КРАЄЗНАВЧИЙ КАЛЕНДАР  КАЛУЩИНИ НА 2021 PІК

Опубліковано: 2020.12.07 | Коментарів: 0 | Переглядів: 1450

 

1731 рік, у місті збудовано дерев’яну церкву Рождества Предчистої Діви Марії. У 2021 році минає 290 років від часу спорудження храму.

1786 рік У Калуші, завдяки старанням німців-колоністів, відкрито початкову школу з німецькою мовою навчання. У 2021 році минає 235 років з дня відкриття освітнього закладу.

1811 рік, 3 березня у с. Підгірках (тепер Калуського району, Івано-Франківської області) у родині священика народився Антін Любич Могильницький. Лише у 16 років А. Могильницький став учнем гімназії у     м. Бучачі. Через порушення гімназійних правил А. Могильницький змушений був міняти місце навчання (Чернівці, Львів) і закінчив гімназію у Будапешті. Далі А. Могильницький навчався у Львівській семінарії, яку закінчив у         1840 році Займав спочатку посаду парафіяльного адміністратора в селах Хутарі, Стрийського округу, і Зборі, Калуського округу, а потім священика в                 с. Комарові, Станіславського округу. Одночасно працював і приватним учителем.

Літературну діяльність А. Могильницький розпочав 1838 року. Революційні події 1848 року пожвавили творчу і громадську діяльність письменника. В цей час він пише велику романтичну поему на матеріалі народних переказів «Скит Манявський», баладу «Русин-воїн», збирається видавати літературний журнал. Наступ реакції після придушення революції зруйнував задуми письменника. В останні роки свого життя письменник майже нічого не писав, стояв осторонь літературного і громадського життя. 13 серпня 1873 року, будучи проїздом у         с. Яблінці, Богородчанського округу, А. Могильницький несподівано помер.     У 2021 році минає 210 років від дня народження священика, письменника та громадського діяча.

1821 рік, 18 січня у с. Добрятин на Стрийщині народився Антін Петрушевич – священик та вчений. Член Наукового товариства                        ім. Т. Шевченка у м. Львів. Закінчив теологічний факультет Львівського університету. До 1956 року був священиком на Долинщині. Після короткої праці в с. Новиця Калуського деканату переїхав у Львів для роботи в архівах. З 1873 по 1878 роки – посол до Австрійського парламенту від округу Калуш–Делятин–Богородчани. Опублікував близько 200 праць з історії Галичини.        У 2021 році минає 210 років від дня народження священика та вченого.

1841 рік, 17 грудня у с. Солотвина на Богородчанщині народився Ілярій-Микола Янович – священик Української греко-католицької церкви. Закінчив Станіславську духовну семінарію. Висвячений у 1866 році. Парох церкви       Св. Миколая у с. Хотінь (тепер входить до складу м. Калуш). Разом з отцем       А. Бандерою та доктором І. Куровцем встановлювали українську владу на Калущині у листопаді 1918 року. Член Повітового народного комітету у           м. Калуші (1918). Капелан УГА (1919–1920). В’язень польського концтабору в Станіславові, де не полишав священичої праці. Подальша доля невідома.          У 2021 році  минає 180 років від дня народження священника та громадсько-політичного діяча.

1846 рік, 16 січня в с. Старий Угринів, що на Калущині народився Степан Стефурак – український актор, один з визначних коміків галицької сцени, 20 років грав на сцені театру «Руської Бесіди» у Львові (1869–1888). Був особисто знайомим із Іваном Франком, який відгукувався позитивно про талант актора. Найкращі ролі: Орендар, війт Чопорій («Сільські пленіпотенти», «Підгоряни»  І. Гушалевича), Земляніка і Жевакін («Ревізор», «Одруження» М. Гоголя), Нечипір («Пошились у дурні» М. Кропивницького), Старий козак («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Шельменко, Стецько («Шельменко – волосний писар», «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основяненка) та ін.         У рідному селі ім’ям С. Стефурака названа вулиця, створюється куток пам’яті в місцевому Народному Домі. Степан Стефурак помер у Львові, 25 вересня    1888 року. Йому було 42 роки. Похований на Личаківському кладовищі.            У 2021 році  минає 175 років від дня народження актора.

1856 рік, 27 серпня в с. Нагуєвичі на Дрогобиччині народився Іван Франко – відомий поет, драматург, вчений, прозаїк, філософ, фольклорист, історик, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, етнограф, громадсько-політичний діяч. Вперше побував у Калуші 12 квітня 1884 року. Виступав перед Калуською громадою на літературно-музичному вечорі. Як писала газета «Діло» особливу увагу публіки звернула на себе «Дума про Самійла Кішку». З 1904 року в          с. Підгірки проживав молодший брат І. Франка – Онуфрій. 1905 року тут побував письменник з синами Петром і Тарасом. У Підгірках вони записували фольклор. У 1908 року в другому томі «Галицько-руських народних приповідок» вийшли друком прислів’я та приказки, записані у Підгірках. Останній раз І. Франко побував у Підгірках на похороні брата Онуфрія, який помер 27 липня 1913 року. У 2021 році минає 165 років від дня народження поета, письменника, вченого, прозаїка та громадсько-політичного діяча.

1856 рік, 23 вересня в м. Войнилів (тепер смт Калуського району Івано-Франківської області) народисвя Іван Белей (псевдонім і криптонім — Роман Розмарин, Гнат Перевізник) – український журналіст, перекладач і критик.       У 1880 році закінчив юридичний факультет Львівського університету. Належав до демократичної частини студентського товариства «Академический кружок», був членом редакції журналу «Друг» (1876–1877). Разом з І. Франком та          М. Павликом видавав «Дрібну бібліотеку» (1878–1879), редагував журнал «Світ» (1881–1882), на сторінках якого виступив з сатиричними нарисами проти негативних явищ галицької дійсності. 1882 року І. Белей став співробітником газети «Діло», а після смерті її першого редактора                     В. Барвінського очолив редакційний колектив (1883). Редагуючи «Діло», сам готував до друку багато рукописів, писав вступні статті в номер. Опублікував низку статей-есе, розвідок про творчість Т. Шевченка, М. Шашкевича,              М. Гоголя, Ф. Ржегоржа та інших літераторів, кілька перекладів. Праця І. Белея в «Ділі» до 1902 року – важливий етап становлення української журналістики, формування цілої школи журналістів, публіцистів, редакторів та видавців. Помер І. Белей 20 жовтня 1921 року у Львові. У 2021 році минає 165 років від дня народження журналіста, літератора і критика.

1861 рік, в с. Нагуєвичі (Дрогобицького району Львівської області) народився Онуфрій Франко (молодший брат І. Франка). У 1902 році брати Іван та Онуфрій купили спільно землю в с. Підгірках біля Калуша. Сюди Онуфрій 1904 року переїхав із сім’єю. Прожив у Підгірках дев’ять років. Сини та дочки О. Франка були активістами громадського життя села, а також брали участь в боротьбі УПА на Калущині. Були репресовані радянською владою. Похований О. Франко на цвинтарі у Підгірках. Могила збереглась. У 2021 році минає 160 років від дня народження Онуфрія Франка.

1871 рік, 10 січня у м. Броди на Львівщині народився Маркил Рожанковський – лікар і військовий діяч (військовий лікар австрійського флоту в ранзі полковника). Закінчив Золочівську гімназію, вчився у Кракові та Відні, де й отримав диплом доктора медицини (універсал). Досконало володів п’ятьма іноземними мовами: італійською, німецькою, англійською, іспанською та французькою. Зумів оволодіти і розмовною японською. У 1918 році, за дорученням Секретаріату військ ЗУНР, М. Рожанковський організував в Одесі на військовому кораблі санітарну службу. У грудні цього ж року захворів на плямистий тиф, від якого ледь не помер. Саме тому вирішив повернутися в Україну. Оселився на батьківщині дружини – у селі Мостище. А 1920 року купив хату у Калуші, де і замешкала родина. Калуш люб’язно прийняв відомого лікаря. М. Рожанковський приймав хворих і вдома, і виїжджав на хірургічні втручання у села. У 1939 році з приходом радянської влади все власне медичне приладдя віддав у касу хворих, згодом – поліклініку, де і працював. В післявоєнний період підтримував зв’язки з УПА. Помер 15 червня 1954 року. Похований М. Рожанковський на старому цвинтарі у Калуші. У 2021 році минає 150 років від дня народження військового лікаря.

1871 рік народився Онуфрій Курдидик – педагог та громадський діяч. Закінчив вчительську семінарію. Шкільний інструктор у Зборові (Тернопільщина). До 1923 року працював у м. Сколе на Львівщині. Звільнений поляками з посади. У 1920–1934 роках – управитель школи в Калуші. Голова філії Українського педагогічного товариства ім. І. Франка в Калуші (1933–1935). Член філії Товариства «Просвіта» та «Рідна школа». У 1935 році переїхав у Станіслав. Подальша доля невідома. У 2021 році минає 150 років від дня народження педагога.

1876 рік, 7 вересня у м. Яворів на Львівщині народився Степан Загаєвич – юрист, громадський діяч і просвітянин. Закінчив Яворівську гімназію. Студіював право у Львівському університеті (1906–1910). Переїхав працювати в м. Калуш (1910). Судовиконавець при земельному відділі Калуського повітового суду. Брав участь у Великій війні. Потрапив у російський полон в районі Перемишля (Польща, 1916). Повернувся з полону в Калуш у 1920 році. Радник «Українського банку» (1924–1928). Голова повітового гуртка «Рідна школа» ім. І. Франка (1929–1934). Разом з головою філії «Просвіти»                 П. Миговичем був делегатом на зборах товариства у Львові (1933). Заарештований НКВС 22 травня 1941 року і засланий до Сибіру. Подальша доля невідома. У 2021 році минає 145 років від дня народження юриста, просвітянина та громадського діяча.

1886 рік, 7 липня в м. Бібрка біля Львова народився Іван Сохацький – адвокат і громадсько-політичний діяч. Закінчив академічну українську гімназію у Львові та правничий факультет Ягелонського університету у Кракові (1911). В 1917 році відкрив адвокатську контору в м. Калуш. Захищав українське населення перед польською владою. Голова повітової організації УНДО (Українське національно-демократичне об'єднання); голова філії товариства «Просвіта» (1926–1929). Другий директор «Українського банку» (1931–1934). Голова Контрольної ради Повітового союзу Калущини (1932–1935). Заарештований НКВС в 1939 році. Засуджений на 5 років заслання до Якутії (Сибір, Росія). Подальша доля невідома. У 2021 році минає 135 років від дня народження адвоката та громадсько-політичного діяча.

1896 рік, 17 травня в с. Перевозець, Калуського району, в сім’ї священика народився Дмитро Паліїв – військовий і політичний діяч, публіцист. 1914 року закінчив гімназію в Коломиї, записався на студії правничого факультету Львівського університету. В роки Великої війни – підхорунжий Легіону Українських січових стрільців. Активний учасник Першолистопадового повстання у Львові (1918), організаційний референт Центрального військового комітету. В українсько-польській війні 1918–1919 роки – ад’ютант військового міністра ЗУНР, командира корпусу, командувача Української Галицької армії генерал-чотаря М. Тарнавського. У міжвоєнний період – співзасновник і член Начальної команди Української військової організації полковника                     Є. Коновальця, засновник і голова її легальної прибудови – Української партії національної роботи, редактор органу партії – газети «Заграва», засновник і редактор часопису «Новий час» (1923–1933); співзасновник і член ЦК Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО, 1925–1933), посол (депутат) варшавського сейму (1928–1930). Прихильник радикального курсу політики, 1933 року вийшов з УНДО і заснував націоналістичний «Фронт народної єдності» (1936–1939), редагував видання «Батьківщина», «Перемога», «Українські вісті». Автор мемуарів «Листопадова революція: з моїх споминів» (Львів, 1929), низки статей з військово-історичної і політичної тематики. У роки Другої світової війни – один з організаторів і політичний провідник дивізії СС «Галичина», член її військової управи. Загинув 22 липня 1944 року у бою під с. Білий Камінь Бродівського району Львівcької області. У 2021 році минає 125 років від дня народження військового та політичного діяча.

1896 рік, 14 січня в с. Завадка Калуського району народився Степан Бігун – громадсько-політичний діяч і маляр. Закінчив гімназію в Станіславі. В часи Великої війни (1914–1918) воював на російському, румунському та італійському фронтах. Перебував в полоні. Повернувшись додому зголосився в УГА. Мав ступінь хорунжого. У 1919 році відступив з українською армією за Збруч. Воював в рядах кінного гайдамацького загону ім. І. Гонти. Потім в отамана Долуда. Закінчив службу в українському війську в складі 10-ї бригади. Емігрував. З 1926 року проживав у Канаді. Співорганізатор Української стрілецької громади, Союзу колишніх українських вояків. Адміністратор «Вільного слова» (1960–1972). Автор багатьох картин. У 2021 році минає      125 років від дня народження художника й громадсько-політичного діяча.

1911 рік, 15 березня в с. Томашівці (тепер село Калуського району) народився Богдан Стебельський (псевдоніми – Остап Хмурович, Василь Ткаченко) – маляр, мистецтвознавець, педагог, журналіст, громадський діяч. Доктор філософії (1959), магістр славістики (1964). Член Наукового товариства імені Шевченка. Закінчив гімназію в Самборі. У 1934 – 1939 роках студіював у краківській Академії мистецтв на відділах малярства і театральної декорації сцени, за успіхи в навчанні був двічі нагороджений. Під час Другої світової війни викладав рисунок в українській  гімназії в Холмі та в учительській семінарії в Самборі (1941–1942). Унаслідок воєнних обставин опинився в Тиролі (Австрія) у 1944 році та у 1945–1949 роках перебував у Баварії (Німеччина). 1949 року виїхав із сім’єю до Канади. Працював редактором часопису «Гомін України» (1955–1994), до якого створив щомісячний додаток «Література і мистецтво».

Працював переважно як маляр-графік (оформлення книжок, періодичних видань, плакатів) і декоратор. Автор книги «Про ілюстрацію дитячої книжки» (1966), збірки статей та есеїв «Ідеї і творчість» (Торонто, 1991), численних мистецтвознавчих статей, рецензій, оглядів. Почесний член Ліги визволення України (Ліги українців Канади). Нагороджений Шевченківською медаллю Комітету українців Канади (1981), почесною медаллю Конгресу українців Канади до 100-ліття українських поселенців у Канаді (1991). Помер 27 липня 1994 року. У 2021 році минає 110 років від дня народження художника,  мистецтвознавця, педагога та журналіста.

1916 рік, у Калуші засновано товариство «Жіноча громада» (з 1917 року – «Союз Українок») – найбільша жіноча організація в Галичині (і на українських землях взагалі), з осередком у м. Львів. Діяла до 1938 року. У 1991 році була утворена Всеукраїнська жіноча громадсько-просвітницька організація «Союз Українок» (із місцем знаходження в Києві). У 2021 році минає 105 років з дня заснування організації.

1916 рік, 21 червня в м. Войнилів (тепер смт Войнилів Калуського району) народилася Ольга Безрука (дівоче прізвище Дурбак) – політв’язень і поетеса. Навчалась у Станіславській гімназії (1934–1937). Голова філії «Союзу Українок» у Войнилові (1937–1939). У підпіллі (1939–1941). Працювала у «Маслосоюзі» (1941–1944). Референт з постачання у сотні «Летуна» (1944–1945), пізніше «Ромка» (1945–1946). Підпільне псевдо «Гуцулка». Заарештована НКДБ у 1948 році. В’язень концтаборів у Кінгірі (Казахстан, 1948–1954) і Ташкенті (1954–1962). У Калуші проживала з 1972 року. Спогади та поезії О. Безрукої друкувались в калуській газеті «Дзвони Підгір’я» (1993–1998). Членкиня «Союзу Українок», товариства «Меморіал» та станиці Братства вояків УПА ім. полковника В. Андрусяка, м. Калуш. У 2021 році минає 105 років з дня народження поетеси.

1921 рік, 20 грудня в м. Богородчани (Івано-Франківська область) народився Ярослав Мартинець (підпільні псевдо «Берест», «Кримський», «Аркадій») – лікар. Закінчив Станіславську гімназію (1939). Учень радянської десятирічної школи (1939–1941). Очолював тут Юнацтво ОУН. Студент медичного факультету Львівського університету (1942–1944). Завідував медичною амбулаторією в Богородчанах (1944). Підтримував зв’язки з українським підпіллям. В рядах УПА з листопада 1944 року. За деякими відомостями вiн якийсь час був секретарем української полiцiї у рідному мiстi. З кiнця листопада 1944 року – Я. Мартинець лiкар УПА (пiдпiльне псевдо «Берест»). У 1946–1949 роках – член Калуського районного проводу ОУН. Разом з О. Зеленчуком («Пастером») проводив медсестринськi курси в лiсi, що неподалiк села Тяпче Долинського району. Пiзнiше перебував у куренi командира Павла Вацика («Прута») (1944–1946). Протягом сiчня-лютого 1945 року лiкував командира В. Андрусяка («Рiзуна»), пораненого на Рiздво 1945 року. З квiтня по листопад того ж року «Берест» з куренем «Прута» перебував у пропагандивному рейдi УПА по теренах Чехословаччини та Польщi. У 1946 – 1948 роках Я. Мартинець – член Калуського надрайонного проводу ОУН (медичної секцiї). Також лiкар у збройному пiдпiллi (1947–1948). Загинув        15 лютого 1948 року разом з охоронцями  куреня – «Калиною» i «Мухою» (родом iз села Завою Калуського району). У 2021 році минає 100 років з дня народження лікаря УПА та учасника національно-визвольної боротьби.

1921 рік, у с. Вілька Поторицька (тепер с. Велике, Сокальського району на Львівщині) народився Казимир-Ярослав Яворський («Бей», «Яр») – сотник УПА, член ОУН. Закінчив школу в рідному селі. Член Юнацтва ОУН. У 1939 році незаконно перейшов кордон, де пройшов військовий вишкіл організований ОУН. З квітня 1941 року до грудня 1942 року – ДУН «Нахтігаль» та 201-го шуцманшафт-батальйону («Український легіон» – підрозділ німецької допоміжної поліції, сформований із легіонерів спеціальних підрозділів «Нахтігаль» і «Роланд») під псевдо «Бей» в ранзі старшого десятника. На початку 1943 року скерований тереновим Проводом ОУН для організації відділів УПА на Волині. Влітку 1943 року вступив до УНС. Інструктор-вишкільник командир чоти сотні «Кривоносці» вишкільного куреня УНС «Гайдамаки». Згодом – інструктор-вишкільник самооборонних відділів на терені Калуської округи ОУН. У червні 1944 року організував та вишколював відділ «Хорти» Групи «Магура» у Кадобнянському лісі на Калущині. У травні 1945 року призначений командиром куреня «Промінь» ТВ 23 «Магура» ВО 4 «Говерля» УПА-Захід. Загинув у с. Кадобна Калуського району 31 грудня 1947 року. Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги та Срібного Хреста Бойової Заслуги ІІ-го класу. У 2021 році минає 100 років з дня народження сотника УПА.

1921 рік, 25 липня в м. Калуш народився Володимир Рубчак – член ОУН. Навчався в Калуській державній семикласній школі та Станіславській гімназії. Заарештований НКВС у липні 1940 року. Звільнений за браком доказів. У підпіллі від весни 1944 року. Референт Служби Безпеки Калуського районного проводу ОУН (1944–1946). Слідчий СБ окружного проводу ОУН Калущини (1946–1948). Був схоплений енкаведистами у криївці. Важко поранився при спробі покінчити з собою. Згодом помер. Похований на старому цвинтарі у Калуші.  У 2021 році минає 100 років з дня народження повстанця.

1926 рік, 1 грудня у с. Підмихайля на Калущині народився Роман Гайда – вчений, доктор фізико-математичних наук, професор. Навчався в українській школі ім. Шашкевича в м. Станіслав (1937–1939) та українській гімназії (1941–1943; там же). Закінчив Калуську середню школу (1946). Студент фізико-математичного факультету Львівського університету ім. І. Франка (1946–1950). Навчався в аспірантурі на кафедрі теоретичної фізики. Завідувач кафедри Львівського зооветеринарного інституту (1986–1991). В 1991–1998 роках працював у філіалі Інституту фізики НАН України. З 1995 року член Наукового товариства ім. Т. Шевченка у м. Львів. Помер 24 червня 1998 року. У 2021 році минає 95 років з дня народження вченого-фізика.

1931 рік, 30 вересня в с. Сівка-Войнилівська на Калущині народився Бродин Михайло – фізик, доктор фізико-математичних наук (1963), професор (1968), академії НАНУ (1982). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Нагороджений Ленінською премією (1966), Державною премією СРСР (1982), УРСР (1974) та України (1994) в галузі науки і техніки, премією                         ім. К. Синельникова НАНУ (1997), медаллю ім. С. Вавилова (2000). Також володар Державної нагороди СРСР. Повний кавалер ордена «За заслуги» (1999, 2008, 2012). Закінчив Львівський університет (1953). Відтоді працює в Інституті фізики НАНУ: від 1965 – завідувач відділу, від 1987 – директор. Водночас 1988–1999 – академік-секретар Відділу фізики й астрономії НАНУ. Наукову діяльність у галузі оптики і спектроскопії неметалевих кристалів, нелінійної кристалооптики та оптичної квантової електроніки напівпровідників. Експериментально виявив низькотемпературні особливості поглинання та заломлення світла в ділянці екситонічних смуг молекулярних та напівпровідникових кристалів (1956–1964). Спільно з С. Пекарем встановив важливість ефектів просторової дисперсії в кристалах з екситонічним поглинанням (1963). У 2021 році минає 90 років з дня народження вченого.

1931 рік, 18 липня у с. Боднарів Калуського району народився Петро Дрогомирецький – науковець. Кандидат хімічних наук (з 1968). Закінчив Чернівецький державний університет (1956). Працював старшим науковим співробітником у НДІ галургії (м. Калуш; 1969–1991). Автор краєзнавчих статей з історії с. Боднарів, нарисів про Михайла Дяченка («Гомона») та Олексу Луцького («Беркута»), опублікованих на сторінках місцевої газети «Дзвони Підгір’я». У 2021 році минає 90 років з дня народження науковця.

ЛЮДМИЛА АНДРІЙЧУК, наукова співробітниця

 Меморіального музею «Калуська в’язниця», історик

 

 

Далі буде.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу