Сестра Маркелла про піст, іспит совісті, життєве покликання і молитву

Опубліковано: 2017.03.31 | Коментарів: 0 | Переглядів: 1684
Час перед Великоднем — це період духовної підготовки, очищення та відновлення. Але як це робити правильно, з душею, а не формально, на що звернути увагу, як постити, що таке іспити совісті? Відповіді на ці запитання “Вісті Калущини” шукали у сестри Маркелли Венгер, ігумені монастиря Пресвятого Серця Ісусового Чину Святого Василія Великого, що у Войнилові. А ще говорили про те, як розпізнати своє покликання, віднайти себе у сучасному суспільстві, як жити щасливо у сімейному житті. 
 
— Розкажіть історію заснування монастиря і основне покликання монахинь нині? 
— Монастир був заснований у 1930 році. Тоді сестри-монахині взяли під опіку шестеро сиріт із навколишніх сіл, які втратили батьків під час І світової війни. У 1944 році монахинь вигнали з монастиря у так звані робочі приміщення, а монастир закрили. Відновився він аж у 1990 році, коли отримали свободу релігії. 
Зараз у монастирі є 6 сестер-монахинь. Найстаршій — 91 рік. Ми маємо 6 годин молитви протягом дня, а також працю. Самі розділяємо обов’язки: хто варить їсти, хто миє коридори, хто замітає на вулиці. Косити, ремонтувати — просимо людей. 
Найперше наше покликання — це молитва за цілий світ і за потреби всіх людей. Ми приймаємо людей на духовні розмови, вислуховуємо, молимося в їх наміреннях, вчимо дітей катехизації (поясненню віри) — ходимо в школи, садочки, діти приходять до нас.
— Сестро Маркелло, розкажіть, будь ласка, про себе: звідки Ви родом, яким було Ваше дитинство і коли вперше відчули, що маєте покликання до богопосвяченого життя?
— Сама родом з Тернопільської області, з м. Скалат. Закінчила там школу, музичну школу, виступала на сцені, але не чулася після того задоволеною. Завжди шукала Господа. Довіра до Бога росла, мені легко було молитися, 4 дні Служби Божої на тиждень було замало. Але я ще не знала, що це покликання. Одного року приїхали монахині, мене попросили показати їм місто. Зустрівшись з сестрами, побачила іншу атмосферу духовного життя. Тому за якийсь час зібрала речі, попрощалася з мамою і поїхала до Львова в монастир. Як тільки прочинила хвіртку монастиря, відчула, що вдома. Коли ж зайшла і закрила за собою двері, здалося, наче іншого життя до цього не було. 
— Кожен має якесь покликання. Як віднайти його і зрозуміти, що це — саме воно?
— Почути голос Бога деколи важко. Тому ми, буває, вибираємо щось інше, але в тому іншому не будемо щасливі. Правильний вибір — як правильне взуття купити: якщо підходить, воно не муляє. 
— Зараз — час посту, духовного очищення перед Великоднем. Розкажіть, як правильно провести його? 
— Піст служить нам засобом навернення до духовного життя, наближення до Бога. Піст — це заглиблення в себе і розуміння того, наприклад, що мене зробило байдужим, лінивим, холодним. Подивитися, як мене сприймають інші, чому не можу з кимось спілкуватися, чому є злість, незадоволення. Піст — це прозріння, усвідомлення цінностей і розуміння місця Господа в житті. Прозріння означає бачити спокуси і їх відкидати, боротися з недосконалостями, просити в Бога навернення. Важливо в цей час робити добрі справи. А добрі справи — це молитва, піст і милостиня. Друга сторона посту — нагадувати собі, якою високою ціною ми куплені — кров’ю і стражданнями Ісуса Христа. 
— Як правильно молитися?
— Молитва — наше звернення до Бога, контакт з Богом. Кожна молитва має мати чотири пункти: прославляння Бога, подяка, перепрошення і прохання. Молитва має два способи: формальна — та, що вже написана в  молитовниках, і особиста, яку ми промовляємо своїми словами. Варто підходити до всього з молитвою. Бог може відповісти на молитву через інших людей або через внутрішнє відчуття. А буває, що гріх не дозволяє почути, що Господь нам говорить. Бо грішити — це означає повернутися до Бога спиною, а передом до сатани. 
— Розкажіть про милостиню: кому подавати, як вибирати, кому це більше потрібно, якщо ми обмежені в фінансах? 
— Біблія говорить, що милостиня багато гріхів покриває. Якщо не можемо фінансово багатьом допомогти, то принаймні допомагаймо тим, яким можемо. Але є інші способи милостині, окрім матеріального. Це, наприклад, пожертвуваний час, зусилля тощо. І деколи ця милостиня значно важливіша, ніж гроші. 
— Багато сприймають піст  як відмову від їжі. Ця відмова важлива? 
— Саме слово піст означає повну відмову від їжі. Ісус казав, що злий дух виганяється постом і молитвою. До того ж, не їсти — це корисно, бо ми вчимося керувати пристрастями, які переважно керують нами. Зазвичай, ми побачили — і ми цього хочемо, ми почули запах їжі — не можемо стриматися. І як людина не вміє заволодіти своїм шлунком, він бере над нею верх. Відмовляючи собі у їжі, музиці, в іншому, що дарує радість щодня, ми тренуємо стриманість, волю, щоб, як прийде спокуса, ми могли дати відбій. У Старому Завіті піст дуже використовувався. Наприклад, якщо треба було прийняти рішення, постили взагалі без їжі. 
— Тобто людина сама приймає рішення, не Бог за нас? 
— Бог створив людину вільною і Бог шанує нашу волю. Завдяки свобідній волі ми робимо вибір. Але насправді в нас нема багато виборів — або добро, або зло.
— А якщо людина не може дотримуватися обмежень у їжі? 
— Людина себе завжди жаліє, каже, що не зможе щось зробити. Я б радила спершу попробувати, а тоді казати — можу чи ні. До того ж, з Божою допомогою можливо все.
— Чому одним Бог допомагає, а іншим ні? 
— Коли апостол Павло просив: “Дай мені Твоєї ласки, Господи”, Ісус йому відповів: “Вистачає Тобі тої, що ти маєш”. Господь завжди дає. Але, якщо отримати забагато, можна стати лінивим, не боротися, опустити руки. А це дуже шкідливо в духовному житті. 
— Сестро Маркелло, розкажіть, як сповідатися так, аби сповідь не була формальною? 
— Треба іспитувати себе, екзаменувати. І не один вечір, а, якщо давно не сповідалися, бодай тиждень. Переходити подумки всі ситуації, згадувати, ставити собі запитання по Заповідях Божих, молитися перед іспитом совісті. А коли пригадали — шкодувати за гріхи. Відтак має вийти постанова поправи — бажання того не робити. Якщо цього нема, сповідь не буде добра. 
До сповіді важливо всі речі, які позичили, віддати, з ким посварені — помиритися, кого образили — перепросити. Ми ж сповідаємося від слів, бажань, вчинків, думок. 
— А якщо ми не всі гріхи пригадаємо? 
— Справа не тільки в тому, що не пригадаємо, ми не завжди можемо зрозуміти, що це гріх. Чому? Бо ми себе завжди виправдовуємо. Мовляв, була змучена, ображена тощо. А виявити гріх — то означає зізнатися, що я це зробила. Тому треба просити, аби Господь показав гріхи і дав щирий жаль обмити їх. 
— Як навчитися не реагувати негативно, не ображатися? 
— Важливо прийняти свої недосконалості, побачити їх. Можна написати свої добрі та погані риси на папері, прийняти їх, а тоді дати постанову негативних позбутися. І тримати постанову, доки не побачите, що вдається не дратуватися і не реагувати негативно, не ображатися тощо. Просити в Бога допомоги змінитися. Можна робити собі  маленькі нагадування: колечко перекласти на інший палець, щось покласти в кишеню, зав’язати ниточку — аби ми протягом дня пам’ятати, над чим працюємо. 
— Завжди у всіх запитую про щастя. Цікаво від Вас почути, що таке щастя?
— Щастя — це філософський термін. Комусь щастя — гроші, комусь — розуміння від близьких, щасливе сімейне життя, комусь — машина. А в глобальному сенсі — це Бог, який дає добро. І, до речі, часто чую, як кажуть: “пощастило мені”. У християнстві нема “пощастило”. Це Бог допоміг, Бог діяв.
— Ви пригадали про щасливе сімейне життя. Як треба поводитися, щоб сімейні стосунки були щасливі? 
— Головна порада — між чоловіком і жінкою має бути правдива любов. А правдива любов — це безкорислива любов. Це означає, що я хочу робити все заради щастя інших людей. А ми, здебільшого, хочемо бачити інших своїм щастям, а не бути щастям для когось. Безкорислива любов дозволяє свобідно діяти, довіряти, не ревнувати.
Коли з’являються в сім’ї діти, найважливіше — дати їм розуміння духовності, навчити їх молитися, відвідувати церкву, вказати межі добра і зла. Розмовляти з дитиною, пояснювати, просити їх пояснювати свою поведінку. 
На жаль, люди мало говорять, мало намагаються зрозуміти один одного. І це не тільки в сім’ях, а й в суспільстві. 
— Зараз відбувається осучаснення церкви. Багато що дозволяється з того, чого не було дозволено ще кілька років тому. Як Ви до цього ставитеся? 
— Церква завжди, як мати, реагує і дослуховується до змін в суспільстві. Церква — то є ми з вами. Тому і церква дивиться, як в цей час глобалізації не контролювати людей, забороняти щось, а приймати такими, якими вони є. Церква — це  жива парафія, живе духовне життя. І людина, насамперед, в церкві має отримувала поживу для свого духовного зросту. 
— Але ж є якісь заборони, наприклад, щодо одягу.
— Мають бути рамки. Звісно, недоцільні короткі спіднички і відкриті декольте. Але приписів таких церква не вивішує. Якщо людина відвідує храми, читає духовну літературу, практикує духовне життя, постить, вона сама відчуває, як можна одягатися, а як не варто, чи дає вона іншим людям згіршення, чи ні. 
— Порадьте, з чого починати вивчення Біблії? 
— Я б радила не починати зі Старого Завіту. А якщо вже зі Старого, то з поетичних книг. З Нового Завіту обов’язково радила б почати з Євангелії, це безпосередньо говорить до нас Ісус. 
— Окрім Біблії, порекомендуйте духовну літературу, яку варто прочитати.
— Я б радила перед тим, як придбати релігійну книгу, на першій сторінці прочитати, чи вона видана “за дозволом церкви”. Якщо нема цього дозволу і не підписаний жоден із єпископів, я б не радила читати.
Можна про віру почитати, про спокуси, про головні гріхи, як боротися з ними та ін. 
— Дякую за розмову!
 
Інна БІГУН
На фото: Монастир Пресвятого Серця Ісусового Чину Святого Василія Великого (с-ще Войнилів Калуського району Івано-Франківської обл.)
 

Святий Василій Великий про піст

  • “Піст такий давній, як саме людство. Він приписаний ще в раю. Адам дістав цю першу заповідь: ”З дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш” (Бут. 2:17). Це “не їстимеш” – то наказ посту і стриманості. Якщо б Єва постила на плід дерева того, ми тепер не мусіли б постити… Нас зранив гріх, і ми мусимо лікуватися покутою. Покута ж без посту — безвартісна”.
  • “Тому, що ми не постили, нас прогнано з раю. Чинімо, отже, піст, щоб до раю знову повернутися! Хіба не бачиш, що Лазар через піст увійшов до раю?... Не виправдовуйся неміччю тіла і слабістю! Це ж ти не переді мною виправдовуєшся, але перед тим, хто все знає”.
  • “За свій піст Мойсей одержав Закон Божий, писаний Божим пальцем на таблиці. І як його піст на горі дав нам закон, так на долині обжерливість привела людей до ідолопоклонства”
  • “Піст — це вірний сторож душі, вірний товариш тіла, зброя тих, що завзято борються, вишкіл для атлета. Піст проганяє спокуси, намащує до побожності, є другом поміркованості й чистоти. На війнах він дає мужність, а в мирі — спокій. Він робить християнина святим”.
  • “Піст заносить молитву до неба, стає для неї крилами до лету вгору. Піст — приріст домів, мати здоров’я, вихователь молоді, окраса старців, добрий супутник, вірний друг дому для подружжя”.
  • “Не шукай користі тільки в самому стриманні від страв! Правдивий піст — це усунення гріхів. “Усувай усяке братання з неправдою” (Іс. 58:6). Прости ближньому образи… Ти не їси м’яса, але пожираєш брата. Стримуєшся від вина, але не поконуєш своєї зарозумілості… Гнів — це пияцтво душі, бо він її приголомшує, подібно як вино”.
  • “Піст завжди корисний для тих, що його радо приймають. Бо на такого, що постить, не наважаться нападати злі духи. Навпаки, радше сторожі нашого життя — ангели помагають тим, що постом очистили свої душі”. 
  • “Справжній піст — це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей — це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту”. 
  • “І постити, і їсти треба побожно. Постимо тоді, коли через піст можемо ліпше виконувати Божу заповідь. А їмо не як захланні, але як Божі робітники, коли Божий закон вимагає скріпляти тіло їжею. Завжди потрібно пам’ятати на слова Апостола (1 Кор. 10:31):  “Чи їсте, чи п’єте, чи що інше робите, все робіть на славу Божу” (КПр. 139).

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу

Наша адреса: м.Калуш, вул Чорновола, 12, тел. 6-21-11. E-mail: kl.visti@gmail.com
Засновник: Калуська районна рада. Редактор: Галина Когут.
Свідоцтво про реєстрацію - ІФ-559. Передплатний індекс - 94698.
2008-2012 Вісті Калущини

Designed & Developed by Vasyl Zavalko