Коров’яча математика

Опубліковано: 2008.08.25 | Коментарів: 0 | Переглядів: 412

Коров'яча математика

— Добре вам, ви в селі живете, — чую на зупинці розмову двох жіночок. — Все своє: і овочі, і молочко, і сметанка. А що маємо ми, міські жителі? Все потрібно купувати. А пенсії, самі знаєте, такі мізерні. А вам хоча б на їжу витрачатися не треба.

— Та то воно, так, — зітхнула у відповідь співрозмовниця. — Але…

Відповіді я вже не почула. Жіночка сіла в автобус і поїхала додому, в село. А я замислилася: чи справді так добре живеться людям у селі? Чи вигідно займатися сільським господарством? Наприклад, тримати корову. Чи, може, люди у селі просто звикли важко працювати і зовсім не задумуються над тим, скільки ж насправді коштує їхня праця.

Корову селяни називають своєю годувальницею. І справді, від неї — і молочко дітям, і сметана та сир на вареники. Але це — тільки один бік медалі. Адже людям, які мешкають у селі, потрібні гроші. І хліб та олію за щось купити треба, й одяг зараз недешевий, і дітей до школи відправити треба. Тож, напевне, гроші на це селянин повинен одержати саме за рахунок свого господарства. Адже піти працювати в якусь установу чи на підприємство немає можливості. Хоча б один член сім’ї завжди повинен знаходитися вдома, щоб слідкувати за господаркою.

Справді, а що нині селянин має з тієї корови, крім молочних продуктів для своєї сім’ї? Яка вона — ота “коров’яча математика”? Отож, щодня непогана корова дає близько 15 літрів молока. Для потреб сім’ї господиня залишає десь 5 літрів, а решту несе на “молочарню”. Нині молоко приймають по 1-1,10 грн. за літр. Тобто щодня заробляється 10-11 гривень. А щомісяця — 300-330. Гарна зарплата, нічого не скажеш! Навіть нижча за мінімальну! Рахуємо далі. Корова доїться 9-10 місяців у році. Бо ж перш ніж отелитися, мусить трохи відпочити. Отже, за рік селянин на молоці заробляє близько 3 тис. гривень.

Але не треба забувати і про затрати, що йдуть на годування корівки.

“По-перше, треба наготувати корівці на зиму сіна, — розповідає житель с. Кропивник Василь Барнич. — Скільки? Щоб худібка непогано доїлася, тільки сіна потрібно 5-6 возів. А ще ж конюшини, кукурудзи на січку. Якщо в хаті є косарі — добре. А коли ні — треба винаймати і платити за одну скошену сотку трави 8 гривень. Тож косовиця може обійтися в більш ніж п’ятсот гривень (і, звісно, не забувати, що для хлопців-косарів також і обід та вечерю приготувати треба)”

Добре, якщо Господь погоду добру дасть. А то цього літа у багатьох селян сіно кілька раз змокало: тільки підсохне — і знову дощ. Тож комусь, можливо, і купувати доведеться. А віз сіна сьогодні коштує приблизно 120 грн.

Щоб забрати з поля сіно, також потрібні гроші. Адже не кожен господар має власних коней у господарстві. Щоб привезти віз сіна, потрібно викласти 30 гривень. Відповідно 5-6 возів обійдуться в майже 200 грн.

А на корми скільки селянин затрачає? Щоб корівка добре доїлася і в зимову пору року, треба до січки підмішати і корму, і буряків насікти. А мішок доброго корму нині коштує 45-50 гривень. Тому більшість селян купляє дешевшу “дерку” — по 30 грн. за мішок. А на зиму таких мішків потрібно 15-20. Адже тварина майже півроку стоїть у хліві. От і виходить, що за весь період доведеться викласти 600-900 гривень. Звісно, трохи легше господареві коли корівка іде на пасовище.

Трохи збільшити прибутки від корови можна, якщо возити молоко на продаж до міста. “1,5-літрову пляшку молока я продаю за 3,50 грн., — зазначає пані Мирослава П., — сметану — за 6-7 грн. за півлітри, сир — за 12 грн. за кілограм”. Але потрібно мати час та здоров’я їздити по базарах. Більше можливості є в тих, хто ближче живе до міста. Із віддалених сіл — важче. Адже і часу на дорогу більше потрібно, і грошей.

Тож виходить, що чистого прибутку з корови селянин має десь 1500 гривень (це по 116 грн. щомісяця). І це за таку важку працю?! Щодня господарю треба вставати о шостій годині ранку, нагодувати худобину, викинути гній із хліва, а на господиню випадає обов’язок подоїти корову — тричі на день. Щодня. Бо ж у корови вихідних нема. Тож і не дивно, що більшість жінок із села, навіть маючи вищу освіту та диплом із відзнакою, ніде не працюють. Бо прив’язані до господарки. І, як ми підрахували, одержують за це копійки.

Може, тому сьогодні український селянин, підрахувавши всі прибутки від корови, продає її. А ми ще дивуємося: чому поголів’я худоби у власних господарствах України останнім часом різко скоротилося.

То ж як вирішити дану проблему? У центральні пресі звучать думки, що “держава мусить підвищити мінімальні закупівельні ціни на молоко та іншу продукцію тваринництва. Ситуація на молочному ринку така, що 80% молока, яке продається в українських магазинах, закуповується у людей, що тримають худобу для власних потреб. Рано чи пізно бабусям і дідусям набридне працювати собі в збиток. Вони продадуть або поріжуть своїх корівок. Відтак українські діти забудуть, яке воно на смак справжнє молоко. І така ситуація цілком реальна — вже зараз молочний ринок відчуває джефіцит, а якість молока стала нижчою.

Голова Спілки молочних підприємств України Лідія Карпенко запевняє, що врятувати молочну галузь у майбутньому зможуть лише реформи. “Необхідна програма плавного переходу до конкурентноздатного виробництва. Україна має визначитися, чи хоче вона бути молочною державою. Якщо так, тоді потрібно зробити молочний бізнес привабливим і перспективним”.

Наталія ПАВЛЕЧКО

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу