Михайло Барнич : «Намагаюся свою роботу виконувати так, щоб моя тінь якомога рідше падала на те, що я роблю»

Опубліковано: 2018.02.23 | Коментарів: 0 | Переглядів: 201
Як ідуть  справи у Кропивницької громади? Які завдання намітила вона на найближчий період? Що заважає мешканцям Кропивника йти в ногу з часом? З ким громада села має намір об'єднатися у процесі децентралізації - найбільшої  реформи в Україні? Про це та інше в ексклюзивному інтерв'ю з сільським головою Михайлом  Михайловичем Барничем.
 
-На сьогоднішній день Кропивницька громада – це…  
 
-Трішки більше, ніж дві тисячі мешканців. Село Кропивник – одне з найбільших у
районі. На його території успішно функціонують такі установи, як ЗОШ І-ІІ ступенів, ясла-садок на три групи, Народний дім, лікарська амбулаторія, церква, достатня кількість закладів торгівлі, розвивається приватне підприємництво. У нічний час село освітлене, здебільшого його дороги  вкриті асфальтним покриттям.  У нас немає проблем щодо транспортного сполучення з районним центром – 25-30 хвилин … і ти в Калуші. Як на мене, на сьогодні у нас склалися задовільні умови для проживання людей.
 
-За рахунок яких джерел фінансування забезпечується щоденна діяльність
 сільської громади?
 
-У структурі дохідної частини бюджету Кропивника плата за землю займає
 ключову позицію. Певний зиск маємо від єдиного податку фізичних та  юридичних осіб, сільськогосподарських товаровиробників. Найбільшою бюджетоутворюючою організацією залишається ТОВ «Карпатнафтохім», яке своєчасно розраховується за оренду землі.  Щоправда, останнім часом  сума орендної плати відчутно скоротилася ( більше, ніж удвічі), натомість     
найбільше підприємство міста сплачує нам тепер  податок за землю. Від такого «нововведення» недораховуємо майже 250 тисяч гривень на рік. А це – відчутна втрата  для села.
 
-Які важливі  питання вдалося вирішити Кропивницькій громаді за час Вашого
 головування?
 
-Публічно хвалитися – не в моєму характері. Таку слабкість дозволяю собі лише в
 колі сім'ї та близьких. І то - жартома, коли вдається до ладу зробити якусь роботу або ж  смачно приготувати м'ясо, рибу чи будь-яку іншу страву, проте готую я дуже рідко ( сміється).
 У повсякденному житті більшість із нас не зауважує тих позитивних змін, що відбуваються довкола нас. Таке враження, ніби якийсь невидимий  злий дух скеровує нашу увагу на все погане, бридке, упосліджене, примушує сприймати світ у важких сірих або ж чорних тонах.  Можливо тому в нас так рідко зустрінеш на вулиці усміхнених, життєрадісних та щасливих перехожих .Однак, чи все у нас так погано? Десятирічний досвід на посаді сільського голови дає мені можливість  впевнено заявити - країна рухається вперед,змінюється на краще.
 І такі зміни,  зокрема, спостерігаються на фоні села Кропивник. Ще десять років тому наше село  приблизно виглядало так.  Обдерте, облупане приміщення Народного дому. Його внутрішні стіни були чорними, неначе в кузні, діряві вікна, двері, дах, жалюгідне опалення. В аналогічному стані перебувало й приміщення дитячого  садочка. Сільські дороги нагадували непрохідні танкодроми, майже стовідсотково були гравійно-піщаними, не освітленими у вечірню пору доби. В амбулаторії не було водопостачання, тут задовольнялися пічним опаленням, скрізь кидалися  у вічі старі, діряві вікна, двері, приміщення потребувало капітального ремонту. Наш навчальний заклад  впродовж 40 років працював без капітального ремонту, його фасад був повністю обдертим, покрівля - дірявою, вікна – ніякими, зовнішня теплотраса зігрівала хіба-що ґрунт та повітря, а в котельні переважало  застаріле обладнання.
 
 -Які зміни відбулися за останнє десятиріччя?
 
-Народний дім капітально відремонтовано, перекрито  бляхою, скрізь видніються  енергозберігаючі вікна, сучасне економне опалення, приміщення охайне та привабливе. У яслах-садку фасад старого приміщення вдалося повністю  оновити та утеплити, подбали тут і  про металопластикові вікна та двері, покрівлю перекрили бляхою, відкрили  ще одну групу дошкільнят завдяки переобладнанню частини шкільної будівлі. Суттєві зміни відбулися і в лікарській амбулаторії. Тут  теж встановили  нове опалення, підвели  воду, частково провели   внутрішній капітальний ремонт приміщення, замінили на   нові двері, вікна, перекрили   бляхою покрівлю.  Оновилося й  приміщення сільської ЗОШ – проведено заміну вікон, відремонтовано зовнішню теплотрасу, встановлено  три нові газові та один твердопаливний котли, капітально відремонтовано  покрівлю, перекрито  її бляхою. Значна частина сільських доріг – заасфальтована, освітлена в нічний час. Власне, аналогічні  зрушення в соціально - економічному розвитку  відбулися в більшості сіл, селищ, міст та містечок нашої держави,  і про це, переконаний, треба частіше говорити  людям.  Така інформація дає надію та впевненість у завтрашньому дні, є аргументом для песимістів та орієнтиром для оптимістів. 
Щодо 2017 року, то для Кропивника він був вдалим.  У соціально-економічний розвиток села нам вдалося вкласти майже 3,2 мільйона гривень, з яких 904 тисячі –власні кошти.  Найбільшим здобутком року, що минув, вважаю перекриття покрівель у школі та  лікарській амбулаторії.
 
-Які маєте задуми на 2018-й?
               
-Сподіваюся, що поточний рік буде не гіршим, ніж попередній. Однак,- час покаже.
 У плані розвитку пріоритетними напрямками є заміна внутрішньої системи опалення у школі, утеплення та оновлення фасаду її приміщення,  капітальний ремонт вулиць та доріг села.
 
-Що можете сказати про стан доріг у Кропивнику?
 
-Проблема якісних доріг є загальнодержавною. Не виняток і Кропивник. Вихід у світ
 мешканцям села забезпечують три напрямки – через Голинь, Сівку-Калуську та рудник Ново -Голинь. Всі ці артерії життя перебувають у жахливому стані. Коли, хто і за які кошти ремонтуватиме ці дороги? – питання риторичне.  Маємо певну суму власних коштів, які плануємо спрямувати на ремонт місцевих доріг. Дуже б хотіли, щоб до цих коштів долучилися грошові надходження з області. За умови спільного фінансування  сподіваємося відремонтувати дорогу в  бік села Кадобна на вулицях І.Франка та Б.Хмельницького. Та чи стане реальністю такий задум – покаже час.
Який відсоток від чисельності населення Кропивника складають заробітчани?
 
-  Чи повертаються вони в рідне село, започатковують тут  свою бізнесову справу?
 
-Про відсоток від чисельності населення – не скажу, однак,- рахунок іде на сотні. І
 що найгірше – виїжджають молоді люди, у далеко  непоодиноких випадках – назавжди. Знаю лише одного чоловіка, що повернувся із заробітків та започаткував у селі власну справу. Решта – вкладають зароблене в  придбання квартир для дітей ( здебільшого у містах), престижних машин для себе та нащадків. При цьому хвалять життя за кордоном, ганять  власну державу, нерідко забуваючи розповісти про те, що зробили особисто для того, щоб Україна була заможною.
 
-Децентралізація – найбільша реформа в Україні, від якої очікують позитивних
змін. Чи можна вважати цю адмінреформу своєрідною панацеєю для порятунку сільських громад? Які думки виникають у Вас з цього приводу?
 
-Порушене вами питання, мабуть, є одним з найскладніших та й найоб'ємніших. Не
 впевнений, чи вистачить шпальт вашого часопису, щоб його належним чином висвітлити в моєму розумінні. Та, як кажуть, давайте все по - порядку. Ще перед появою Закону про адмінреформу держава зробила, образно кажучи, хід конем –  обікрала ОМС. Як це?- запитаєте ви.  Мовчки… Позбавила нас доходу з фізичних осіб, транспортного збору і ще чогось,на жаль,  уже не пам'ятаю. У чому це проявилося?  Лише в нашому районі дві третини громад стали біднішими або дуже бідними. Втрати лише по нашому селі обчислюються орієнтовно в 500 тисяч гривень. Відразу після таких «чесних» маніпуляцій законодавець видав «на гора» Закон   «про добровільне об'єднання …» і тепер «…маємо те, що маємо», як висловився у свій час Президент Л.Кравчук. 
Особисто моє ставлення до Закону в цілому – позитивне. Гадаю, за умови дотримання фундаментальних засад  добровільного об'єднання, які знайшли своє відображення в Законі, кінцевий результат  мав би бути непоганим. У моєму розумінні об'єднані громади повинні бути економічно потужними, що забезпечить їм лише незначну залежність від держави. Таку мету й переслідує сама держава.  Надаючи сьогодні новоутвореним ОТГ інфраструктурну субвенцію, держава, таким чином,  допомагає їм стати на ноги, але вже завтра скаже: «…все, чим могли, тим допомогли, а тепер самі працюйте, дбайте про себе…»За таких умов виживатимуть та до певної міри розвиватимуться лише ті громади, на території яких функціонуватимуть 2-3 потужні бюджетоутворюючі  підприємства. Решта – приречені на злидарство. Прихильники  об'єднання мусять чітко усвідомлювати просту істину: об'єднуватися доцільно лише за умови, коли власні бюджетні надходження утвореної ОТГ забезпечують видатки бюджету розвитку на рівні 20 та більше відсотків від суми всіх видатків. Якщо ця сума перебуває на рівні 2-5 відсотків, то не варто, як кажуть, город городити.
Нинішній ажіотаж довкола проблеми об'єднання громад розцінюю як своєрідну «компанійщину», порівнюю його з колишньою совітською колективізацією, коли заможних  господарів примусово об'єднали з колгоспи зі злидарями.  Часто-густо, керуючись лише власними чи корпоративними інтересами, агітатори за об'єднання обдурюють необізнаних співгромадян, змальовуючи реальність лише в розових тонах. Доводять до людей напівправду. Не гребують відкритою брехнею. Далеко не в повному обсязі висвітлюється ця проблема і в засобах масової інформації. Мені часто доводиться читати приблизно таке: « У результаті об'єднання  таких - то сільських рад в єдину територіальну громаду, дохідна частина бюджету  збільшилася в надцять разів і складає надцять мільйонів. Крім того, за рахунок інфраструктурної субвенції від держави громада відремонтувала , побудувала, проклала і ще багато іншого зробила чи сотворила в тому чи іншому селі.» Далі – трішки «водички» про те, які щасливі «об'єднанці» та  на цьому крапка. Необізнаний громадянин, прочитавши таке, мабуть вигукне: « Супер!  Давайте об'єднуватися!». Але чи скаже таке  обізнана людина? Особисто я – «Ні!». Бо хочу мати відповіді на наступні запитання : У скільки разів збільшилася видаткова частина бюджету об'єднаної громади? Скільки власних коштів укладено в розвиток? Що буде з громадою, коли держава припинить давати субвенцію?  І т. д , і т. п.. І лише тоді, коли матиму чітку картину,  знатиму  на що мені орієнтуватися, що на мене очікуватиме  завтра.
Наш район, як і вся Україна, долучився до процесу об'єднання. Хтось уже об'єднався, хтось над цим роздумує. Розглядаються різні варіанти та формати майбутнього територіального устрою. Від усіх достойників, котрі озвучують своє бачення майбуття, можна почути: «Ми будемо спроможні! Ми будемо самодостатні! У нас є майбуття!».Панове добродії, будьте добрі, «…просвітіть мене,темного, святим  хрестом не просвіщенного» ( від Т. Шевченка), такого собі Михайла з Кропивника, яке чудо мав би  сотворити  Господь для нашого району,щоб він, будучи на 95 відсотків дотаційним, міг перетворився на рай земний?.
              Щодо того, з ким має намір об'єднатися Кропивницька громада та й чи найближчим часом взагалі планує це відважитися на такий крок,- відповім наступне. Лише громада на підставі результатів місцевого референдуму має право вирішити свою долю. Ані голова, ані будь-який депутат чи депутати не вправі зневажати громадську думку.  Моє ж особисте бачення таке: допоки дозволяє Закон та фінанси Кропивницькій сільській раді не варто з кимось об'єднуватися.  Ми - самодостатні, потрохи даємо собі раду, а в об'єднане « ярмо» встромити голову ще встигнемо.
 
-Декілька слів про демографічну ситуацію, яка склалася на сьогодні в
 Кропивнику?
           
-На жаль, село потрохи старіє та вимирає. Щорічно на світ приходить 13-16
 немовлят,  натомість відходить -  30-40 односільчан. Така сумна та  прикра статистика.
 
-Чи приніс  якісь позитивні  зрушення в плані поліпшення екологічної ситуації
 для мешканців  Кропивника  Указ Віктора Ющенка про оголошення Калущини зоною екологічного лиха?
 
-Рівними рахунком ніякого позитиву ми так і не дочекалися. Натомість, знецінилася
 нерухомість, припинилося будь-яке будівництво в селі, серед людей панує страх за завтрашній день. І лише в минулому році зрушилася з мертвої точки проблема розробки генплану забудови села – з обласного бюджету виділено 454 тисячі гривень на його розробку. Значна частина коштів уже освоєна, Розраховую. Що до вересня Кропиник  матиме новий генплан.
 
-Ваше ставлення до сучасної партійної системи.  Чи сприяє вона покращенню
 життєвого рівня людей? 
 
На ваше запитання відповім запитанням: « А як можна ставитися до когось або
 чогось, якого не існує в природі?». Як на мене, то партійна система у нас відсутня, як і відсутня партійна ідеологія, честь, гідність тощо. У нас функціонують напхані грішми компартійні «тельбухи», оточені більшою чи меншою кількістю собі подібних. Їхня мета – якомога більшою чисельністю допхатися до корита. Задля досягнення своєї мети вони не гребують нічим – ні честю, ні гідністю, ні гонором. Однак, про що я? Такі поняття їм чужі. У попиті – брехня, підкуп, афера і т. д. Відійшла у вічність колись всесильна та єдина комуністична партія. З'явилося 300 плюс-мінус 20 нових… Чи то партій, чи то кланів, Декілька з них –« вар'ятського» спрямування.  Прошу вибачити за такий  вислів, бо вважаю, що лише «вар'яти» здатні об'єднатися  в партію любителів пива, жінок, марихуани, тютюну і т.д. Частина партій – ветерани різного ґатунку та відтінку,ще одна – різного штибу центристи, що хочуть одночасно всидіти на двох стільцях – соціалістичному та капіталістичному. Є ще кілька «зелених» - біля десяти відтінків. Не бракує аграрних та селянських, що практично одне і те ж. А правих ,ще правіших стільки, хоч греблю гати.  Можливо,  когось забув, то нехай мені вибачають, всю погань не запам'ятати. Хочу звернути увагу на те, як здебільшого ці партії себе іменують:Українська.., Національна..., а найбільше – Народна… Хоч в їхніх вчинках та діях не побачиш  вболівання за Україну, націю, народ. Споглядаючи за такими горе-політиками, так і хочеться процитувати пророчі слова Кобзаря: « …Лицеміри. суєслови,Господом прокляті,ви любите на братові шкуру, а не душу».Ось таке моє ставлення до сучасної партійної системи
 І ще одне. На рівні  регіону та області було б доречно повернути мажоритарну систему виборів. Вона б гарантувала обрання достойників, спряла б викоріненню партійно-кланово-квотного принципу розподілу коштів з обласного бюджету, як це спостерігається впродовж останніх років.
 
-Чим займається сільський голова в  позаробочий час?
 
-Маю власний трактор та набір різного реманенту до нього. Із задоволенням
 обробляю землю і вона щедро віддячує мені. Захоплююся бджільництвом упродовж 30 років,  маю власну пасіку. Непогано розуміюся на столярних,  будівельних та інших справ, необхідних у повсякденному житті для глави сім'ї.
         
-Що найбільше приваблює Вас в людях, а що відштовхує?
 
-Важко переношу будь-яку зраду, не терплю лицемірства, фальші, подвійної моралі.
 Ціную у людях відкритість, щирість, чесність та почуття гумору.
 
-До чого не байдужий Михайло Барнич?
 
Захоплююся  поезією, літературою, не байдужий до різного роду пізнавальних телепередач та публікацій, до душі народна пісня…
 
-І на останок -  Ваше життєве кредо?
 
Не впевнений, чи можна це назвати життєвим кредо, але скажу таке – прагну свою
 роботу виконувати  так, щоб моя тінь якомога рідше падала на те, що роблю.
Розмову записав Богдан Тимків 
 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу