Не хочеш до армії – підеш до суду

Опубліковано: 2008.07.27 | Коментарів: 0 | Переглядів: 269

Не хочеш до армії – підеш до суду

Не є таємницею, що багато юнаків зовсім не мають бажання служити в лавах Української армії і придумують різні “відмазки”, тільки щоб не виконувати свій громадянський обов’язок. Хтось лягає у лікарню, хтось виїжджає за межі країни, хтось навіть одружується і стає батьком. Але є й такі, які просто не з’являються у військкомат, ігноруючи повістки. І гадають, що їм за це нічого не буде. Про те, що це зовсім не так, ми мали змогу переконатися, поспілкувавшись із заступником прокурора Калуського району ? Як повідомив … у жовтні 2007 року житель с. Кропивник Ігор Ч. будучи особою призовного віку, пройшов медичну комісію, яка винесла позитивний висновок про його придатність до військової служби. Взявши до уваги медичний огляд, вивчивши моральні та професійні якості призовника, його матеріальний і соціальний стан, 23 жовтня 2007 року призовна комісія м. Калуша і Калуського району, у відповідності до вимог Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, винесла рішення про придатність Ігоря Чурія до військової служби і його призов у Збройні сили України. Також призовнику була вручена повістка про його прибуття 24 жовтня 2007 року в Калусько-Рожнятівський об’єднаний районний військовий комісаріат для відправлення у військову частину. Також хлопця попередили про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на строкову військову службу.

Однак, незважаючи на це все, юнак вирішив не з’являтися. Не з’явився він і на повторний виклик 13 листопада.

Зрозумівши, що хлопець умисно ухиляється від призову на строкову військову службу, керівництво військового комісаріату передало справу до Калуської районної прокуратури. Проти Ігоря була порушена справа за ст.335 КК України.

На запитання, чому він не з’являвся у військкомат, не зважаючи на наявність повістки, Ігор Чурій у суді пояснив, що не мав наміру служити у Збройних силах України. “Уже з моменту отримання повістки я думав про те, як зробити так, щоб не йти на службу в армію. Останнім часом по телебаченню велось багато розмов про припинення із наступного року призову на строкову військову службу і введення так званої контрактної служби, згідно якої в армію будуть йти лише ті особи, які бажають служити в Збройних силах України. Крім цього, з розповідей своїх товаришів, які уже відслужили, я знав про “дідівщину” в армії і боявся, що не витримаю всіх фізичних навантажень, які випадають на долю солдат. Крім того, моя мама захворіла і в той час перебувала на лікуванні в стаціонарі Калуської ЦРЛ з приводу двохстороннього запалення легень. Все це і стало причиною того, що я вирішив будь-яким чином уникнути цьогорічного призову і надіявся, що наступного року уже не будуть призивати для проходження строкової військової служби. Отже, я вирішив просто не з’являтися у військкомат і знищив другу повістку, щоб не було доказів її отримання”.

Як бачимо, хлопець надіявся, що його омине “гірка чаша солдата”. Але не так сталося, як гадалося. Через кілька днів Ігор Ч. отримав ще одну повістку — уже про необхідність прибуття в прокуратуру Калуського району для дачі пояснення з приводу ухилення від призову на строкову військову службу.

У суді хлопець зазначив, що розуміє, що вчинив злочин, не з’явившись за повісткою у військкомат для відправлення на службу в армію, щиро розкаявся і просив суворо його не карати. Але зазначив, що все одно не має бажання служити в Збройних силах України, бо боїться, що не витримає “дідівщини” та інших фізичних випробувань, які випадають на долю солдат під час строкової військової служби.

Отож, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вина підсудного в скоєному злочині доведена повністю. Було враховано, що Ігор Ч. судиться вперше, і він повністю визнав свою провину в скоєному злочині, щиро розкаявся, і тяжких наслідків від скоєного не наступило. Врахувавши всі обставини, суд вирішив не позбавляти хлопця волі, а призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України — 240 годин громадських робіт.

У цьому випадку юнаку, можна сказати, пощастило. Адже рішення суду могло бути набагато суворішим — аж до ув’язнення. А от в армію іти доведеться все одно!

Наталія ПАВЛЕЧКО.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно авторизуватись.
Ваш e-mail:     Пароль: