Про причини зрідження та загибелі посівів озимих культур у зимовий період

Опубліковано: 2017.02.10 | Коментарів: 0 | Переглядів: 588
Пошкодження та загибель озимих можуть бути викликані осінньою засухою і слабким загартуванням сходів, сильними морозами в малосніжні зими, різкими коливаннями температури, великими снігопадами та сніжним покровом, довго не талим весною (випрівання), застояністю на поверхні ґрунту води (вимокання), льодяними кірками, випиранням, розривом вузлів кущіння на важких ґрунтах, механічними пошкодженнями, грибними хворобами та ін. Часто загибель наступає від спільної дії декількох факторів.
 
ВИМЕРЗАННЯ — одна з найбільш розповсюджених причин пошкодження та загибелі озимих. Під впливом довгих морозів у клітинах рослин та міжклітинниках утворюється лід. Внаслідок відтягування води масою льоду цитоплазма зневоднюється та відбувається коагуляція її колоїдів. Цей процес незворотній — білок денатурується.
Вимерзлі рослини, які вийшли з-під снігу, спочатку мають зелений колір, але після відтаювання втрачають тургор та швидко жовтіють.
З наближенням весни морозостійкість озимих падає. На початку зими вони можуть витримувати більш низькі температури, ніж у весняний період (озимий ячмінь — до -12°С, жито — до -20°С, озима пшениця — -16...-18°С). Навесні, особливо після початку відростання, різкі коливання температури до -8...-10°С можуть бути згубними для посівів.
Добрі результати в боротьбі з загибеллю озимих від вимерзання дає посів зимостійких сортів, які пристосовані до конкретних ґрунтово-кліматичних умов. Надійно захищає озимину від зимових пошкоджень снігозатримання, адже сніг має малу теплопровідність.
ВИПРІВАННЯ озимих може відбуватися в таких випадках:
- якщо загущені, перерослі з осені озимі вкриті товстим шаром снігу, який навесні довго не сходить, а також при неглибокому промерзанні ґрунту, коли озимі під впливом тепла починають оживати та енергійно дихати під снігом;
- коли на посівах озимих утворюється підвісна прозора льодяна кірка, під якою підвищується температура. В цих умовах під впливом світла рослини поновлюють життєдіяльність;
- при випаданні снігу товстим шаром на не промерзлий ґрунт, коли озимі ще не підготувалися до зимівлі. Вони продовжують рости, інтенсивно дихати та швидко використовують запасні поживні речовини.
При випріванні озимі гинуть від виснаження. Спочатку використовуються вуглеводи, потім відбувається розпад білка, і зовсім виснажені рослини починають хворіти сніговою пліснявою, склеротинією та іншими недугами. При виході з-під снігу вони з’являються побурілими та слабкими, тканини мертвіють.
ВИМОКАННЯ спостерігається в безстічних занижених місцях, на глинистих, слабо проникних ґрунтах, де ранньою весною під снігом або після його сходу накопичується снігова вода. Застій вологи викликає загибель озимих внаслідок порушення дихання (нестача кисню, відсутність окислення) та підвищенні витрати цукрів для підтримки в анаеробних умовах. Швидко використовуючи залишки запасів вуглеводів та інших речовин, такі рослини вже через 7-10 днів жовтіють, а через 15 повністю втрачають колір та гинуть.
ЛЬОДЯНІ КІРКИ нерідко є причиною пошкодження або загибелі озимих.
Розрізняють притерті та висячі кірки. Кожна з них може бути прозорою або мутною. Найбільш небезпечна притерта прозора кірка. Вона утворюється, коли при потеплінні сходить весь сніг та з’являється вода, яка з морозами замерзає. В залежності від глибини відтаювання ґрунту лід або щільно притирається до ґрунту, або сковує його на глибину відтаювання. В останньому випадку озимі опиняються вмерзлими в ґрунт, а так як теплопровідність льоду в 5 разів менша снігу, дія морозів та різких коливань температури на рослину посилюється, що призводить до вимерзання озимих.
Не менш небезпечна притерта льодова кірка, яка з’являється в кінці зими, коли стійкість озимих різко знижується. Значно меншої шкоди завдає кірка, що виникає на поверхні ґрунту, але не захоплює вузли кущіння рослин.
Підвісна (висяча) льодяна кірка з’являється внаслідок замерзання на поверхні ґрунту води, яка утворилася після відлиги. Якщо ґрунт талий, вода під льодом входить в ґрунт і між кіркою та ґрунтом лишається вільний простір. Висяча кірка (особливо мутна) може не впливати на стан озимини, а іноді навіть відіграє захисну дію, захищаючи рослини від сильних морозів.
ВИПИРАННЯ озимих може відбуватися восени, зимою або навесні на важких, безструктурних, а також на не осілих до появи сходів ґрунтах внаслідок їх осідання та почергового замерзання та танення. Особливо шкідливе випирання при сильних морозах без снігового покриву, а також при пильних бурях, сухій вітряній погоді восени та навесні.
В боротьбі з випиранням озимих добрі результати забезпечує посів насіння на оптимальну глибину в осілий ґрунт. При цьому дуже важливий своєчасний обробіток ґрунту, застосування прикочування та використання комбінованих ґрунтообробних комплексів.
 
Проведення моніторингу стану озимих культур у зимовий і ранньовесняний періоди дозволяє своєчасно визначити життєздатність посівів і спланувати заходи весняного догляду за ними — підживлення азотними добривами та регуляторами росту і мікроелементами, що особливо актуально на слабо розкущених з осені посівах; обробки фунгіцидами, інсектицидами та гербіцидами з метою отримання високого урожаю якісного зерна, а при необхідності — забезпечити господарства насінням ярих культур для ремонту чи пересіву площ.
 
Оксана Ковальчук, провідний спеціаліст Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Івано-франківській області 
(м.Калуш,вул.Добровлянська,2. Тел.: 6-24-35)
 

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль: