На життєвих перехрестях

“Університет третього віку” — у Підмихайлі

2014.10.10
У відділенні соціально-побутової адаптації Калуського районного територіального центру соціального обслуговування запроваджено соціально-педагогічну послугу “Університет третього віку”. Це інноваційний проект, що має на меті впровадження та практичну реалізацію принципу навчання впродовж всього життя, що допомагає пережити людям, які вийшли на пенсію, особистісну драму переходу від одного способу життя до іншого. В проекті діють три факультети: юридичний, психології та здорового способу життя. Послуги надаються безкоштовно. Навчання в “Університетах третього віку” здійснюють юристи, психологи, педагоги та волонтери.

СВЕКРУХА

2014.06.27
Як часто нам здається, що ми відмінно розуміємося в людях. Хіба не так? Ось ця елегантна дама, стовідсотково, дуже розумна жінка, з нею можна укладати будь-який договір, а ось цей мужчина, напевне, ніби й не алкоголік, та в чарку заглядає, краще з ним справи не мати. Не всі вірять в інтуїцію, але, зазвичай, цьому чуттю довіряють.

Коли у тебе — тільки мить

2014.06.26
Я стою за порогом платної лабораторії. У руках — конверт, а в ньому — моє життя. Точніше те, що від нього залишилося. Через рік, місяць, тиждень — ще не знаю — мене не стане. Але зате я знаю, що не зможу побачити, як дорослішають і стають самостійними мої діти. Я не зможу відвести їх на випускний, не зможу благословити на щасливе життя перед одруженням, не дізнаюся, на кого будуть схожі мої онуки. Я не поїду на море, яке не бачила ще з дитинства, не стрибну з парашутом, не дізнаюся, чи виборе Україна колись право на проведення зимової Олімпіади в Карпатах…

Кожен має право на щастя…

2014.06.26
Василь Анатолійович ніяк не міг заснути. Заважали Костя з Інгою: вони голосно про щось сперечалися у сусідній кімнаті. Інга кричала, що не дозволить йому із собою так поводитися, що він і так проводить з нею через роботу зовсім мало часу, а тут ще збирається волочитися по своїх колишніх “повіях”. Костя виправдовувався, клявся, що любить тільки її і нікуди не піде.

Про теорію і практику самотності

2014.06.26
У мене є подруга: красива 27-річна дівчина. Але поки що не заміжня. Кожного разу, коли зустрічаємося, Світлана скаржиться, що роки летять швидко, з кожним днем вона стає старшою і аж ніяк не красивішою, а долі своєї ще не зустріла. Навіть Новий рік не було з ким зустріти: всі парами, а вона одна. От мій чоловік і запропонував познайомити її з Олегом.

Дві долі

2014.06.26
Іванна мовчки сиділа на дивані, закутавшись у ковдру. Так продовжувалось ось же кілька днів. Їй не хотілося нічого — кудись іти, щось робити, навіть їсти: якби чоловік ледь не насилу не нагодував її кілька разів бутербродами, вона навіть і не подумала б про їжу. В голові безкінечно роїлися одні й ті ж думки: “Що мені робити? Як виплутатися із цієї халепи? Куди іти, кому скаржитися? Чому?!” Раптом жінка стрепенулась: у двері хтось подзвонив. “Хто б це міг бути?” — подумала, адже Сергій завжди відкривав квартиру своїми ключами. Глянувши у вічко, завмерла від здивування: там була Марина. “Навіщо?! Добити прийшла? Вислухати — навряд…”. Впускати її в дім не було бажання.

Рідна кровинка

2012.08.14
— Молодий чоловіче, ви мені допоможете? — Звичайно, — відповів таксист і допоміг літній пані вибратися з машини. — Вас провести? — Ви такий добрий, юначе… До ліфту, якщо можна. — До родичів у гості? — спитав. — До родичів, — чомусь гірко відповіла жінка. Хлопець, провівши стареньку, на хвильку задумався: “Не легко їй, мабуть, на старість отак. Нікому такого не побажаєш”. А Лідія Петрівна тим часом тихенько постукала милицею в двері. До дзвінка просто не змогла дотягнутись.

На конкурс “Так ніхто не кохав”. Невигадана історія кохання

2012.08.14
Він і Вона — ще зовсім юні, восьмикласники. Його серце наповнене незвіданим почуттям до тієї білявої однокласниці з голубими, як волошки, очима. У Нього очі — теж сині-сині, неначе небо віддзеркалюється у них.

День, що не повториться ніколи

2012.08.08
Це був найщасливіший день у моєму житті. Спочатку мама і тато, взявши мене та сестру за руки, пішли пообідати в те кафе, в якому познайомилися. Ми ласували морозивом і слухали батькову розповідь про те, як кілька років тому він прогнав п’яного хулігана, що чіплявся до симпатичної дівчини.

Ох, ця теща

2012.08.08
“О, привіт, друже, я давненько тебе не бачив. Як живеш?” “Як-як, — як бульба навесні”. “А то як?” “А так: якщо через зиму не з’їли, то навесні закопали”. “Ого, бачу, що ти зовсім не оптиміст. Чого ж так сумно біля тебе?”

Сторінка 2 з 3 сторінок

 < 1 2 3 > 

Пошук


Розширений пошук


Листопад 2017
П В С Ч П С Н
30 311 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3