Мандрівка в XIX століття

Опубліковано: 2011.02.25 | Коментарів: 0 | Переглядів: 356

була здійснена десятикласниками і словесниками Новицького навчально-виховного комплексу, їх колегами з навколишніх шкіл на відкритому уроці з літератури рідного краю, який провела невтомний дослідник і пропагандист творчості священика і письменника Михайла Петрушевича Наталія Головчак. Саме М. Петрушевич, дитинство якого пройшло у Новиці, наприкінці XIX століття, будучи семінаристом у Відні, а згодом і священиком у Болехові, заявив про себе друком оповідань у тогочасних часописах, а ще більше участю з оповіданням “Градобур”, вибудуваним на реаліях тогочасної Новиці, у конкурсі наукового товариства ім.Шевченка і журналу “Зоря”. Саме у Градобурі, який був високо оцінений Іваном Франком, Михайло Петрушевич увіковічнив Новицю в українській літературі. Позаяк, вже згадуване оповідання знаходимо у томі “Українська новелістика кінця XIX-поч.XX століття” антології української літератури.

Урок мав назву “Галичина і галичани у творах М. Петрушевича”. Отож, насамперед, привідкрила двері у недалеку ще здавалось-би минувшину, товщиною у століття, вчитель історії Оксана Когут, коротко характеризуючи історичні і культурні процеси того часу.

Кожен учень класу, готуючись до уроку, провів величезну роботу. Тож було приємно доповісти вчителям і гостям про її результати. Адже були дослідження про родовід письменника (вчитель малювання Петро Ковальчук намалював кольорове родинне дерево Петрушевича у Новиці), про місця, де любив гуляти малим Михайло, і які знайшли відображення у творах. Учасники уроку спробували викласти свою думку про мову художнього твору, детальні описи, вдало переплітаючи розповідь фрагментами творів письменника-земляка, навіть інсценізували один із епізодів, щоб у такий спосіб детальніше зупинитися на майстерності подачі діалогу. При цьому кожну деталь розповіді доповнювали слайди із місць, пов’язаних з Петрушевичем у селі, області, а також тих, що так колоритно описані у його оповіданнях “Градобур”, “Вибори”; світлини із сімейних архівів новичан, що характеризують побут тогочасної Новиці. І хто б не був біля дошки того уроку, чи то Ольга Громова, Тарас Романів, Ольга Поповняк, Леся Чмелик, Роман Меленюк, Віта Ставникович, Володимир Осколіп, Тарас Дадяк, Олег Луців, Василь Петрів, чи ті, хто доповнювали, а чи готували слайди, допомагали шукати матеріали (хіба всіх перелічиш!), і особливо вчителька, підсумовуючи урок, намагалися на мить прокладати місток між століттями, знаходити спільне у житті різних поколінь. І всі зійшлися на думці: час змінюється, іде вперед цивілізація, а сутність людська залишається. І в усі покоління добро і любов ведуть людство вперед. Такими були і заключні слова уроку. (Зазначу, що кожна деталь оформлення класу також несла смислове навантаження). Наталія Головчак звернула увагу всіх на свічку, яка горіла біля образа. Свічку, як символ світла і тепла, що отримує від неї людина. Жаль лише, що свічка життя М. Петрушевича так швидко згасла. На двадцять шостому році. Але тепло його душі, закладене у творах, ще й донині зігріває наші серця.

За підсумками захисту проектів цієї своєрідної мандрівки у Галичину кінця XIX століття, школярі мають написати твір на тему “Моє село, у мене ти єдине!”.

Віра Перегіняк

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу