”, член Національної спілки письменників України Іван Павліха, який прочитав власний вірш “До Антіна Могильницького (з нагоди 200-літніх роковин Поета)”, працівниця музею родини Франків Лідія Іваницька, калуські художники Василь Цапів та Ігор Головчак та ін. Пан Ігор подарував музеєві родини Франків картину, на якій відобразив Антіна Могильницького під час виступу на засіданні Державної Ради 27 червня 1861 року у Відні, а калуський філателіст Богдан Морис презентував поштовий конверт, виданий з його ініціативи до 200-літнього ювілею поборника національно-культурного відродження галицьких українців.

6 березня.

Це був заключний день відзначення 200-річчя послідовника “Руської трійці”. У краєзнавчому музеї Калущини відбувся круглий стіл на тему “Антін Могильницький: священик, поет людина”, організований Уляною Паньо. Активну участь у його проведенні взяли членкині Союзу українок (керівник — Любов Телька), члени “Молодого Руху” і Спілки української молоді м.Калуша, краєзнавець Микола Когут, Лідія Іваницька, Марія Чіх, Богдан Сімків, який прочитав свої вірші, присвячені Антіну Могильницькому.

Проведені заходи не тільки сприяли глибшому пізнанню талановитої особистості Антіна Могильницького, а й засвідчили те, що його твори, сповнені патріотичної наснаги, любові до рідного народу, щирого вболівання за його духовність, національну гідність, актуальні і в наш час.

Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, заступник голови Калуського міськрайонногооб’єднання товариства “Просвіта”.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу