У серці твоїм, Угринів —Бандери слід Старий Угринiв

Опубліковано: 2008.07.27 | Коментарів: 0 | Переглядів: 694

У серці твоїм, Угринів —Бандери слід

Старий Угринiв. Чи відрізняється воно від iнших сiл України? Нi. I сонце тут сходить, і дощі йдуть, як i в Волинській чи Донецькій областях. І люди важко працюють. Обличчя селян вiдкритi, погляди вiдвертi. Та не завжди угринівці смiливо дивилися в обличчя заїжджого. За совітів вiдверталися вiд чужих вітань. Одне необережне слово — ти вже “націоналіст”. Сухарів не дадуть насушити: в товарняк — і до Сибiру. До села, що у Калуському районі Івано-Франківської області, була прикута пильна увага польської жандармерiї, а згодом і енкаведистів та каґебiстів.

Історичний ракурс

Тяжка і трагічна доля Старого Угринова поряд із сотнями інших населених пунктів краю. Але славна вона свої роботящим людом, прекрасним природнім ландшафтом, мальовничими садами, полями і особливо тим, що дала Україні керівника національно-визвольних змагань 1940-50-х років, Провідника ОУН — Степана Бандеру. Саме це ім’я спричинило поштовх до сучасного розвитку села.

Перша письмова згадка про Старий Угринів датується 1447 роком. Щодо походження назви села існують різні гіпотези. Серед населення побутують перекази, які пов’язують появу назви з іменем його легендарного засновника Гриня. Прикметник “старий” додався до назви нібито тоді, коли від старого Гриня відокремився його середущий син (з ним пов’язують появу Середнього Угринова: перша письмова згадка 1605 р.) Більш правдоподібною є інша думка, яка пов’язує походження Старого Угринова із угорцями (в давнину їх ще називали уграми).На користь цієї гіпотези свідчить і той факт, що найстарішим і найпоширенішим прізвищем у селі є Перегіняк, тобто той, кого насильно переселяли, переганяли. Інші письмові джерела дають нам ще й таку інформацію. У королівській люстрації 1565 року вказується, що наприкінці 40-х – на початку 50-х років XVI століття виникли нові села, зокрема записано: “Угринів — сільце, яке їх милостивий пан руський воєвода у складі Польського королівства два роки тому почав заселяти при старому селі Новиці в дуброві, над рікою Бережницею”. Такі відомості наводять на думку, що назва могла піти від прізвища її володаря (князя Угринівського).

Через Старий Угринів протікають дві річки: Бережничка, що витікає з Краснянського лісу (назва очевидно походить від слова “беріг”, “беріжок”. Оскільки майже на усьому своєму шляху має досить високі береги) та Солонець (таке ймення одержала через те, що свої початки бере із місць, де соляна копальня). Обидві ріки, зійшовшись за селом, впадають у Лімницю. Щоправда, за останні десятиліття водні артерії дуже змінилися: тепер вони більше нагадують струмочки, літом майже повністю пересихають. Традиційно село поділяється річкою Солонець на дві частини: “ Село”, і “Загора”. Поділ на кутки досить усталений і відображається на житті села до нашого часу: “ Загора” та “Село” навіть мають окремі храмові дні (Різдво та Водохреща).

У 1772 році край потрапив під владу Австро-Угорської монархії. Соціально-економічний гніт доповнювався національним, однак були й світлі хвилини, зокрема на довго у пам’яті селян залишилось скасування панщини у 1848 р. У ті часи центром громадського життя була церква. Священики, були вчителями та порадниками для своїх парафіян. У 1883-191З рр. парохом Старого Угринова та Бережниці був о.Володимир Глодзінський, якого перевели сюди із сусіднього с. Завою. Діти Глодзінського закладають читальню “Просвіти”. В 1914 р. від попадання снаряду згоріла сільська церква, яку збудували в 1820 р. У1934-1935 рр. сільська молодь, власними силами звела нове приміщення для “Просвіти” (тепер це Народний Дім с. Старий Угринів). Діяли молодіжні товариства “Січ”, “Луг”, “Пласт”, пізніше “Юнацтво ОУН”. Боротьбу із вживанням алкоголю та тютюну провадило товариство “Відродження”. Завдяки Степану Бандері працював аматорський драматичний гурток, його учасниками були сільські хлопці та дівчата, залучали студентів із Стрия та Львова, товаришів Степана. Староугринівці зі своїми виставами з успіхом виступали в сусідніх селах. Степан Бандера також керував сільським хором.

 Сучасний Старий Угринів

У селі 263 будинки, в яких проживає 963 жителі. Функціонують Народний дім, ФАП, відділення зв’язку, 4 торгівельні заклади, загальоноосвітня школа І-ІІІ ступенів в якій навчається 270 учнів. В Угринові діють господарюючі суб’єкти, дві столярні, кузня.

Коли в інших селах Калуського району пустує значна частина будівель, а молодь втікає до міста, то в Старому Угринові все навпаки. Люди реконструюють старі будинки, зводять нові. Найпоширенішим прізвищем є Перегіняк і Федорів. У селі проживає близько 400 пенсіонерів. Найстарішою жителькою Угринова є Анастасія Прокопівна Перегіняк, 1920 р. н. Також проживають: десятки учасників Великої Вітчизняної війни, інвалідів, 20 учасників ОУН-УПА, 26 багатодітних сімей( найбільше — 4 дітей). На жаль, населення в селі не дуже збільшується: діти народжуються, але й люди помирають. Багато угринівців їдуть на заробітки в різні країни світу. Телефонну лінію у селі було проведено в 2002 році, а в 2004 майже завершено газифікацію села.

Гордістю Угринова є футбольна команда “Тризуб”, яка вже кілька років поспіль тішить своїх вболівальників значними досягненнями. Авторитети команди: Петро Мельнеченко, Анрій Бачинський, Михайло Романів, Андрій Казіцький, Роман Бачинський, Василь Дубина, Віктор Кузьмич, Любомир Бачинський, Роман Бунько, Роман Винник, Ростислав Атаманчук, Андрій Івахнюх, Сергій Ткач, Роман Яловий. Але без головного організатора Петра Луцана всі зусилля були б марні, адже він завжи зуміє знайти потрібні слова, щоб підтримати і налаштувати своїх гравців на хороший результат. Постійно допомагають команді , як фінансово, так і морально, віддані вболівальники, що в хвилини радості і розчарування ні на мить не залишали її.

“Головна проблема в нас, — розповідає сільський голова Тарас Федорів, — це нестача коштів. Зараз потрібно провести заходи з соціально — економічного і культурного розвитку, зокрема: фарбування фасаду церкви “В’їзду Господа в Єрусалим”, ремонт приміщень Народного Дому, ремонт з твердим покриттям центральної сільської дороги до школи.

Болючою темою для нас є дороги, а кошти на їх ремонт не передбачені ні в районному, ні в обласному бюджетах. Але сподіваємося, що районна рада виділить гроші на реконструкцію доріг з нагоди святкування 100 — річчя з дня народження Степана Бандери”.

Звісно, багато проблем постають перед угринівської громадою: дороги у жахливому стані, газифікація і берегоукріплення не завершені. Потребує значного покращення матеріально-технічне забезпечення закладів та установ Угринова. Однак навіть під час відпочинку громада невеликого, але гордого села демонструє свою згуртованість, вміння з великим натхненням як працювати, так і святкувати.

Пам’ятні місця села

Родинна оселя Бандерів завжди привертає увагу гостей. З цим будинком пов’язана доля багатьох людей. У 1893 році, коли парохом Старого Угринова був о. Володимир Глодзінський, церковна громада збудувала нову священичу резиденцію, замість старого дерев’яного будинку. Коли о. Андрій Бандера — майбутній сільський парох, одружився з дочкою священика Мирославою Глодзінською, то поселились вони в громадському помешканні. Саме тут 1 січня 1909 року народився Степан Бандера — майбутній Провідник. 25 серпня 1958 р. виконком Староугринівської сільської ради прийняв рішення „передати громадський будинок, який займає служитель культу під приміщення школи ...” У1978 році було зведено нову школу, священича резиденція деякий час пустувала, поки влада, не продала споруду одному із жителів села (Дмитру Чопанюку) з умовою: будинок зруйнувати, а на його місці побудувати свою хату. Знищено було більшість господарських приміщень, розібрано 7 із 8-ми житлових кімнат. Але в СРСР, який доживав останніх днів, настали зміни. У Старому Угринові вони почалися в тридцяті роковини вбивства Провідинка ОУН — Степана Бандери, 15 жовтня 1989 року. Почалось відродження оселі. Тепер уціліла частина родинного будинку Бандерів входить до меморіального комплексу Степана Бандери.

Пам’ятник Степану Бандері

вперше встановлено 14 жовтня 1990 р. за ініціативою СНУМу. 30 грудня 1990 року монумент було знищено. 30 червня 1991 р. з нагоди 50-ліття проголошення Акту відновлення української державності у Львові відкрито другий пам’ятник Провідникові. Доля його була ще коротшою — зруйновано о 3 год. 20 хв. 10 липня 1991 року. 7 серпня 1992 року під час всеукраїнського свята „Гомін Чорного лісу” до 50-х роковин створення УПА, що відбувалось на Калущині, у присутності гостей з усього світу було урочисто відкрито бронзовий монумент Провіднику ОУН. Його автори — архітектори Зіновій Давидюк (племінник С. Бандери), скульптори Микола Пасікірі та Любомир Яремчик.

Церква “В’їзду Господа в Єрусалим” була зведена 1923 р. У ній служили: о. Степан Микитинський (1785-1818), о.Микола Савіцький (1818-1856), о. Михайло Савіцький (1856-1873), о. Венцеслав Нойкацький (1873-1882), о. Володимир Петрушевич (1882-1883), о. Володимир Глодзінський (1883-1913), о. Андрій Бандера (1913-1932). У 1959 році помер о. Дмитро Березовський. Після смерті о. Дмитра Староугринівська церква була переведена на православний обряд. У 1964р. вона була закрита. Після тривалого періоду у 1988 році Староугринівська церква відновила свою діяльність, парохом став о. Дмитро Кишенюк.

Капличка Покрови Пресвятої Богородиці була збудована на подвір’ї священичої резиденції на початку ХХ ст. Це невеличка дерев’яна споруда, де відправлялись другорядні церковні обряди. В 1982 р. капличка Покрови була зруйнована і відновлена аж у 1990 році зусиллями церковної громади. На місті старої дерев’яної постала нова цегляна споруда. Щороку на священичому обійсті відбуваються святкові молебні та панахиди.

Історико-меморіальний музей Степана Бандери

Перший камінь будівництва нового приміщення музею було закладено 1 січня 1998 року в присутності онука Провідника ОУН — Степана Бандери, який вклав у фундамент споруди капсулу із посланням до нащадків. 30 грудня 2000 року урочисто було відкрито експозицію. В цей день до рідного села Степана Бандери з’їхалися гості з усієї України та представники влади, численні громадські та політичні організації. Вшанували пам’ять Провідника народні депутати України, освятили музей ієрархи УГКЦ і УПЦ КП. Напередодні тривалий час велись дискусії стосовно назви музею, тематичного спрямування експозиції. Сперечались, чи це буде історія націоналістичного руху в цілому, чи біографія родини Бандери як уособлення визвольних змагань.

Староугринівський цвинтар

Спочатку знаходився поблизу церкви, там було поховано кількох священиків, окремих парафіян, які зробили великі пожертви на храм. У 30-ті роки біля церкви було насипано символічну „Могилу Євгена Коновальця” — у знак смутку з приводу його трагічної смерті. У 1959 році був похований о. Дмитро Березовський.

Сучасний цвинтар, як свідчать написи на хрестах, був започаткований десь у 1870 р. Тут поховані: о. Володимир Глодзінський, мати Степана Бандери Мирослава Бандера з маленькою дочкою, яка померла немовлятком у 1921 р.

Наш славний земляк

В с. Старий Угринів Калуського повіту на Станіславщині, у родині греко-католицького священика 1 січня 1909 року народився національний герой Степан Бандера. На початку 1922 став членом Пласту, а згодом — Організації Вищих Класів Українських Гімназій. В 1928, ставши членом Української Військової Організації, отримав призначення спочатку у відділ розвідки, пізніше — пропаганди. В 1929 вступив в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), з 1931— член Крайової Екзекутиви ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ), а з червня 1932 — заступник Крайового Провідника і референт пропаганди. В червні 1933 на берлінській конференції ОУН був офіційно затверджений Крайовим Провідником ОУН на ЗУЗ. У червні 1934 був заарештований і в ході Варшавського процесу 1935-36 і Львівського процесу 1936 був засуджений до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув’язнення. З 1936 разом з М. Лебедем, М. Климишиним, Я. Карпинцем, Є. Качмарським, Р. Мигалем та іншими націоналістами перебував у в’язниці “Swiкty Krzyї” (“Святий Хрест”) у Варшаві. Після розвалу Польської держави у вересні 1939 р. звільнений з тюрми. Прибувши до Львова, разом з активом ОУН протягом короткого часу виробив детальний план розбудови мережі ОУН на теренах всієї України. В 1939 очолив течію в ОУН. 6 липня 1941р. Бандера був заарештований окупаційними властями і після відмови скасувати акт відновлення Української держави ув’язнений у концентраційному таборі Саксенгаузен. Після звільнення з концтабору військами союзників внаслідок постійної загрози арешту радянськими спецслужбами був змушений змінювати місце перебування. Жив в Інсбруку, Зеєфельді, Мюнхені. В лютому 1946 р. (за іншими даними — в 1947) очолив провід Закордонних Частин ОУН (ЗЧ ОУН). 15.10.1959 у Мюнхені вбитйй агентом КДБ. Похований на Мюнхенському кладовищі .

У Старому Угринові народилося багато відомих людей, чиї імена і досі на вустах жителів, не тільки угринівців.

Підготувала Анна НЕБИЛОВИЧ

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу