Народні умільці Збори

Опубліковано: 2008.07.27 | Коментарів: 0 | Переглядів: 391

Народні умільці Збори

 Першими працівників Калуської телекомпанії “Незалежність”, газети “Вісті Калущини” та працівники відділу культури РДА у Зборі зустрічали… лелеки. Одне гніздо, друге, третє… Ось бузьок-батько приніс своїй малечі обід, красиво розпростав крила, ніби спеціально позуючи для відеокамери. Знявся і полетів — знаю, мовляв, що фотогенічний, але мені діток годувати треба; от їх і знімайте. “У нас у селі справді багато лелек, — розповідає директор Народного дому Марія Бучинська. — Їх часто оператори кладуть на заставки, коли монтують весілля”. — і показує нам свої вишивки: ясики, подушки, рушники, деякі з робіт виконані на мішковині. Поряд — нейлонова вишита сорочка Оксани Федоришин. Марія Бучинська показує нам роботи Єлизавети Волощак. Уродженки с. Лолин Долинського району. У Збору приїхала разом із нині вже покійним чоловіком — священиком, якому тут дали парафію. Ми побачили вишивки хрестиком, гладдю, мережкою і низинкою; накидку на телевізор, виконана на кожівному полотні.

“Боже, спаси Україну”

Ми завітали в оселю Ольги Воробель та її внучки, вчительки декоративно-прикладного мистецтва, Оксани Фенів. Перше, що впадає у вічі — полотно на якому, крім узорів, вишиті слова “Боже, спаси Україну”. “Сьогодні вишивка така ж, як і колись, — повідомляє Ольга Воробель. — А коли на наших теренах запанувала радянська влада, довелося літеру “У” виторочити — за таке і в Сибір вислати могли. А коли Україна стала незалежною, я відновила вишивку”.

“Саме бабуся прищепила мені любов до вишивки. Я допомагала їй вишивати корогви до церкви. — продовжує розмову Оксана Фенів. — Пізніше я вдосконалила свої вміння. Я викладаю у школі трудове навчання та малювання. Намагаюся навчити дітей чогось нового, цікавого. Володію різними техніками: розписую тканини (холодний та гарячий батік), скло (триптих, поліптих), вишиваю, в’яжу шпицями та гачком, оздоблюю бісером ікони, виготовляю різні композиції (наприклад, із обгорток цукерок — пейзаж “Березовий гай”), розпис тканини поєдную з бісером, малюю масляними фарбами тощо”. Більшість взірців Оксана Фенів знаходить у книгах, журналах, запозичує в інших майстринь, час від часу придумує щось своє, оригінальне. На стіні в оселі — багато ікон, оздоблених бісером, привертає увагу образ, виконаний технікою о. Дмитра Ложньовського (обличчя вишивається маленьким хрестиком, одяг — великим, фон — “стебнівкою”). “Багато моїх учнів теж навчилися красиво малювати, в’язати, захоплюються бісероплетінням. Навіть влаштовують свої виставки”. Це, напевне і є найбільшою нагородою для вчителя.

Подорож у часі

Коли ми завітали у Музей народного побуту, створений колективом загальноосвітньої школи I-II ступенів с. Збора, здалось, що ми перенеслись у часі. Тут і мотовило, і терлиця, і жорна, і дергачка, і ручна та механічна куделі, і ткацький верстат, і колиска (з 1924 року), і куфер, в якому дівчата зберігали своє придане, і бойківські костюми, і декоративна піч зі збанками, горщиками, глиняними мисками; біля вікна — ікона св. Миколая (намальована ще у позаминулому столітті).

“У нас у школі, — зазначає директор Ярослава Скуба, — функціонує дошкільна група (адже у селі немає дитячого садочка). Також у нас є навіть спальня на 25 ліжок для першокласників, які займаються у групі продовженого дня”. Наші школярі, які займаються у гуртку “Слово”, видають шкільну газету “Зборянській вісник”. Також Ярослава Василівна розповіла нам легенди та історію села.

І вишиває, і в’яже, і бісером оздоблює

Дочка місцевого пароха Наталія Оцабіна захоплюється і вишиванням, і бісероплетінням, і гачкуванням. “Вишивати мене навчила мама, — розповідає дівчина, — а всього іншого — вчителька Оксана Фенів у гуртку декоративно-прикладного мистецтва. Вмію багато чого робити, але найбільше мені подобається в’язати гачком. Мабуть тому, що так швидше видно узори. Тим більше, можна додати щось своє. А одяг ручної роботи тепер дуже дорогий”. І справді, у колекції Наталії Оцабіни — багато кофтинок, які припали б до душі не одній модниці. Але дівчина свої роботи не продає. “Бісером, — продовжує, — оздоблюю переважно образи. Ось над цим (велика ікона “Три ангели”) працювала біля двох місяців”. Наталя навіть прикрасила бісером митру для батька.

Також у Зборі проживає талановитий різьбяр по дереві Іван Бойко.

Збора… Невелике село, але скільки гарних, талановитих та приємних людей живуть у ньому!

Історичний ракурс

Першим історію с. Збора виклав у своїй хроніці місцевий священик Антон Ґойдан. У хроніці він зазначає, що перша згадка про село належить до XV століття. У ті часи на Україну нападали і половці, і поляки, і мадяри. Люди покидали свої домівки і розбігалися хто-куди. І так склалося, що на тому місці, де тепер Збора, зібралися люди різних національностей. Були там і волохи, і поляки, і дуліби, і навіть цигани. Від слів “збір”, “зборище” і походить назва села. Існує й інша версія. Вважається, що село названо так, бо є місцем збирання (збору) вод із кількох річок та потоків (Болохівка, Велипунець, Глинний тощо). Перша письмова згадка датується 1787 роком.

До 1903 року тут жили німці. Але на передодні I світової війни вони продали свої помешкання лемкам із Переяславського району. Масив, де вони мешкали, і досі називають лемківським.

З 1843 року священиком у Зборі був відомий громадський та політичний діяч XV століття, продовжувач ідей “Руської трійці”, о. Антін Могильницький. 15 травня 1848 року в Зборі поставили пам’ятний знак на знак ліквідації панщини. Цей хрест місцевий коваль викував собі на могилу, але вирішив віддати його громаді. На початку XX ст. Федір Федоришин заснував першу кустарну цегельню. З 1930 року тут працювала “Просвіта”.

Відомі уродженці Збори

14 липня 1913 року у Зборі народився внук Онуфрія Франка Іван Ґонта (командир УПА, псевдо — “Гамалія”). Він загинув 1 листопада 1944 року в бою поблизу Грабівки. У 1990 році останки героїв з Чорного лісу були перенесені у могилу на Грабовському цвинтарі. 12 червня 1948 р. тут народився заслужений працівник культури України, диригент Дмитро Скікун.

Василь Тулай — член обласної спілки письменників.

Наталія ПАВЛЕЧКО

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль: