КУЛИНКО МОЯ КАЛИНОВА…

Опубліковано: 2008.07.13 | Коментарів: 0 | Переглядів: 607
КУЛИНКОМОЯ КАЛИНОВА…

 Село Кулинка — невеличке село, розташоване на відстані 18 км. від Калуша. Його довжина — всього 1,5 кілометра. Але у селі є і магазин, і Будинок культури, і бібліотека, і малоприйомний пункт. А ще — багато цікавих та талановитих особистостей.

Приміщення Будинку культури стареньке, але охайне. У бібліотеці, завідуючою якої є Ганна Угач, оформлений куточок “Українська минувшина”. Тут можна побачити старовинний одяг, прядку, куделю, вироби з дерева, різноманітні горщики. Також Ганна Угач оформила альбом учасників II світової війни “Жива ваша пам’ять, безсмертна вона навіки”. Тут можна побачити фотографії та дізнатися короткі відомості про людей, які воювали за те, щоб ми жили щасливо. Як ми дізналися, на даний час залишився живим тільки один ветеран — Микола Барнас.

Ми побували в оселі вишивальниці Ірини Маліборської. Як зазначили односельці, жінка вишиває все життя. В її домі — безліч серветок, рушників, скатертин, подушок, картин.

Також ми дізналися, що у Кулинки є ангел-охоронець — це Ольга Мельник. До пенсії вона працювала фельдшером на кареті швидкої допомоги. Не один хворий завдячує їй своїм здоров’ям та життям. “До п. Ольги, — зазначають жителі с. Кулинка, — із своїми проблемами звертаються навіть серед ночі. Тому тиск поміряти, тому укол зробити, тому крапельницю поставити… І вона ще нікому не відмовила!”

Марія Угач — вчителька декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва Зборянської ЗОШ. Вона захоплюється бісероплетінням. “Я працюю в школі. — розповідає Марія Михайлівна. — Для того, щоб навчати дітей, потрібно вміти щось робити самій. От я і вирішила вдосконалити свої вміння у роботі з бісером. Сьогодні можна знайти безліч літератури на цю тему. Але у кожну роботу я вкладаю свою душу. Наше село — дуже чарівне та мальовниче. І мені хочеться передати цю красу у своїх роботах: навесні цвітуть яблуні та конвалії, влітку — волошки, ромашки та маки. А ще я дуже люблю оформлювати бісером ікони. Також виготовляю писанки, декоративні деревця, різні композиції. Працювати з бісером я навчаю і своїх учнів”.

Багато теплих слів ми почули про нині вже покійного Павла Бойка. Цього чоловіка добре знали не тільки в Кулинці, а й в усіх навколишніх селах. Його життя було з нелегких. Він був членом підпільної організації “Відкрита грудь”. За те, що на прохання однодумців намалював тризуб на могилі січових стрільців на Калуському кладовищі, був засланий на 10 років у Казахстан, поселення Кінгір. Повернувшись додому, не міг ніде влаштуватися на роботу. От і заробляв тим, що вмів найкраще — малювати. Його ікони є в оселі майже кожного жителя Кулинки, а також найближчих сіл. А які картини малював! Крім того, Павло Бойко був і талановитим актором, брав участь в усіх культурно-масових заходах, які проводилися. Також писав прекрасні вірші. Він є автором пісні про Кулинку “Попід берег тече річка”. Як зазначила Ганна Угач, Павло Бойко був людиною, яка дуже любила Україну. Він підніс культуру нашого села на вищий рівень. Пам’ять про нього житиме вічно.

Є кілька версій про походження назви села Кулинка. Перше версію кулинчани пов’язують з тим, що колись при в’їзді в село росло багато кущів Калини. Згодом їх вирубали, а на тому місці збудували село, яке назвали Калинка. Ця назва з часом змінилася на Кулинка. Іншу версію і, мабуть, більш правдиву, пов’язують із прізвищем польської пані Кулікової. Легенда твердить, що пані, оселившись тут, заснувала поселення, яке і було названо на її честь. Є і третя версія: це село було засноване поляками, які працювали тут на вирубці лісів. Вони поодружувалися з українськими дівчатами, а своє поселення, “… лежаще в коліні між лісом Чертіжським і дворовським Станьківським, назвали по-своєму — “Kolanku”, від чого пішло рускоє Кулинки”. Тобто створене поселення за своєю формою нагадує коліно.

Наталія БАРНИЧ.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу