На конкурс “Так ніхто не кохав”. Невигадана історія кохання

Опубліковано: 2012.08.14 | Коментарів: 0 | Переглядів: 485
Він і Вона — ще зовсім юні, восьмикласники. Його серце наповнене незвіданим почуттям до тієї білявої однокласниці з голубими, як волошки, очима. У Нього очі — теж сині-сині, неначе небо віддзеркалюється у них. 
 
Вона відмінниця, сидить за першою партою, а Він — за третьою. Він не зводить з Неї очей, а Вона ніби Його не помічає. Як привернути увагу юної красуні, як підійти, що сказати, і, взагалі, як бути?
 
Одного разу Він закрадається до вчительської і в класному журналі кладе своїй юній красуні всі відмінні оцінки. Можливо, хоч тоді, коли класний керівник буде запитувати кожного учня, хто це міг зробити, Він буде мило дивитися невинними очима в Її очі, і Вона все зрозуміє. Зрозуміє і прочитає в Його зіницях: “Я тебе люблю, моя чарівна принцесо!” Але навіть і такий випадок не змусив Її звернути на Нього увагу.
 
Після закінчення школи круті повороти повели Їх різними стежинами. Минули роки. В Неї — сім’я, і в Нього — теж. Але одного разу Вона приїхала у рідне село, Вони зустрілися. І в Їх розмові — шкільні спогади. І тільки тепер він наважився сказати: “Я так Тебе любив і люблю! Тільки зізнайся мені, чарівна принцесо мого життя, чи Ти справді не помічала мене, чи не хотіла помічати?..”. Зніяковівши, Вона опустила очі додолу, мовчала, тільки серце маленькою пташкою тріпотіло, немов хотіло вирватися із грудей, повернутися назад у той казковий чарівний світ безтурботного щасливого шкільного життя і вірного кохання, яке Вона, відмінниця, недооцінила.
 
Обірвана струна
Послухай, як бринить обірвана струна,
Як плаче пісня недоспіваних мелодій.
В твоїй руці — моя рука, 
І серце затамовує у грудях подих.
Отак нам йти усе життя,
Але дорога стала та слизькою,
Й холодною здалась мені твоя рука,
І ти пішов, не оглянувсь за мною.
Більш не бринить обірвана струна,
Лиш плаче серце недослуханих мелодій, 
Руку мою в твоїй руці
Нам залишив на згадку спомин.
* * *
Пелюстки ніжно ранять душу,
Що ж ти накоїла, весна?
Тепер я знов любити мушу 
Те, що колись не змогла.
 
* * *
Щасливо всміхається серце 
Тобі між закоханих мрій.
Доле близька і далека,
Я назавжди в полоні твоїм! 
 

 

Катерина ВОРОБЕЦЬ, с.Завій

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль: