Андрейкова хата-читальня: на просвітницьких заходах у вихідні дні на його подвір’ї збиралося багато жителів села

Опубліковано: 2020.12.07 | Коментарів: 0 | Переглядів: 1411

 

13 грудня 2020 р. виповнюється 120 років від дня народження Андрія Ребеги, голови осередку «Просвіта» в Довгому-Калуському. Це була людина передових поглядів, вірна церкві св. Василія Великого, патріот рідної землі, якому доля простелила нелегку життєву дорогу. Донині невідомо, де знаходиться його могила.

Андрій Ребега народився 13 грудня 1900 року на свято Андрія Первозванного, і таке ім’я отримав від священника Євгена Чубатого в день хрещення. Андрій, як і інші сільські діти, закінчив однокласну сільську церковнопарафіяльну школу. Серед учнів виділявся старанністю, йому добре давалися шкільні предмети. Хлопець прислухався до порад діда Олекси, шанованого в селі дяка, про якого згадується у стародавній книжці служби Божої, виданої на друкарському верстаті у чудотворній Лаврі Почаївській чину святого Василія Великого 1773 р., що знаходиться в нашій церкві. У ній розшифровано такий запис: «Ся книжка належить до церкви Должанської року Божого 1856. Михайло Малюшицький, научитель в Довгому за пароха Василя Головацького, дяка Олекси Ребеги, війта Василя Дикуна».

Під час богослужінь в недільні чи святкові дні Андрій був поряд із дідом Олексою на хорах у церкві. Той довіряв хлопцеві читати Апостола, тому миряни неодноразово чули гарний Андріїв голос.

 

В юнацькому віці Андрій Ребега стає членом «Просвіти». У Калуші знайомиться із місцевими просвітянами, які допомагають йому в придбанні журналів, газет, книжок, якими поповнювалася невеличка бібліотека довгіських просвітян. В основному її члени збиралися в недільні чи святкові дні після богослужінь. Свого приміщення не мали, тому читання чи інші заходи проводилися в школі, у декого в хаті, а були випадки, що і в стодолі на току, де було більше місця для охочих. Незважаючи на молодий вік, Андрій брав активну участь у цих недільних читаннях і зумів дуже скоро завоювати авторитет в односельчан. Тільки він міг доступно донести слухачам історію наших предків часів козаччини, Коліївщини, а також інформацію про утиски бідних верств населення польськими панами. Члени «Просвіти» під Андрієвим керівництвом ставили невеликі сценки із п’єс, училися декламувати вірші, переказувати історичні події. Відвідував заходи просвітян і парох Степан Маркевич, опісля ж із гордістю розповідав у Калуському деканаті, що на його парафії є добре організований культурно-просвітницький осередок.

У 1935 р. Андрія Ребегу обирають головою «Просвіти» в Довгому-Калуському. В цьому році так склалися обставини, що збиратися просвітянам ні в школі, ні в інших місцях не було можливості. Андрій, незважаючи на те, що в нього вже на той час була багатодітна сім’я, організовує в новозбудованій хаті заходи для просвітян. Невдовзі на ґанку його хати з’явилася вивіска – «Читальня».

На просвітницьких заходах, організованих Андрейком (вуличне прізвисько) у вихідні дні на своєму подвір’ї, збиралося багато жителів села, у яких після їх закінчення залишалися незабутні враження від побаченого. Ця невелика Андрейкова хата-читальня з двома житловими приміщеннями, розділеними коридором і ґанком, збереглася до сьогодні. У ній проживає його онучка Стефанія із сім’єю.

 

У 1937 р. відбулося окружне свято «Просвіти» на площі коло церкви у селі Добровляни. Там відбулося богослужіння за участю калуського декана о. Володимира Тисовського, священників Богдана Соколовського із с. Пійло та о. Степана Маркевича із с. Довге-Калуське. На свято були запрошені представники читалень із Калуша, Хотіня, Копанок, Новиці, Пійла, Небилова, Довгого-Калуського та інших сіл.

Була надана можливість виступити всім керівникам сільських осередків «Просвіти», які звітували про організацію просвітницьких заходів на місцях. По закінченні свята декан Калуський у заключному слові подякував усім присутнім за участь, побажав здоров’я, успіхів у нелегкій просвітницькій роботі. Одночасно відзначив активних керівників сільських читалень, в тому числі керівника довгіських просвітян Андрія Ребегу.

У зв’язку із тим, що 1939 р. Західна Україна ввійшла до складу УРСР, діяльність осередків «Просвіти» припинилася. Усі задуми Андрія, пов’язані з просвітницькою практикою, не були реалізовані. Але на цьому Андрій не зупинився. Вечорами у дяка Григорія Хромея вивчає дяківську науку, вирішивши продовжити справу діда Олекси. Допомагає йому в недільних і святкових богослужіннях, набуваючи таким чином досвіду. Через деякий час уже виконує обов’язки дяка в церквах Довгого-Калуського і Тужилова. У важкі воєнні роки Андрій Ребега обіймає посаду секретаря сільської ради. На жаль, за свої погляди чоловік поплатився життям. Уночі перед Різдвом Христовим, 5 січня 1944 р., невідомі забрали його з хати і вивезли в напрямку с. Новиця. До сьогодні невідомо, де знаходиться його могила. Сім’я залишилася без годувальника, дружина Параска вдовою, а п’ятеро синів – сиротами.

Найстарший син Андрія Михайло був членом молодіжної організації «Юнацтво», постачав підпілля ОУН продуктами харчування, за що був засуджений Станіславським військовим трибуналом у1949 р. на 15 років виправно-трудових робіт. Покарання відбував у Казахстані.

Історію творять особистості. Саме до таких належить громадський і церковний діяч, житель Довго-Калуського Андрій Ребега.

 

Василь Парцей, член парафіяльної ради

церкви св. Василія Великого,

село Довге-Калуське

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу