Через зволікання реформ у медицині терплять і пацієнти, і медики

Опубліковано: 2008.07.13 | Коментарів: 0 | Переглядів: 642

Через зволікання реформ у медицині терплять і пацієнти, і медики

Про проблеми, перспективи та... ілюзії охорони здоров’я в інтерв’ю з головним лікарем Калуської центральної районної лікарні Василем Семаньківим.

— На загальноукраїнсько-му рівні медицині заслужено чи не зовсім приписують кризовий стан. Який діагноз (умовно) ви б поставили калуській медицині?

– В умовах обмеженого фінансування медицини (за нашими підрахунками необхідно 45 млн. грн., а в цьогорічному бюджеті передбачено 30 млн. грн.) ми все ж зуміли не лише підтримувати галузь у належному стані, але й забезпечити їй певний розвиток.

Видатки на медицину формуються з розрахунку на одного жителя. Якщо в інших районах, можливо, і вистачає коштів, вирахуваних в Міністерстві фінансів України за формулами, то медицина Калущини відчуває їх дефіцит. Причина проста: в Калуській ЦРЛ функціонують вузькоспеціалізовані відділення малоінвазивної і пластичної хірургії, нейрохірургії, урології, центр нефрології і гемодіалізу. На них ніхто додаткових коштів не виділяє. Але ми розуміємо їх необхідність для наших пацієнтів, тому робимо все можливе, щоб зберегти ці відділення, щоб люди Калущини могли отримати медичну допомогу у районі, а не лише в обласному центрі. Для того, щоб зберегти вузько спеціалізовані відділи, ми змушені економити. Не вистачає коштів на медикаменти, харчування. По цих цифрах в області ми посередині. Особливістю Калуської медицини є і те, що у нас розвинута мережа, потужні амбулаторно-поліклінічні заклади – Войнилівська рай лікарня та Районна поліклініка. Стаціонар Калуської ЦРЛ – «серце» калуської медицини-за масштабами не поступається обласним лікарням. В останні роки ми провели низку ремонтів, ввели в дію нову котельню. Але постає нова проблема: за 23 роки система водопостачання та водовідведення зносилися, тому ми змушені міняти комунікації. Це затратна справа, але іншого виходу не має. А загалом калуська медицина, і це можуть підтвердити пацієнти, останнім часом, у порівнянні з попередніми роками, досягла певного прогресу: поліпшилися умови праці, матеріально-технічне оснащення, культура обслуговування. Отже, можна констатувати факт розвитку навіть в умовах скромного фінансування. Останнім часом ми здійснили ремонт у відділенні переливання крові, придбали морозильні камери для зберігання крові та кровозамінників. Нині є можливість забезпечувати ними навіть лікарні інших районів. На завершенні – ремонт відділення анестезіології та інтенсивної терапії (реанімації). Тут створюються умови відповідно до вимог Міністерства охорони здоров’я. Придбано нові три наркозні апарати. Тримає ремонт інфекційної лікарні. Для відділу нейрохірургії плануємо придбати систему стабілізації хребта, а також мікроскоп, який необхідний для проведення нейрохірургічних операцій високої складності. Придбання високовартісної апаратури, в тому числі ендовідеоскопу, будемо здійснювати на умовах лізингу.

— Останніми роками декларується розвиток сімейної медицини. Яка ваша думка?

– У більшості випадків це просто зміна вивіски. А загалом вважаю, що амбулаторно-поліклінічна допомога у нас надається недостатньо. Робимо ставку на стаціонарну допомогу, що є дуже дорого. Адже одне лікарняне ліжко в рік обходиться державі 34 тис. грн. Є міркування, що треба скорочувати стаціонарні ліжка, але спочатку потрібно підсилити амбулаторно-поліклінічну ланку.

– Вже багато років в Україні тривають розмови про реформування медичної галузі. Але віз і нині там. Тому виникають сумніви щодо здатності управлінських структур медицини трансформувати, реформувати медицину.

– Нещодавно я був учасником міжнародної конференція, яка присвячувалася питанням функціонування та фінансування системи охорони здоров’я, а також учасником Всеукраїнської конференції “Лікарня XII століття”. І управлінці, і світила медицини сходяться на думці, що наша охорона здоров’я давно потребує кардинальної реорганізації, стандартизації медичних послуг. Має бути чітко розмежовано, які послуги надаються на первинному рівні (сільська медицина), на другому (районна та міська) і на третьому (обласному) рівні.

Нині є певні неузгодженості і в управлінні медициною. В окремих областях при районних та міських органах місцевого самоврядування створені управління або відділи охорони здоров’я. Ніхто не вивчав доцільність існування таких відділів чи втрати від їх відсутності. Є і така проблема: медичні установи поділяються за комунальною власністю. І там, де районний центр є містом обласного підпорядкування, як, наприклад, Калуш чи Коломия, виникає проблема єдиного організаційно-методичного забезпечення. Місто на медицину має свою субвенцію, район – свою. Заохочується процес виходу структурних підрозділів медицини з-під єдиного управління. А головному лікарю в такій ситуації відводиться роль англійської королеви.

– Ви схиляєтеся до думки, що якщо медицину зробити платною (або ввести обов’язкове медичне страхування), всі проблеми будуть вирішені?

— Передусім, має бути відповідний закон. Я є прихильником змішаної моделі страхової медицини, при якій близько 60% за пацієнта платить держава, 30% — підприємство чи установа, в якій працює людина, 10% — сам пацієнт.

– З якими питаннями, крім фінансових, зіткнулася уже медицина?

— Як не дивно, з питаннями кадрів. Уже не вистачає педіатрів, психіатрів, патологоанатомів. Зате є надлишкова кількість стоматологів, гінекологів, анестезіологів, хірургів. Відчувається дефіцит менеджерів медицини. Практика показує, що найкращий варіант – менеджер з медичною освітою. Але у вузах поки що не готують таких спеціалістів

– Є інформація, що незадовго до Дня медичного працівника, ви пішли на непопулярний крок — видали наказ про відміну доплат та надбавок.

– Це якраз і популярний крок, тому що він стосується питання раціонального використання і економії коштів. І це не моя видумка, а вимога часу, необхідність, тому що Калуська ЦРЛ вийшла за ліміти заробітної плати. Але насамперед хочу підкреслити, що мова йде про відміну стимулюючих доплат і надбавок, які видавалися відповідно до мого наказу на певний період. Ця відміна стосується насамперед мене, як головного лікаря, заступників головного лікаря та керівників окремих медичних підрозділів. Але я офіційно заявив, що, вивчивши якісні критерії роботи, ми щоквартально будемо повертатися до питання виплати надбавок та доплат медичним управлінцям. Я ще раз наголошую, що цим наказом не чіпалися надбавки для медиків, які визначені на законодавчому рівні.

– У своїх відповіддях ви щоразу торкаєтеся фінансового боку медицини. Але є люди, які дотримуються думки, що скільки б грошей не вкласти в нинішню медицину, всеодно буде замало.

— До речі, представники Світового Банку радять українському урядові не збільшувати кошти на утримування охорони здоров’я, бо це є недоцільно. Треба раціонально їх використовувати. Українська система охорони здоров’я, на думку експертів, витратна і неефективна. Допоки система охорони здоров’я не зазнає істотних змін, дефіцит коштів буде постійним супутником медицини. Треба спочатку впорядкувати систему, щоб вона працювала, як єдиний механізм. Верховна Рада має прийняти концепцію охорони здоров’я і законодавчо визначити порядок її реформування, щоб урядам, чиновникам, які часто змінюються, не було бажання кожен раз трактувати по-своєму. Міністерство охорони здоров’я працює над законопроектом. Створені робочі групи, в які залучили і практикуючих лікарів, витягнуто із «шухляд» напрацювання і попередніх міністрів та їх команд. Калуська ЦРЛ також подала свої пропозиції. Сподіваємося, що вони будуть враховані.

На згаданих мною вище конференціях зазначалося, що депутати Верховної Ради навіть не відгукуються на запрошення медиків, не беруть участі у заходах, де обговорюються проблеми медицини, її реформування. В Україні, на мою думку, немає політичної волі для прийняття закону про реформування медицини. І наслідок цього – терплять і пацієнти, і медики.

Галина Ручанчин.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль:    

інші новини розділу