Вояж  “Ліги сміху” на  Світязь­ (фото)

Опубліковано: 2017.07.28 | Коментарів: 0 | Переглядів: 179
Усі команди шкіл ра­йону, які брали участь у “Лізі сміху”, два дні відпочивали на Шацьких озерах (Волинь), побували в тунелі кохання у Клевані (Рівненщина) та “Арені Львів”. 
Як зазначила голова РДА Наталія Бабій, на поїздку з бюджету не використано жодної гривні. Все профі­нан­сував Міністр енергетики та вугільної про­мисловості України Ігор Насалик, підприємці ра­йону надали продукти.
 

На Світязь — через Тунель кохання

Дорогою на Шацькі озера учасники Ліги сміху повернули у Тунель кохання, що  у Клевані (Рівненщина). 
Тунель кохання — це одне із природніх див світу. Виглядає він як арка, створена сплетеними між собою гілками. Це диво природи простягається на відрізку залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів, приблизно 4 кілометри.
Учасники районної “Ліги сміху” наввипередки намагалися пройти цей шлях, щоб пересвідчитися, чи правду кажуть ті, хто побував тут раніше. Всі ж переконують, що в Тунелі кохання дуже сильна аура. “Сюди у пошуках свого кохання приїжджають романтики. А колія на дві рейки — це ніби символ спільного шляху для двох законаних. Кажуть, що якщо самотня людина  у цьому тунелі загадає бажання знайти свою половинку, воно обов’язково здійсниться. Пари ж просять у долі вічного кохання. І справді, важко втриматись, щоб і собі  не загадати бажання та не завязати на якомусь дереві стрічку. Їх тут, мабуть, тисячі — різнокольорових, стоїш ніби посеред казки. “Тут все здається якимось чарівним”, — ділиться своїми враженнями учениця Копанківської школи Тетяна Пукіш.
“Колись у лісі цю колію від сторонніх очей інженери сховали навмисне, — розповіла продавчиня сувенірів. — У довколишніх селах були військові бази. Тож інженери вдалися до маскування, засадивши залізничну дорогу лісом. Рік за роком гілля дерев окутували дорогу, доки не утворилася справжня жива печера неймовірної краси. Дерева й далі росли б, сплітаючи гілля щораз тісніше, якби їх не зупиняв поїзд, який мчить щоразу  по рейках у напрямку місцевого заводу». Але це прозаїчна версія створення Тунелю кохання. Романтикам більще до вподоби  легенда про кохання української дівчини і молодого поляка-інженера. Якщо вірити переказам, то саме він спроектував залізницю через ліс, щоб прокласти шлях навпростець до свої коханої. 
У клеванському Тунелі кохання у наш час часто знімають  кліпи, ролики, короткометражки, рекламу. Кілька років тому японський кінорежисер Акійоші Імазакі зняв тут повнометражний фільм романтичну драму “Клевань, тунель кохання”.
 

Ось він — Український Байкал

До Світязя учасники ліги сміху дісталися лише у надвечір’я. Відразу взялися до розселення у рекреаційному пункті “Незабудка”. Це — найбільше за територією  наметове містечко на території Шацьких озер, прилягає прямо до озера Світязь.Тому його було обрано місцем для  відпочинку учасників 22 команд “Ліги сміху” та тих, хто їх супроводжував (педагогів-організаторів, вчителів фізкультури та ін.). Разом немало-небагато! Аж — 275! Хтось натягував намети, інші надували матраци, хлопці рубали дрова для вечірнього вогнища. Одне слово, рай — для любителів кемпінгу. 
Сергій Романович: “Ми отримали тут урок бути самостійними, облаштовувати побут на природі”. 
Найдопитливіші відразу ж після поселення відправилися, щоб оглянути місце відпочинку. Довколо — сосни, палатки туристів, кіоски. Вітрини торговельних палаток закликають скуштувати домашніх став, пропонують великий вибір морозива, солодощів.
Далі. Туалети — на вулиці. Але сільським дітям — це не надто дивно.
“Пляж чистий та великий,  дно чисте, без намулу”, — ділиться першими враженнями Вікторія Білоус.
“Поряд — поле для волейболу”, — додають хлопці.
Охоронець Василь Іванович охоче розповідає прибульцям про озеро Світязь — найглибше і одне з найбільших озер України, особливості відпочинку тут. А ще — застерігає не запливати за буйки. Радить прочитати інформаційні стенди. Читаємо: глибина Світязя в окремих місцях сягає 58 метрів (для порівняння: максимальна глибина Азовського моря — 16 м). Озеро має довжину — 9,3 км, входить у знаменитий Шацький національний природний парк із 24 унікальних озер. Цікаво було дізнатися, що у Шацькому районі озера займають площу, яку можна порівнювати з площею місцевого суходолу.Щороку Шацькі озера відвідує понад 100 тисяч туристів. Світязька вода — цілюща, має у своєму складі срібло, білу глину, гліцерин.
“Найпривабливіший Світязь на світанку, — ділився враженнями вранці після купання п. Богдан, водій одного із 5 комфортабельних автобусів, які привезли “Лігу сміху” на відпочинок. — Над озером ще стелиться туман (за ним не видно лісу). Таке відчуття, що ти на морі, вода і небо зливаються в одне ціле. Вода прозора-прозора. У воду заходиш, стоїш по шию і бачиш піщане дно”.
Ангеліна Федорів: “Коли їхала, не дуже тішило те, що будемо спати в палатках. Але тут зрозуміла, настільки це здружує”.
Після сніданку у місцевій школі та коледжі діти відпра­вилися на пляж. 
Ольга Барнич: “Ми із задоволенням стрибали з місточка, плавали, каталися на човнах, насолоджувалися відпочинком. Багато з нас на озері вперше.”
На пляжі — без звичного гамору, тишу порушують хіба що місцеві жіночки і дівчата. Вони тягнуть велосипеди, до яких з усіх боків прив’язані ящики. То тут, то там чути: “Пончики!”, “Пи­ріжки з яблуками””, “Кукуру­дза!”, “Булочки!”, “Пиріжки з капустою і варенням!”, “Раки!”, “Риба печена, смажена!”…Та хіба можна порівняти цю смакоту із шашликами, які діти смажили разом зі своїми наставниками?! Рубали дрова, розпалювали вогонь, в очікуванні — насолоджувалися «на нюх» шашликами. Потім дружно ними смакували. Чекали на наступну порцію. А Яні Русинкевич з Перевозця, яка того дня святкувала своє 15-ліття, друзі подарували оригінальні вітання, торт з шашлика і вручили призи зі змістом.
Адріана Дроган: “Тут шикарна атмосфера. Ми знайшли багато друзів. Разом снідали, вечеряли, палили багаття, смажили шашлики”.
Сергій Гебура: «Шашлики у нас вийшли дуже смачні. Здається, таких раніше ніколи не коштував”.
На другий день усі учасники “Ліги сміху” завітали на центральний пляж у селі Світязь. Кожен міг використати час, як йому заманеться. Ті, хто не злякалися ранішньої прохолоди, купалися, хтось спостерігав, як майстри роблять тимчасове тату. Поціновувачі активного відпочинку та розваг відправилися на атракціони. Їх тут багато: надувний ігровий комплекс, цілий автопарк з радіокерованими машинками, квадроцикли,банджо-батут. Кожен охочий міг спробувати себе у ролі справжнього ковбоя, осідлавши бика. На центральному пляжі команди «Екстрім» (Кадобна) та «Мафія У» (Тужилів) показали фрагменти своїх програм, а всі учасники “Ліги сміху” влаштували флешмоб з в­ідеоподякою Ігорю Насалику за відпочинок на Шацьких озерах. 
Марія Кузевич: “Прозора вода, чистий пляж, всі умови для активного відпочинку, море друзів, цікаве спілкування. Погода наче старалася зіпсувати нам настрій. Але їй не вдалося. Правда, довелося одну ніч ночувати у місцевій школі”.
В останній день відпочинку погода знову подарувала кілька чудових сонячних годин. Діти плавали, засмагали, каталися на човнах і катамаранах, грали у воді в ігри. На завершення відпочинку на Святязі  гуртом заспівали “Гуцулку Ксеню” — пісенний подарунок ініціатору “Ліги сміху” — голові райдержадміністрації Наталії Бабій.
Богдана Литвиненко: “Цей відпочинок — незабутній. Море емоцій. Велике спасибі за такий чудовий творчий проект, як шкільна «Ліга сміху”. 
 

“Ліга сміху”  — на “Арені Львів”

Зранку — в дорогу, додому. Але — попереду ще одна зупинка. На цей раз — стадіон «Арена Львів». Це — найсучасніший стадіонт у Європі. Аналог є лише в Австрії. Тут екскурсовод цікаво розповів про стадіон, його особливості. Відтак — фотосесія. На прощання — флешмоб: взявшись за руки, діти утворили напис “ЛІГА СМІХУ”. Спортарена, яка приймала на своєму полі, найзапекліші футбольні баталії, таку кількість юних сміхованців бачила вперше. Це визнав й екскурсовод.
До Калуша учасники Ліги сміху повернулися у надвечір’я. Діти весело прощалися з друзями з інших шкіл, фотографувалися з головою райдержадміністрації Наталією Бабій, яка чекала на їх приїзд, начальником відділу освіти РДА Оксаною Савчук й наставниками команд, дякували їм за “Лігу сміху, за всі поїздки й екскурсії”. 
Наталія Бабій каже: “От са­ме вони, діти,  мене надихають на те, щоб робити такі проекти. Що може приносити більше задоволення, ніж погляди дитячих очей, що світяться радістю?!”.
 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу