Ірина ПАВЛІВ: “Вкладаю в душі вихованців душевність, людяність, порядність”

Опубліковано: 2012.03.30 | Коментарів: 0 | Переглядів: 406

Зустріч зі справжньою людиною — людиною з великої літери — завжди лишає в душі відчуття світла, торжества добра над злом, надії. Особливо це важливо для дітей, адже їхнє вразливе серце здатне зберегти пам’ять про таку зустріч на все життя. Тому Вчитель просто не має права не бути Людиною. Так високо оцінити можна далеко не кожного представника цієї професії. Тим більш приємною є нагода зустрітися саме з Учителем, саме з Педагогом — з Людиною.

Нині в гостях у “Вістях Калущини” — вчитель Тужилівського навчально-виховного комплексу, переможець ІІ туру Всеукраїнського конкурсу “Учитель року-2012” у номінації “Українська мова і література”, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, член творчої групи вчителів-словесників району, керівник гуртка “Дивослово” при Малій академії наук України Ірина Василівна ПАВЛІВ.

Слово про вчителя

Стиль роботи п. Ірини з колегами й учнями — співробітництво. Доброзичливе, щире, відкрите, наукове, емоційне спілкування — це її уроки, на яких учні дивуються, сперечаються, діляться враженнями, пізнають нове, вчаться аналізувати життєві події. Тут вони пізнають не тільки силу художнього слова, а й таїну української пісні, смуток народного плачу, святість молитви та інші цілющі джерела народної культури. Поринаючи у світ, сформований задумом митця, виліплений його словом, учні проходять разом з літературними героями їхніми тернистими шляхами, відчувають усю складність життєвих колізій і вчаться бути людьми.

Ірина Василівна намагається готувати в школі дитину не як носія професійних рис та компетентностей, а як людину. Як Людину! Нехай дитина менше орієнтуватиметься в тонкощах поетики, помилятиметься у визначенні літературного процесу чи напряму, але навчиться розпізнавати добро і зло, як треба і як не треба чинити, щоб завжди залишатися людиною серед людей.

На уроках Ірини Василівни переважаючою формою навчання є діалог, який спонукає розмірковувати, порівнювати, робити узагальнення й висновки, висловлювати власні думки й оцінки, презентувати власні асоціації й інтерпретації художніх творів. Її уроки — це час спілкування вчителя з учнями, в основі яких — художній текст, а різні форми співпраці забезпечують виважені та науково обґрунтовані навчальні ситуації, різноманітні типи уроків, сучасні технології.

Результат творчої діяльності педагога — стабільні результати дітей як у навчальній діяльності, так і успішні виступи у районних та обласних етапах Всеукраїнської олімпіади з української мови і літератури, Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (за останні 5 років — 12 призерів). Ірина Павлів — активний учасник творчої групи словесників області, районного методичного об’єднання, семінарів.

— Ірино Василівно, — цікавлюся, — скільки років свого життя Ви віддали школі?

— У 1995 році я закінчила Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника. І ось уже 18 років працюю в Тужилівському НВК, викладаю українську мову та літературу, наразі в 5, 9 та 10 класах.

— Чому вибрали педагогічну стежину?

— Сам факт становлення педагогом прозаїчний. Ще у 9 класі за результатами співбесіди я вступила до Львівського технікуму харчової промисловості. Але мама не відпускала мене так далеко від дому. Максимум, що дозволяла — це Івано-Франківськ. А так як у мене були ґрунтовні знання з української мови — я постійно їздила на районні, обласні олімпіади, різні конкурси — було вирішено вступати на філологічний.

Але я не шкодую, що так склалася доля. Напевне, вищі сили знали, що як учитель я більше потрібна суспільству. Тож намагаюся вкладати в душі вихованців душевність, людяність, порядність, не шкодуючи сил, творчої наснаги, таланту. Віддаю все, що можу.

— Ваше педагогічне кредо — “Гарний лише той учитель, у якому ще не вмер учень” (Бауржан Тойшибеков). Вважаєте, що не можна успішно когось учити, якщо в цей же час не вчитися самому?

— Звісно, адже вчитель мусить постійно працювати над собою і зупинятися на досягнутому не має жодного права. Тільки тоді він зможе виробити в дітей наполегливість в оволодінні знаннями, розвине в них уміння долати труднощі.

Навчання стане творчим процесом і для учнів, і для вчителя, якщо воно буде сплановане як дослідницька діяльність самих дітей. Досягти активної позиції в навчанні та перетворити його в особистісно значиму подію можна, якщо навчання не зводити лише до засвоєння готових правил та визначень, а перетворити у справжній процес “здобування знань”, де учень разом з учителем будуть певною мірою творцями подій, до яких вони залучені.

— Ви завжди ретельно готуєтеся до кожного уроку?

— Намагаюся. Підготовка до кожного уроку вимагає наполегливої праці. А тим більше, коли хочеш побачити якісний результат. Без продуманих діалогів з учнями, глибокого розмірковування над матеріалом, розумного чергування напруженої праці і відпочинку, елементів цікавого досягти ефективності навчання та творчості неможливо. Винагородою за ту нелегку працю є уроки, на яких одержують задоволення і учні, і вчитель.

— Тобто сучасній школі потрібен сучасний вчитель?

— Так. Розкутий, не нудний, учитель, який добре знає свій предмет, але якщо в чомусь помиляється, то не боїться в цьому зізнатися; який легко може змінювати методики і так чи інакше донести до дітей свої знання. Вважаю, що вчитель має володіти методикою організації бесіди, самостійної роботи, інтерактивною методикою і всіма сучасними надбаннями педагогічної науки. Наразі тема, над якою я працюю, — “Інтеграція сучасних технологій навчання на уроках словесності для активізації пізнавальної діяльності учнів”.

— Ірино Василівно, нещодавно Ви повернулися з Рівного, де відбувся ІІІ (заключний) тур Всеукраїнського конкурсу “Учитель року-2012” у номінації “Українська мова та література” для 27 учасників конкурсу з усіх областей України та міст Києва і Севастополя. Поділіться враженнями.

— На Рівненщині нас зустрічали тепло та гостинно. Приємне враження справив Іван Вєтров, начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА — справедлива та толерантна людина. А от організація самого конкурсу бажала б бути кращою. Наш обласний етап дав можливість усім вчителям розкрити себе, продемонструвати свої вміння та таланти, виокремити в кожному конкурсанті щось особливе, притаманне лише йому, родзинку його педагогічної майстерності. На жаль, на Всеукраїнському етапі всього цього не було.

Вчителі були розчаровані, що не змогли проявити себе на конкурсі як педагоги, показати власні можливості. Адже всім конкурсантам довелося тільки виконати письмову роботу за комп’ютерною програмою та впродовж години створити мультимедійний продукт (конспект уроку за запропонованою темою та мультимедійну презентацію до нього). За результатами цього етапу відібрали 12 осіб, які мали змогу провести уроки на базі Рівненського обласного ліцею-інтернату.

У результаті перші-п’яті місця здобули вчителі з Донеччини, Одещини, Рівненщини, Миколаївщини та Херсонщини.

Але найбільше мене вразило те, що більшість вчителів у побуті — спілкуванні з рідними, колегами, знайомими — вживали російську, а українську — тільки там, де від них цього вимагалось. Не впевнена, що таким чином можна привити своїм учням любов до рідного слова.

Але як би там не було, конкурс “Учитель року” став для мене серйозним творчим випробуванням, допоміг краще зрозуміти й усвідомити значущість професії вчителя у житті країни та для її майбутнього.

— Скажіть, будь ласка, чим захоплюєтеся, окрім роботи?

— У Григорія Сковороди є така цитата: “Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!”. Це, мабуть, про мене, бо вільного часу майже не залишається.

Ось уже 4 роки я плідно співпрацюю з редакцією науково-методичного журналу “Дивослово” — розробляю конспекти уроків, пишу статті. Стала переможцем проведеного журналом конкурсу “Інноваційний урок-2010”. Бібліотечка “Дивослова” у жовтні минулого року надрукувала мою добірку чайнвордів за творчістю письменників, що вивчаються у 10-11 класах філологічного профілю. А в березні цього року вийшов ще один авторський номер “Контрольні роботи з української мови і літератури для 10-11 класів філологічного профілю”.

Рукописи двох моїх посібників у 2011 році були схвалені до друку науково-методичною радою Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Окрім того, працюю керівником гуртка фольклористики наукового товариства Войнилівського ЦДЮТ Івано-Франківського відділення Малої академії наук України.

Цього року учениця 11 класу нашого навчального закладу Оксана Фітяк зайняла перше місце на захисті робіт МАН, презентувавши науково-дослідницьку роботу “Фольклорне мислення Степана Пушика як основа письменницького світогляду”.

Звісно, як і в кожної дружини та матері, є багато домашніх турбот. Якщо ж з’являється хвилинка вільного часу, читаю художню літературу. От і виходить, що моя робота — це моє хобі.

Стисло і коротко про це сказав Жан-Жак Руссо: “Працюй для того, щоб насоло-джуватися”.

Наталя ПАВЛЕЧКО

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу